справа № 619/486/24
провадження № 1-кс/619/55/24
іменем України
16 січня 2024 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024226270000008 від 11 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України
Прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024226270000008 від 11 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що сектором дізнання ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024226270000008 від 11 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10 січня 2024 під час проведення огляду місця події в період часу з 17 год 46 хв по 17 год 55 хв відкритої ділянки місцевості розташованої поблизу буд. АДРЕСА_1 , де у військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якого було вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 із ознаками підробки.
10 січня 2024 року під час огляду місця події відкритої ділянки місцевості поблизу буд. АДРЕСА_1 . Під час огляду, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 добровільно видав:посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 від 08.11.2022, яке поміщено до сейф пакету WAR 0076735 з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії.
Постановою дізнавача сектору дізнання ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 від 11.01.2024, вилучене посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 від 08.11.2022 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст.ст. 167-169 КПК України вилучене посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 серії та номер НОМЕР_2 від 08.11.2022 - поміщено до сейф пакету WAR 0076735 з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії є тимчасово вилученим майном.
Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для проведення судових експертиз (судово-технічної експертизи документів) та проведення інших слідчих дій.
Прокурор подала до суду заяву, в якій клопотання підтримала, просила його задовольнити з підстав, зазначених у ньому, та просила судовий розгляд провести у її відсутність.
Власник майна - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином за допомогою телефонограми.
Відповідно до ч.1 статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого (дізнавача) та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи стислі строки, встановлені законом для розгляду клопотання, вжиття необхідних заходів для виклику в судове засідання учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання без участі сторін та без фіксації даної процесуальної дії за допомогою технічних засобів відповідно до положень частини 1, 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України.
Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2024 року до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
В обґрунтування клопотання до матеріалів додано: - копії рапорту правоохоронних органів про вчинене кримінальне правопорушення; - протокол огляду місця події від 10.01.2024, під час якого вилучено вказане посвідчення; - копія пояснення ОСОБА_4 , копія посвідчення водія.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, до повноважень слідчого судді судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно із пунктом 7 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч. 3 ч. 5 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься, зокрема й арешт майна, не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів
За змістом частини 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 11 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 статті 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У клопотанні прокурор вказала, що метою накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено в ході огляду місця події, є збереження речових доказів, а саме: запобігання їх приховуванню, знищенню, перетворенню, відчуженню. Підставою для арешту майна є наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, яке може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, в зв'язку з чим належить накласти арешт на тимчасово вилучене під час огляду майно.
У разі не накладення арешту на вказаний речовий доказ та повернення його власнику, може призвести до знищення, втрати чи зміни водійського посвідчення, та позбавить орган досудового розслідування можливості провести усі необхідні слідчі дії, в тому числі призначити відповідні судові експертизи.
Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Оскільки в матеріалах клопотання містяться відомості про факт вчинення кримінального правопорушення та наявність підстав вважати тимчасово вилучене майно доказами в кримінальному провадженні, обмеження права власності на це майно є розумним і співмірним завданням кримінального провадження.
Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов'язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що у відповідності до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132,170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора про арешт майна - задовільнити.
Накласти арешт в рамках кримінального провадження № 12024226270000008 від 11 січня 2024 року на тимчасово вилучене в ході огляду місця події 10 січня 2024 року на відкритій ділянці місцевості, поблизу буд. АДРЕСА_1 , а саме: - посвідчення водія, серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке поміщено до сейф-пакету WAR 0076735 з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії, із забороною розпоряджатись та користуватись ним, до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді, залишивши вказане посвідчення на зберіганні в матеріалах кримінального провадження за № 12024226270000008 від 11 січня 2024 року.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню дізнавачем відділу поліції, на якого покладається обов'язок визначення місця зберігання майна, щодо якого застосовано арешт.
Роз'яснити володільцю тимчасово вилученого майна його право, що у разі незгоди з рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, він має право оскаржити їх рішення, дії чи бездіяльність до суду в порядку, встановленому ст.303 КПК України - «Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскарженні під час досудового розслідування, та право на оскарження».
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити дізнавачеві, прокурору та особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.
У разі відсутності дізнавача, прокурора під час оголошення судового рішення його копію надіслати таким особам не пізніше наступного робочого дня.
Роз'яснити положення, які закріплені в ч.1 ст.174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час її проголошення з дня отримання копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1