16 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/4390/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючої), Бенедисюка І. М. та Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" (далі - Підприємство)
на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023
за позовом Міністерства оборони України
до Підприємства
про стягнення 51 849 160,01 грн,
Підприємство 15.12.2023 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 зі справи № 910/4390/23 з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, частини шостої статті 91 ГПК України, статті 614 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах, які скаржник зазначає у касаційній скарзі.
Також скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, а також про те, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню на підставі пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, оскільки суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2023, зокрема, відхилене клопотання Підприємства про розстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі; касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що до скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
Підприємство 27.12.2023 (через систему "Електронний Суд") на виконання вимог вказаної ухвали від 21.12.2023 про залишення його скарги без руху подало заяву про усунення недоліків, до якої скаржником додано платіжну інструкцію від 27.12.2023 №6416, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 1 244 379, 84 грн.
Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.
З огляду на усунення скаржником недоліків касаційної скарги та враховуючи, що касаційна скарга подана в межах строків, встановлених частиною першою статті 288 ГПК України, а також відповідає вимогам статті 290 названого Кодексу, Суд дійшов висновку, що подані матеріали достатні для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас до касаційної скарги Підприємством додано заяву про зупинення виконання оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Зазначена заява мотивована тим, що сума коштів, присуджена до стягнення з відповідача згідно з оскаржуваним судовим рішенням, є непомірно великим фінансовим тягарем, а його примусове стягнення у разі звернення до виконання може спричинити значні збитки для скаржника, зокрема, призведе до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності та ризиків невиконання діючих державних контрактів, враховуючи ту обставину, що Міністерство оборони України є органом управління Підприємства, тобто з точки зору адмінстративно-розпорядчого правовідношення позич і відповідач утворюють цілісну систему оборонно-промислового управління, а тому примусове стягнення присуджених коштів призведе до арешту майна Підприємства, що, в свою чергу, зумовить блокування діяльності Підприємства, здійснення фінансових операцій з оплати імпорту військової продукції за зовнішньоекономічними контрактами.
При цьому Підприємство зазначає, що відповідно до фінансової звітності за перше півріччя 2023 року у останнього суттєво зменшився чистий прибуток, що залишається у його розпорядженні, а тому фактичне виконання оскаржуваних судових рішень буде неможливим, у зв'язку з відсутністю у відповідача на рахунках необхідної суми коштів.
Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Аналіз вказаної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Однак саме лише посилання скаржника на настання негативних наслідків у зв'язку з виконанням оскаржуваних судових рішень без надання жодних доказів (зокрема, доказів відкриття виконавчого провадження), які підтверджували б необхідність зупинення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення у цій справі, не можуть бути безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Разом з тим скаржником не доведено, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та, беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у Суду відсутні підстави для задоволення зазначеної заяви.
Керуючись статтями 234, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 зі справи №910/4390/23.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 08 лютого 2024 року об 11:20 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 302.
3. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 01 лютого 2024 року.
4. У задоволенні заяви дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про зупинення виконання оскаржуваних рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2023 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 зі справи № 910/4390/23 відмовити.
5. Витребувати матеріали справи № 910/4390/23 господарського суду міста Києва за позовом Міністерства оборони України до дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про стягнення коштів.
6. Копію ухвали надіслати господарському суду міста Києва та Північному апеляційному господарському суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова