Копія
23 жовтня 2023 рокуСправа №160/20765/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у період за жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022 після отриманої травми та у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, додаткова щомісячна винагорода у збільшеному до 100 000 грн розмірі, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, виплачена не була .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 року відкрито провадження у справі №160/20765/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідачем повідомлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №2986 від 05.11.2022 позивачу за виконання бойових завдань у період з 01.10.2022 до 10.10.2022 нараховано та виплачено додаткову винагороду , збільшену до 100000 грн., в розрахунку на місяць в розмірі 50003,14 грн.
22.03.2023 після надання ОСОБА_1 довідки ВЛК від 17.11.2022 №5017, останньому нараховано і виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн., в розрахунку на місяць за час лікування в жовтні 2022 в розмірі 26690,32 грн.
Інших медичних документів щодо поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, від позивача на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до п. 162 копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2022 №118, військовослужбовця за призовом солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 09.05.2022 №61-РС на посаду механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення 2 стрілецького батальйону…, з 13 травня 2022 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення і наказано вважати таким, що 13 травня 2022 року приступив до прийому справ та посади, цього ж числа прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
10.10.2022 ОСОБА_1 отримав поранення внаслідок ракетного удару зі сторони збройних сил російської федерації по місцю розташування підрозділу в районі населеного пункту Куп'янськ Харківської області. Поранення отримане під час виконання бойового завдання в зоні ведення бойових дій, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби та захистом Батьківщини, внаслідок ворожих дій сил противника, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 №27/2462 від 12.11.2022 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), довідкою Військової частини НОМЕР_1 №16/14/796 від 18.07.2023 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до довідок Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_5 №5017 від 17.11.2022 і №5819 від 17.11.2022, діагноз ОСОБА_1 : ПХО ран тім'яної ділянки з приводу мінно-вибухової травми (10.10.2022), відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, церебросубарахноїдального крововиливу, лінійного перелому склепіння черепа, перелому виличної кістки праворуч, ЗТГК, забою грудної клітки праворуч, забою правого плеча, гематоми повік правого ока, СКК, забою правого ліктьового суглобу, садин тканин правої та лівої кістки, з тимчасовим порушенням функції. Травма тяжкого ступеня.
З 10.10.2022 по 01.02.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, що підтверджується документами: виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12441. №10904, відпускними квитками Військової частини НОМЕР_1 №625 від 21.10.2022, №778 від 20.11.2022, №985 від 20.12.2022, довідками невропатолога Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради від 07.11.2022 від 16.11.2022, від 14.12.2022, від 28.12.2022, від 04.01.2023, від 16.01.2023.
30.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом роз'яснити причини невиплати йому з жовтня 2022 на час звернення із рапортом додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та видати довідку про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення з 01 жовтня 2022 року по дату надання довідки.
30.05.2023 Військовою частиною НОМЕР_6 за №10/1456 ОСОБА_1 видано довідку про виплату грошового забезпечення за період з 01.10.2022 по 30.04.2023,з якої вбачається, що у жовтні 2022 ОСОБА_1 було виплачено бойові у сумі 1000000,00 грн., у листопаді 2022-50322,58 грн., у грудні 2022 -30000,00 грн.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.05.2023 №152 військовослужбовця за призовом солдата ОСОБА_1 , водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 2 стрілецького батальйону, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30.05.2023 року №159-РС з військової служби в запас за статтею 26 частиною 4 пунктом 2 підпунктом «г» (через сімейні обставини: у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що 30 травня 2023 року приступив до здачі справ та посади, цього ж числа справи та посаду здав і направлено на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 30 травня 2023 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
13.06.2023 позивачем командиру Військової частини НОМЕР_1 була направлена заява, в якій він просив надати відповідь на направлений ним 30.04.2023 рапорт щодо виплати додаткової винагороди і заява про донарахування додаткової грошової винагороди з 10.10.2022 по 19.01.2023.
Направлення заяв підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №6350500991901, №6350500991960.
Крім того, представником позивача командиру Військової частини НОМЕР_1 був направлений адвокатський запит №2315/2023/2 від 10.07.2023, в якому окрім іншого містилось прохання виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я, за період з 10.10.2022 по 01.02.2023.
Направлення 11.07.2023 адвокатського запиту підтверджується копіями фіскального чеку Укрпошти і описом вкладення до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5350002296735.
Ні на заяви позивача, ні на адвокатський запит представника позивача, відповіді від Військової частини НОМЕР_1 отримані не були.
Бездіяльність відповідача у невиплаті додаткової грошової винагороди позивач вважає протиправною та такою, що суперечить встановленим чинним законодавством України нормам.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон №2232-ХІІ) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (Закон № 2011-XII).
Згідно ст.1 Закону №2011-XІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до частин першої-другої ст. 9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану не одноразово продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію,» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Абзацами 3-5 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Нормативно-правовим актом, який визначає порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи у Збройних силах України є Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від14.08.2022 №402 (Положення №402).
Згідно п.2.1. Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
За п.6.11. Положення №402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
При цьому, форма та зміст згаданої довідки ВЛК встановлені додатком 4 до Положення. Встановленою законодавством формою довідки ВЛК не передбачено вказання у ній відомостей про потребу військовослужбовця в лікуванні та про ступінь тяжкості отриманої травми.
Підпунктом «в» п.20.3 Положення №402 встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду. Даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Водночас, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я на визначену нею кількість календарних днів.
З наведеного слідує, що наявне протиріччя у юридичних формулюваннях між Постановою №168, яка передбачає відпустку для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК та Положенням, яке передбачає можливість ВЛК виключно визначити потребу у відпустці лише за станом здоров'я.
В той же час, потреба у лікуванні під час відпустки встановлюється лікувальним закладом, в якому проходило стаціонарне лікування.
Так, всі надані позивачем виписки, огляди щодо лікування у період з жовтня 2022 по січень 2023 року містять розділ щодо лікувальних рекомендації, в якому перераховано конкретні види лікування, необхідні для застосування після закінчення стаціонарного лікування, дати з призначенням повторного огляду, отже всі надані за станом здоров'я відпустки фактично були відпустками для лікування.
Відповідно до п.11 ст.10-1 Закону №2011-XII, у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.
Таким чином, Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили відносно як Постанови №168, так і Положення, містить формулювання відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії.
Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідачем повністю не виплачено позивачу додаткову винагороду за жовтень 2022, листопад 2022 і грудень 2022, збільшеної до 100000 грн. за весь період його стаціонарного лікування після поранення та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення .
Оскільки відповідачем така додаткова винагорода була частково виплачена, що підтверджується довідками відповідача від 20.05.2023 №10/1455 і №22/5272 від 17.10.2023 і не заперечується позивачем у заяві до відповідача від 10.06.2023, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачу підлягає донарахуванню та виплаті додаткова винагорода передбачена Постановою №168 за період жовтень-грудень 2022, враховуючи отриманий розмір такої винагороди за такий період.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн. за платіжною інструкцією №0.0.3151173857.1 від 16.08.2023.
Разом з тим, при поданні позовної заяви через систему «Електронний суд» позивачем не враховано, що відповідно до ч.3ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання позовної вимоги немайнового характеру сума судового збору становить: 1073,60 (судовий збір відповідно до ч. ч. 2 ст. 4 Закону «Про судовий збір») х 0,8=858,88 грн.
Тобто, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 1 ст. 7 Закону).
З врахуванням наведеного, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплачений судовий збір у сумі 429,44 грн.
Керуючись ст.ст.139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду за жовтень 2022 року, листопад 2022 року та грудень 2022 року у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 44 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона