15 січня 2024 р.Справа № 160/9015/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 , в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення посадової особи РЕГІОНАЛЬНОГО СЕРВІСНОГО ЦЕНТРУ ГСЦ МВС В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ФІЛІЯ ГСЦ МВС) від 31.01.2023 про перереєстрацію спільної власності - автомобілю HYUNDAI, модель TUCSON, тип - ЛЕГКОВИЙ- УНІВЕРСАЛ -В, номер шасі (кузов, рама) - VIN - НОМЕР_1 , рік випуску 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 1975;
-зобов'язати РЕГІОНАЛЬНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР ГСЦ МВС В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ФІЛІЯ ГСЦ МВС) скасувати перереєстрацію автомобіля HYUNDAI, модель TUCSON, тип - ЛЕГКОВИЙ- УНІВЕРСАЛ -В, номер шасі (кузов, рама) - VIN - НОМЕР_1 , рік випуску 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 1975, проведену 31.03.2023 року в територіальному сервісному центрі № 1249 РЕГІОНАЛЬНОГО СЕРВІСНОГО ЦЕНТРУ ГСЦ МВС В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ФІЛІЯ ГСЦ МВС);
-зобов'язати РЕГІОНАЛЬНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР ГСЦ МВС В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ФІЛІЯ ГСЦ МВС) здійснити перереєстрацію автомобіля HYUNDAI, модель TUCSON, тип - ЛЕГКОВИЙ- УНІВЕРСАЛ -В, номер шасі (кузов, рама) - VIN - НОМЕР_1 , рік випуску 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 1975 на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 та автомобіля HYUNDAI, модель TUCSON, тип - ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ -В, номер шасі (кузов, рама) - VIN - НОМЕР_1 , рік випуску 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 1975 на ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
В обгрунтування позову зазначено, що відповідачем неправомірно було здійснено перереєстрацію транспортного засобу за третьою особою, оскільки спірного транспортного засобу належить позивачу, інша частина транспортного засобу належить третій особі на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.06.2020 у справі 205/1463/18 (набрало законної сили 07.08.2020).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок. Інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 №1388, транспортні засоби, що належать декільком фізичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб.
Від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що за результатами поділу майна подружжя, відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04.06.2020 по цивільній справ №205/1463/18 транспортний засіб, як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля, та право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля.
Проте, питання володіння, користування та розпорядження зазначеним транспортним засобом не призвело до правового узгодження між подружжям.
Так, ОСОБА_1 за допомогою трьох чоловіків 15.10.2020 силоміць заволоділи зазначеним транспортним засобом разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та утримували його тривалий час, про що Новокодацьким відділенням поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області було порушено кримінальну справу за №120200456900000411.
Потерпілий в кримінальному провадженні №12020045690001 ОСОБА_2 стверджує, що позивачка ОСОБА_1 весь час намагалась перешкоджати в поділі зазначеного майна подружжя.
Після повернення транспортного засобу ОСОБА_2 , у зв'язку неможливістю досягнення узгодження з колишньою дружиною про умови користування, володіння об'єктом сумісної власності - транспортним засобом, вирішення питання поділу спільної сумісної власності подружжя, на підставі незалежної оцінки про визначення ринкової власності, відповідно до договору купівлі - продажу транспортного засобу, продано іншій особі та здійснено 07.03.2023 в державному органі, що здійснює реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу на іншого власника.
На підтвердження продажу спірного транспортного засобу третьою особою до матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу транспортного засобу від 07.03.2023.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною 1 статті 19 цього ж Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
В той же час, відповідно до статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до статей 316, 317,318 та 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 31.01.2023 здійснено перереєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_2 у зв'язку із втратою свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
В подальшому, 07.03.2023 здійснено перереєстрацію спірного транспортного засобу на нового власника - ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 07.03.2023, який оформлений та підписаний сторонами в сервісному центрі №1241 РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській області №1241/2023/3690640.
Перереєстрація транспортного засобу за новим власником - ОСОБА_3 підтверджується копією роздруківки з Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 08.05.2023, що міститься в матеріалах справи.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на час розгляду даної справи власником спірного транспортного засобу є ОСОБА_3 .
Отже, на час звернення позивача до суду (01.05.2023), остання не являлась співвласником спірного транспортного засобу.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у даній справі існує спір про право, оскільки для вирішення спору належить встановити, чи існує право власності у позивача на спірний транспортний засіб, а тому на спірні правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Таким чином, враховуючи суть, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу позову (порушення цивільного права), а також суб'єктний склад спору, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, належить роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст. ст. 242-246, 250 КАС України, суд. -
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська