12 січня 2024 року Чернігів Справа № 620/16839/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:
1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 21.03.2023 по 07.08.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
2. зобов'язати відповідача нарахувати та виплати грошове забезпечення військовослужбовця за період з 21.03.2023 по 07.08.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
3. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 631% місячного грошового забезпечення, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% посадового окладу за військовим званням га надбавки ні вислугу років за період з 01 по 07 серпня 2023 року;
4. зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 631% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% посадового окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 07 серпня 2023 року;
5. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 07.08.2023;
6. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 07.08.2023;
7. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 07.08.2023;
8. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період з 21.03.2023 по 07.08.2023;
9. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період з 21.03.2023 по 07.08.2023;
10. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості не отриманого харчування за період з 21.03.2023 по 07.08.2023;
11. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницькою складу, поліцейським за їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік;
12. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
13. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;
14. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виходячи із розміру грошового забезпечення позивача на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_2 ;
15. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією»;
16. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією»;
17. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2023 рік за 10 діб;
18. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2023 рік за 10 діб;
19. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень за період з 21.03.2023 по 07.08.2023 пропорційно в розрахунку на місяць, на підставі постанови №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
20. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень за період з 21.03.2023 по 07.08.2023 пропорційно в розрахунку на місяць, на підставі постанови №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум;
21. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 своєчасного розрахунку при звільненні;
22. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.08.2023 по 28.09.2023 у сумі 15 902 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот два) грн 40 коп.
Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що він звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 07.08.2023 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №225 від 07.08.2023. Однак на момент звільнення відповідачем не було проведено всіх належних виплат, чим порушив права та інтереси позивача.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.
У встановлений ухвалою суду строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити в задоволенні позову, оскільки на момент звільнення з військової служби військова частина НОМЕР_3 в повному обсязі провела розрахунки та виконала зобов'язання перед Позивачем без вчинення жодних протиправних дій, або ж бездіяльності.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.
ОСОБА_1 09.03.2023 призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України №59/2023 від 06.02.2023 та з 21.03.2023 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №82 від 21.03.2023 (а.с. 29-37, 75, 76).
Відповідно до Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №225 від 07.08.2023 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 04.08.2023 №113-РС у запас за підпунктом «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи) виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення з 07.08.2023. Направлено для зарахування на військовий облік до другого відділу Кременецького районного територіального центру комплектування за соціальної підтримки Тернопільської області. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 00 роки 04 місяці 28 днів; пільгова: 00 роки 02 місяці 28 днів; загальна 00 роки 07 місяців 26 днів (а.с. 38, 86).
Позивач вказує на те, що на момент звільнення його зі служби Військовою частиною НОМЕР_1 не проведено з ним всіх належних виплат, що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Згідно із статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) (далі - Порядок №178).
Згідно із пунктом 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
У той же час, завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначає Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898 (далі - Інструкція №232).
Згідно із пунктом 2 розділу I Інструкції №232 основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Пунктом 4 розділу III Інструкції №232 регламентовано, зокрема, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що отримання військовослужбовцем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, є підставою для нарахування останньому, за його бажанням, грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби
Отже, право військовослужбовця на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, нерозривно пов'язано з правом на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.
Пунктом 2 розділу IV Інструкції №232 установлено, що теплі речі (за винятком БЄК) за військовослужбовцями строкової служби та мобілізованими не закріплюються, а видаються в тимчасове використання. Порядок їх використання встановлюється командиром військової частини. Після закінчення зимової пори року теплі речі вилучаються, піддаються хімічному чищенню, ремонтуються та здаються для зберігання на речовий склад військової частини.
Відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції №232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Таким чином, відповідно до вищезазначених вимог Інструкції позивачу, як військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби, не видаються, тобто при звільненні в нього не виникає право на отримання таких речей.
Наведене свідчить, що в позивача, зарахованого на всі види грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 відповідно до Указу Президента України та звільненого зі служби в особливий період, не виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане ним під час проходження служби. Відповідно, у відповідача не виникло обов'язку щодо видачі позивачу спірної довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, адже видача останньої зумовила б виникнення обставин, за яких відповідач всупереч положенням Інструкції №232 був би зобов'язаний виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію, на яку, як зазначалось вище, він не набув право.
Військовослужбовці забезпечуються харчуванням відповідно до норм наказу Міністерства оборони України №140 від 29.04.2020 року «Про затвердження Порядку застосування Каталогу продуктів харчування».
Відповідно до пункту 6 вказаного вище Порядку у разі неможливості організувати харчування гарячою їжею особового складу Збройних Сил України з використанням Каталогу продуктів видаються набори сухих продуктів за нормами харчування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426.
Виплата грошової компенсації замість харчування за Каталогом продуктів здійснюється у розмірі вартості норм, визначених Міністерством оборони України у випадках, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426.
Виплата здійснюється на підставі наказу командира військової частини за клопотанням військовослужбовців. Грошова компенсація замість харчування за окремі приймання їжі при триразовому (чотириразовому) харчуванні не виплачується.
Як вказує відповідач, у Військовій частині НОМЕР_1 організовано трьох разове харчування, а тому виплата позивачеві компенсації не передбачена чинним законодавством.
Разом з тим, суд зауважує, що заявляючи вимогу в частині компенсації вартості неотриманого харчування, ОСОБА_1 не вказує на відсутність харчування під час проходження ним служби у Військовій частині НОМЕР_1 та не надає жодних доказів, що свідчили б про незабезпечення харчуванням повністю або частково в певний період служби.
За таких обставин суд констатує, що станом на час вирішення спору по суті, за наявних матеріалів справи відповідачем не було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача в частині компенсації вартості неотриманого речового майна та харчування.
Щодо нарахувати та виплати грошового забезпечення за період з 21.03.2023 по 07.08.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів, суд зазначає таке.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Натомість, як зазначається позивачем застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня 2023 року. Водночас, відповідач доказів, що спростовують вказаний факт не надав.
Разом з тим, позовні вимоги щодо періоду з 21.05.2023 по 07.08.2023 задоволенню не підлягають, оскільки п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 були внесені зміни до п. 4 Постанови № 704, абзац 1 якого було викладено у такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 набрала законної сили 20.05.2023.
Це є беззаперечними підставами у відмові в задоволенні позовних вимог з 21.05.2023 по 07.08.2023.
Щодо позовних вимог про ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 631% місячного грошового забезпечення, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% посадового окладу за військовим званням га надбавки ні вислугу років за період з 01 по 07 серпня 2023 року; щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією»; ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2023 рік за 10 діб, суд зазначає таке.
З огляду на наявний в матеріалах справи витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №225 від 07.08.2023 право на виплату вказаних вище сум премії, одноразової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік не заперечується відповідачем, а їх нарахування підтверджується самим наказом, що свідчить про відсутність порушених прав позивача в частині протиправних дій щодо ненарахування спірних сум (а.с. 38).
Відповідач, обґрунтовуючи відсутність порушення прав позивача в спірних виплатах зазначає, що їх нарахування та виплата підтверджується наказом та довідками фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , карткою особового рахунку військовослужбовця. Разом із тим, відповідачем до відзиву додано лише копію наказу №225 від 07.08.2023, в той час як будь-які інші докази щодо виплати спірних сум в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено проведення виплати позивачу щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 631% місячного грошового забезпечення, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% посадового окладу за військовим званням га надбавки ні вислугу років за період з 01 по 07 серпня 2023 року; одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2023 рік за 10 діб, а тому в частині зобов'язання відповідача провести відповідні виплати позовні вимоги слід задовольнити.
Окрім того позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо невключення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при здійсненні нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік.
Так, досліджуючи вказану вимогу суд враховує, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 такої постанови передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до абз. 16 пункту 2 розділу І Порядку № 260 винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту) належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 встановлено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За таких обставин, слід дійти висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а отже не включається до грошового забезпечення для обрахунку грошової допомоги для оздоровлення, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Вирішуючи питання щодо права позивача на виплату додаткової винагороди, що передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 в період з 21.03.2023 по 07.08.2023 суд зважає на таке.
Так, постановою КМУ №168 від 28.02.2022, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану встановлено в Розділі XXXIV Порядку №260 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), пункт 2 якого передбачає, що період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Згідно із п. 14 Порядку №260 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
З огляду на матеріали справи з підстав відмови від виконання бойового розпорядження солдатом ОСОБА_1 відповідачем проведено службове розслідування, за результатами якого складено наказ №1067 від 29.06.2023 та застосовано до позивача дисциплінарне стягнення «Сувора догана». Крім того складено адміністративний матеріал за частиною 1 ст. 172-10 КУпАП та вирішено не виплачувати додаткову винагороду за червень 2023 року (а.с. 88-89).
Згідно із копією заяви ОСОБА_1 від 30.06.2023, що адресована голові Індустріального районного суду м. Діпро, позивач вину за вчинене правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 172-10 КУпАП визнав, просив суворо не карати (а.с. 87).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача в частині не нарахування та не виплати сум додаткової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за червень 2023 року.
Відсутність права позивача на отримання сум додаткової винагороди в період 21.03.2023 по 29.05.2023 відповідачем пояснюється тим, що в зазначений час ОСОБА_1 перебував в місці постійної дислокації частини, перебував на полігоні, перебував на навчанні, переміщувався до району ведення бойових дій, що не передбачає спірної виплати.
Водночас, щодо інших періодів проходження служби позивачем матеріали справи не містять доказів проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , в тому числі і додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, що свідчить про недоведення суб'єктом владних повноважень правомірності своїх дій в частині часткової виплати, вказаних у відзиві сум. Крім того, суд зауважує, що викладені відповідачем пояснення щодо відсутності права на отримання додаткової винагороди в сумі по 30 000 грн не відповідають вимогам чинного законодавства, а перебування військовослужбовця за місцем дислокації військової частини не виключає можливість виконання ним спеціальних завдань, тощо.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів проведення виплат додаткової винагороди ОСОБА_1 в спірний період, позовні вимоги слід задовольнити частково, шляхом зобов'язання відповідача провести відповідні нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 21.03.2023 по 29.05.2023, а також з 01.07.2023 по 07.08.2023 в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а в разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), в збільшеному до 100 000 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Щодо позовних вимог про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає таке.
Відповідач у відзиві на позов вказує на проведення всіх належних при звільненні виплат в день звільнення, водночас, як вже було зазначено вище, доказів таких виплат не надано Військовою частиною НОМЕР_1 .
Разом з тим, з огляду на наявну копію виписки по рахунку позивача, виплати грошового забезпечення було проведено, зокрема 11.09.2023 та 22.09.2023, що свідчить про порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці, оскільки звільнений зі служби позивач 07.08.2023 (а.с. 39).
Позивач вказує на період затримки розрахунку при звільненні з ним по 28.09.2023, однак із виписки по рахунку цієї дати ОСОБА_1 отримав зарахування стипендії, що не є грошовим забезпеченням військовослужбовця.
Ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.
Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Разом з тим, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Так, статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Як встановлено судом, дійсно із позивачем розрахунок проведений із затримкою, водночас, суд враховує й інші встановлені під час судового розгляду обставини, а саме проведення обрахунків грошового забезпечення позивача із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 та як наслідок задоволення вимог про зобов'язання здійснити відповідні перерахунки грошового забезпечення ОСОБА_1 із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Окрім того, судом також встановлено відсутність доказів проведення виплат премії, надбавки за виконання особливо важливих завдань, компенсації за невикористану щорічну відпустку та додаткову винагороду.
В даному випадку суд зазначає, що частина грошового забезпечення, що не виплачена позивачеві складається із посадового окладу та окладу за військовим званням (а саме його обрахунку не в належному розмірі), а тому до проведення перерахунку цих розмірів грошового забезпечення позивача відсутня можливість встановити середньомісячний та середньоденний заробіток позивача для проведення розрахунку сум, належних особі за час затримки розрахунку при звільненні.
Вказане, вцілому свідчить про те, що фактично повного розрахунку із позивачем на час вирішення спірних правовідносин не відбулось, а тому суд дійшов висновку про передчасність заявлених вимог.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до приписів ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 та зобов'язання: здійснити виплату щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 631% місячного грошового забезпечення, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% посадового окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 07 серпня 2023 року; одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2023 рік за 10 діб; здійснити перерахунок та провести виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.03.2023 по 20.05.2023 обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 21.03.2023 по 29.05.2023, а також з 01.07.2023 по 07.08.2023 в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а в разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), в збільшеному до 100 000 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Інша частини позовних вимог задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 не в повному розмірі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 :
- здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 631% місячного грошового забезпечення, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 100% посадового окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 07 серпня 2023 року;
- здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2023 рік за 10 діб;
- здійснити перерахунок та провести виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.03.2023 по 20.05.2023 обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 21.03.2023 по 29.05.2023, а також з 01.07.2023 по 07.08.2023 в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а в разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), в збільшеному до 100 000 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Дата складення повного рішення суду - 12.01.2024.
Суддя Ю. О. Скалозуб