про закриття провадження у справі
15 січня 2024 року справа № 695/2363/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій вона просить встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.01.2023 у справі № 695/2363/22 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні відмовлено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 16.03.2023 рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20.01.2023 у справі № 695/2363/22 скасовано. Провадження у даній справі - закрито.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27.03.2023 справу № 695/2363/22 передано до Черкаського окружного адміністративного суду за підсудністю.
10.04.2023 справа № 695/2363/22 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та шляхом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Кульчицькому С.О.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 прийнято до свого провадження справу № 695/2363/22 за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та вирішено здійснити розгляд справи № 695/2363/22 у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.
З матеріалів заяви та доданих до неї документів слідує, що вимога ОСОБА_1 обґрунтована тим, що після смерті її чоловіка Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовило їй в призначені пенсії по втраті годувальника через не встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка - ОСОБА_2 та порадили звернутися до суду із заявою про встановлення такого факту.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить із такого.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом приписів п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом положень п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
За змістом позовних вимог позивач просить суд встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому суд зауважує, що у даному випадку позивачем не оскаржуються дії, бездіяльність та рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника, а заявляються лише вимоги щодо встановлення певного факту (перебування позивача на утриманні у її померлого чоловіка).
У частині першій статті 315 Цивільного процесуального кодексу України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Поряд з цим, п. 2 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду встановити факт перебування на утриманні померлого для одержання страхових виплат в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову (постанова Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 214/1309/21).
У постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 у справі № 215/7255/20 зазначено про право на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У зазначених справах Верховний Суд роз'яснив право позивачам на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Таким чином, позивач має право на звернення до адміністративного суду з адміністративний позовом у зв'язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень та встановити факт перебування на утриманні померлого для одержання страхових виплат можливо винятково під час розгляду справи про оскарження рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
В той час як в справі, що розглядається, позивачем рішення, дії чи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не було оскаржено, а подано позов про встановлення факту перебування на утриманні померлого чоловіка.
Таким чином, спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства за місцем проживання заявника в порядку окремого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2023 у справі № 160/6481/23.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про встановлення факту перебування позивача на утриманні її чоловіка не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Отже, розгляд Черкаським окружним адміністративним судом цієї справи, не віднесеної законом до його юрисдикції, суперечитиме вищевказаним нормам процесуального права та висновкам Європейського суду з прав людини.
Суд наголошує, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у адміністративній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України роз'яснити позивачу, що спір віднесено до юрисдикції цивільного суду за місцем проживання заявника в порядку окремого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 2-21, 238-239, 244-245, 248, 256, 295 КАС України, суд,
Закрити провадження у справі № 695/2363/22 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,
Роз'яснити позивачу, що спір відноситься до юрисдикції цивільного суду за місцем проживання заявника в порядку окремого провадження.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ