15 січня 2024 року справа №200/4177/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі № 200/4177/23 (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби, солдата стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 згідно поданих рапортів від 07.06.2023 та 02.07.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт солдата стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 07.06.2023 та 02.07.2023, та звільнити його з військової служби.
В обгрунтування позову зазначив, що 07.06.2023 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, до якого долучив всі необхідні документи.
23.06.2023 позивача повідомлено, що клопотання командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2023 про звільнення позивача в запас з лав Збройних сил України, призупинено до надання довідки медико-соціальної експертної комісії про необхідність здійснення постійного нагляду за членами родини.
02.07.2023 позивач повторно звернувся з рапортом до відповідача аналогічного змісту.
09.07.2023 відповідачем знову повідомлено позивача про необхідність надання додаткових документів з посиланням на Положення про медико-соціальну комісію, затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317, Постанову КМУ “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу” від 12.06.2013 № 413.
Бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки позивач надав всі підтверджуючі документи, отриманні у встановленому порядку, необхідні для його звільнення зі служби.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення за результатом розгляду рапорту від 07.06.2023 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт від 07.06.2023 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, з урахуванням правової оцінки, викладеної судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат по справі.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтування апеляційної скарги.
07.06.2023 позивач звернувся із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком на підставі пп. «г» п. 2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, долучивши до рапорту документи.
Зазначений рапорт опрацьовано відповідачем та направлено клопотання до командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення позивача з лав Збройних Сил України.
Проте, відповідь командира Військової частини НОМЕР_2 свідчить, що розгляд клопотання командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення позивача призупинено до надання довідки медико-соціальної експертної комісії про необхідність здійснення постійного нагляду за членами родини.
За діючим законодавством, для підтвердження необхідності стороннього догляду за своїм батьком, позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії, а не лікарсько-консультативної комісії.
Таким чином, позивач не надав доказів того, що має право на звільнення через сімейні обставини - необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком.
Крім того, питання звільнення позивача у спірних правовідносинах не належить до компетенції командира Військової частини НОМЕР_1 , як командира батальйону, що є додатковою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 № 29 нижчепойменованих осіб рядового, сержантського та старшинського складу призваних по мобілізації відповідно до Указу Президента України “Про загальну мобілізацію” № 65/2022 від 24.02.2022, призначених на посади наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 28/дск, з 25.02.2022 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, та вважати таким, що з 25.02.2022 прийняв справи та посаду, та приступив до виконання службових обов'язків за посадою з відповідним посадовим окладом рядовий ОСОБА_1 водій 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.11.2022 № 337 нижчепойменованих військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу увільнено із займаної посади та призначено солдата ОСОБА_1 водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 83-РС від 16.11.2022 на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 22.11.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 11.07.1970 підтверджується, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради” ЛКК № 238 від 06.06.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за станом здоров'я є хронічно невиліковним хворим (тяжким), який самостійно не може пересуватися, самообслуговуватися. Потребує постійного стороннього догляду, та допомоги.
06.06.2023 Комунальним некомерційним підприємством “Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради” згідно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлено висновок № 238 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі лікарсько-консультативної комісії, за формою первинної облікової документації № 080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407.
Згідно з актом Курахівської міської ради № 5 від 06.06.2023 про засвідчення факту проживання особи/осіб за вказаною адресою на визначену дату станом на 24.02.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом Курахівської міської ради № 6 від 06.06.2023 про обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкають разом батько ОСОБА_2 , який потребує постійного догляду на підставі довідки ЛКК № 238 від 06.06.2023. Зі слів сусідів, до 24.02.2022 допомогу та догляд надавав син ОСОБА_1 . На момент складання акту встановлено факт здійснення догляду ОСОБА_1 за батьком, ОСОБА_2 . Побутові умови створені відповідно до діагнозу хворого.
07.06.2023 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом (вх.№ 3146 від 07.06.2023), в якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії, на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, через зазначені сімейні обставини (поважні причини).
До зазначеного рапорту позивач долучив довідку ЛКК від комісії № 238 від 06.06.2023, копію свідоцтва про народження, висновок № 238 від 06.06.2023, копію паспорта батька.
08.06.2023 командир Військової частини НОМЕР_1 листом вих. № 1374 направив командиру Військової частини НОМЕР_2 клопотання, зокрема, про звільнення з військової служби у запас за підпунктом “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” солдата ОСОБА_1 у зв'язку з необхідністю здійснення постійного нагляду за хворим членом родини, що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
23.06.2023 командир Військової частини НОМЕР_2 листом вих. № 2899 повідомив командира Військової частини НОМЕР_1 , що розгляд клопотання командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2023 № 1374 про звільнення у запас з лав Збройних Сил України молодшого сержанта ОСОБА_3 і солдата ОСОБА_1 призупинено до надання довідки медико-соціальної експертної комісії про необхідність здійснення постійного нагляду за членами родини.
30.06.2023 командир Військової частини НОМЕР_1 листом вих. № 1951 повідомив позивача, що його рапорт від 07.06.2023 про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком опрацьований Військовою частиною НОМЕР_1 у відповідності до вимог діючого законодавства, після чого 08.06.2023 направлено клопотання до командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення позивача з лав Збройних Сил України. Проте, згідно відповіді командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.06.2023 за № 2899 розгляд клопотання командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2023 № 1374 про звільнення позивача призупинено до надання довідки медико-соціальної експертної комісії про необхідність здійснення постійного нагляду за членами родини.
01.07.2023 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом (вх.№ 3443 від 01.07.2023), в якому, зокрема, просив додати до рапорта від 07.06.2023 акт № 5 від 06.06.2023 про засвідчення факту проживання особи/осіб за вказаною адресою на визначену дату, акт № 6 від 06.06.2023 про обстеження житлово-побутових умов. Також, зазначив, що у законодавстві України не передбачено обов'язкового надання довідки МСЕК, досить ЛКК № 238. Просив розглянути якнайшвидше рапорт № 1374, який було подано 08.06.2023.
09.07.2023 командир Військової частини НОМЕР_1 листом вих. № 2025 повідомив позивача, зокрема, що рапорт № 1374 від 08.06.2023 був опрацьований Військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до вимог діючого законодавства, після чого 08.06.2023 направлено клопотання до командира направлено клопотання до командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення позивача з лав Збройних Сил України. Згідно відповіді командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.06.2023 № 2899 розгляд клопотання командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2023 № 1374 про звільнення позивача призупинено до надання довідки медико-соціальної експертної комісії про необхідність здійснення постійного нагляду за членами родини.
Також відповідач зазначив, що для підтвердження необхідності стороннього догляду за своїм батьком, позивач мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії відповідно до Положення про медико-соціальну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, та постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу” від 12.06.2013 № 413.
Поданий позивачем разом із рапортом про звільнення висновок лікарсько-консультативної комісії № 238 від 06.06.2023 та інші документи у вигляді актів про обстеження житлово-побутових умов та засвідчення факту проживання, не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України за підпунктом “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем дотримано законодавчо визначену процедуру подання рапорту та доданих до нього документів, а саме - на виконання пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ позивачем підтверджено наявність поважних сімейних обставин відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (…)
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про Загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.
Частиною четвертою статті 26 Закону № 2232 визначені підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік).
Відповідно до Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Згідно з пунктом 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення про МСЕК) це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
На підставі підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Між тим, відповідно до пункту 1 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою КМУ від 21 листопада 2013 року № 917 (далі - Положення про ЛКК) це Положення визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності.
Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що для звільнення за пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII військовослужбовець повинен підтвердити здійснення постійного догляду за хворими дружиною (чоловіком), батьками відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії, а здійснення постійного догляду за хворою дитиною - висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як свідчать матеріали справи, позивачем до рапорту про звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII додано висновок лікарсько-консультативної комісії від 06.06.2023 № 238, відповідно до якого батько позивача ОСОБА_2 за станом здоров'я є хронічно невиліковним хворим (тяжким), який самостійно не може пересуватись, самообслуговуватись. Потребує постійного стороннього догляду, допомоги. Догляд виконуватиме син ОСОБА_1 .
Проте, за даними обставинами справи, позивач, для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, мав долучити до рапорту про звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону № 2232-XII висновок МСЕК, який є належним підтверджуючим документом постійного стороннього догляду за хворим батьком.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем при зверненні до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII не надано належне підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, а саме відповідний медичний висновок МСЕК, що обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Військова частина НОМЕР_1 є військовим формуванням - 109 окремим батальйоном територіальної оборони НОМЕР_5 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління Сил територіальної оброни « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України, отже командир військової частини НОМЕР_1 користується владою командира батальйону.
Як свідчать матеріали справи, з огляду на положення пункту восьмого розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на рапорті солдата ОСОБА_1 від 07.07.2023 року визначена резолюція т.в.о. командира 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 про клопотання по суті рапорту, а командиром Військової частини НОМЕР_1 (як командиром батальйону) рапорт ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України надіслано на розгляд командиру військової частини НОМЕР_2 полковнику ОСОБА_5 (як командиру НОМЕР_5 окремої бригади) відповідно до приписів пп. 2 п. 225 Положення № 1153/2008 .
Саме командир Військової частини НОМЕР_2 відмовив в задоволенні рапорту ОСОБА_1 та повернув його рапорт з наданими документами на доопрацювання.
Таким чином, в межах спірних правовідносин, питання звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII не належить до компетенції командира Військової частини НОМЕР_1 , як командира батальйону, а належить до компетенції командира Військової частини НОМЕР_2 , як командира окремої бригади.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі № 200/4177/23 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі № 200/4177/23 - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 15 січня 2024 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 15 січня 2024 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв