Справа № 560/13050/23
іменем України
15 січня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено перерахунок та виплату пенсії, однак здійснив виплату пенсії з урахуванням обмеження максимальним розміром. Вказує, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру та виплату різниці, проте відповідач відмовив у виплаті пенсії без обмеження її максимального розміру. Не погоджуючись із діями територіального органу Пенсійного фонду України щодо виплати розміру пенсії, позивач звернувся до суду за захистом свого права.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2022 у справі №560/5654/22 не встановлені зобов'язання щодо здійснення в подальшому перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром.
У відзиві на позов відповідач просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2022 у справі №560/5654/22, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування з 20.09.2021 при призначенні пенсії ОСОБА_1 обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 20.09.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вказаного рішення суду, пенсійним органом проведено позивачу перерахунок пенсії, між тим, під час перерахунку пенсії, на виконання судового рішення, розмір пенсії позивача з 01.07.2022 обмежено десятьма прожитковими мінімумами (у розмірі 20270,00 грн), встановленими для непрацездатних осіб, що також підтверджується інформацією про розрахунок пенсії.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Листами від 06.01.2023 та від 23.02.2023 відповідач повідомив, що позивачу проведено перерахунок пенсії за рішенням суду у справі №560/5654/22, однак, з обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії до виплати з 01.07.2022 становить 20270,00 грн. Також, відповідач зазначив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 08.07.2022 у справі №560/5654/22 не встановлені зобов'язання щодо здійснення в подальшому перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згодом відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
З огляду на вказане, слідує висновок, що протягом 2017-2020 років стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 21.12.2021 №120/3552/21-а, та від 26.01.2022 у справі №569/2950/17.
Щодо доводів пенсійного органу про те, що правомірно здійснено виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону №3668-VI, яка є чинною і неконституційною не визнавалася, суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Разом з тим положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20 та від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20, а тому в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин та вірно враховані судом першої інстанції.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в частині обмеження пенсії позивача з 01.07.2022 десятьма прожитковими мінімумами (у розмірі 20270,00 грн), встановленими для непрацездатних осіб є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.
Суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону №3668-VI, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження пенсії позивача з 01.07.2022 максимальним розміром.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити пенсію позивача з 01.07.2022 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Щодо позовної вимоги про виплату різниці розміру пенсії, яка утворилася з 01.07.2022 внаслідок застосування обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, предметом судового розгляду можуть бути лише правовідносини, які вже виникли і пов'язані з захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження пенсії максимальним розміром. Спору щодо виплати донарахованої пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існує, оскільки перерахунок ще не проведений.
Судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить приписам Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, така вимога заявлена передчасно, тому суд відмовляє у її задоволенні.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по пенсії, що утворилася внаслідок застосування обмеження максимального розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами за період з 20.09.2021 по 30.06.2022 у розмірі 18448,44 грн., то суд зазначає, що зі змісту позовної заяви та заявленої вимоги вбачається, що позивач, звертаючись до суду з цією позовною вимогою, не погоджується з повнотою виконання рішення суду у справі №560/5654/22 в частині здійснення відповідачем з 20.09.2021 перерахунку та виплати пенсії з обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у межах судового розгляду цієї адміністративної справи, оскільки його право на здійснення відповідачем з 20.09.2021 перерахунку та виплати пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність уже було захищене у судовому порядку в адміністративній справі №560/5654/22, а дії відповідача щодо невиплати вказаної суми заборгованості, з якими і не погоджується позивач, фактично стосуються стадії виконання судового рішення у справі №560/5654/22 та не породжують нових спірних відносин між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Суд зазначає, що у разі, якщо позивач вважає, що відповідачем не у повному обсязі виконано рішення суду від 08.07.2022 у справі №560/5654/22, то він не позбавлений права на звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, позивач не позбавлений права і щодо оскарження дій та рішень державного виконавця, вчинених та прийнятих щодо примусового виконання судового рішення у справі №560/5654/22.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по пенсії, що утворилася внаслідок застосування обмеження максимального розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами за період з 20.09.2021 по 30.06.2022 у розмірі 18448,44 грн.
Щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в національній валюті в розмірі, еквівалентному 2000 Євро, за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, суд зазначає наступне.
Згідно статті 56 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, приписами ч.ч 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України де передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).
Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктами 4, 5 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Дану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що неправомірними діями відповідача, йому нанесено моральні збитки.
З урахуванням обставин справи, наявних у справі письмових доказів факт заподіяння моральної шкоди позивачем не доведено, позаяк позивачем не зазначено, в чому саме полягають моральні страждання, їх характер та тривалість, з яких міркувань останній виходив визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому, виходячи з положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час перерахунку з 01.07.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.07.2022, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя І.І. Тарновецький