ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" січня 2024 р. справа № 300/7314/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Адвокат Окуневич Михайло Валентинович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25.09.2023 за № 268 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період військовозобов'язаного солдата ОСОБА_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.07.2023 позивача шляхом незаконного затримання та позбавлення волі працівниками Івано-Франківського РТЦК та СП доставлено до Івано-Франківського РТЦК та СП для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби. Військово-лікарською комісією Івано-Франківського РТЦК та СПІ за результатами проведеної військо-лікарської експертизи видано довіку № 130/893 від 11.07.2023, згідно якої позивача визнано обмежено придатним до військової служби за гр. ІІ статті 49 розладу хвороб. Визначено військову службу у частинах забезпечення РТЦК та CП, органах спеціальних навчальних закладів. Наказом Івано-Франківського РТЦК та СП від 25.09.2023 за № 268, позивача призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період військовозобов'язаних, які 25.09.2023 призвані і відправлені в складі команди військової частини НОМЕР_1 із подальшим зняттям із військової служби. Позивач вважає прийнятий наказ відносно нього протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки підписаний не вповноваженою особою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.22).
Відповідач, скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.11.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що громадянин ОСОБА_1 за викликом 25.09.2023 прибув до 1-відділу Івано-Франківського РТЦК та СП та в подальшому відповідно до наказу від 25.09.2023 в складі команди вибув до ВЧ НОМЕР_1 , де був зарахований на службу в Збройні Сили України у зв'язку з чим ОСОБА_1 знятий з військового обліку в Івано-Франківському РТЦК та СП. Представник відповідача вказує, що жодного незаконного примусу до проходження військової служби ОСОБА_1 не зафіксовано та не надано. Представник відповідача, звернув увагу суду, що процес призову на військову службу має декілька етапів, водночас, до повноважень Івано-Франківського РТЦК та СП входить здійснення оповіщення військовозобов'язаних, забезпечення проходження особового ВЛК та визначення придатності до військової служби, забезпечення доставки громадян до збірного пункту обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У вказаній частині функцій відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, порушень не допущено, та як наслідок наказ від 25.09.2023 за № 268 підписаний відповідною особою. З урахуванням викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 26-30).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзиви на позов, та в сукупності письмові докази, встановив наступне.
14.07.2023 ОСОБА_1 прибув до військово-лікарської комісії при 1 відділенні Івано-Франківського РТЦК та СП, у зв'язку із врученням посадовими особами Івано-Франківського РТЦК та СП повістки про проходження ВЛК.
Військово-лікарською комісією Івано-Франківського РТЦК та СП за результатом проведеної військово-лікарської експертизи видано довідку за № 130/893 від 14.07.2023, згідно якої ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби за гр. ІІ статті 49 Розкладу хвороб (а.с.17).
Відповідно до витягу із наказу (з основної діяльності) від 25.09.2023 за № 268 ОСОБА_1 призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які 25.09.2023 призвані та відправлені в складі команди до в/ч НОМЕР_1 , із подальшим знаттям із військового обліку (а.с.16).
Вважаючи свій призов на військову службу незаконним, позивач відповідно вважає незаконним наказ про його призначення та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон № 3543-XII).
У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною 5 статті 4 Закону № 3543-XII визначено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Згідно статтею 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (надалі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частина 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов'язку:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Також, частиною 6 статті 22 Закону № 3543-XII встановлює, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
Разом з тим, статтею 23 Закону № 3543-XII визначено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Як встановлено судом, позивач вважає наказ від 25.09.2023 за № 268 в частині призвання та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період протиправним, оскільки даний наказ підписаний не уповноваженою особою, а саме начальником Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної політики.
Вирішуючи цей спір, суд досліджує спірні правовідносини крізь призму прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, а також балансу публічних та приватних інтересів та з огляду на це враховує, крім наведеного вище, також наступне.
Частиною першою та другою статті 33 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 7 статті Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) передбачені завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а саме, виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів та інші (пункт 8 Положення № 154).
Відповідно до пункту 9 зазначеного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
- за сприяння місцевих держадміністрацій, виконавчих органів міських рад виконують рішення призовних комісій про призов громадян на строкову військову службу;
- проводять агітацію, відбір, вивчення, оформлення документів кандидатів на військову службу за контрактом, у тому числі осіб офіцерського складу, та їх направлення до військових частин, навчальних військових частин (центрів);
- взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
- здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);
- здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
- виконують інші функції відповідно до законодавства.
Пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві, здійснюють формування команд призовників для організованого їх відправлення на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, а також організовують з визначеною періодичністю проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів.
Так, згідно із пунктом 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки представляє інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами на відповідній території. Зокрема, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Відповідно до пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (далі - Порядок № 921) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують та ведуть військовий облік на відповідній території, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у випадках, передбачених законодавством, організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників і військовозобов'язаних та персональних даних, які містяться в них та інше.
За приписами частини 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до пояснень в позовній заяві 14.07.2023 ОСОБА_1 прибув до військово-лікарської комісії при 1 відділенні Івано-Франківського РТЦК та СП, у зв'язку із врученням посадовими особами Івано-Франківського РТЦК та СП повістки про проходження ВЛК.
Так, згідно з абзацу 1 частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини 12 статті 12 Закону № 2232-ХІІ військовозобов'язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За правилами пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза це:
медичний огляд, зокрема, військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Як встановлено судом, за результатом проведеної військово-лікарської експертизи, військово-лікарська комісія Івано-Франківського РТЦК та СП видала довідку за № 130/893 від 14.07.2023, згідно якої ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби за гр. ІІ статті 49 Розкладу хвороб, дана довідка позивачем не оскаржувалася.
Відповідно до пункту 2.10 розділу ІІ Положення № 402 результати медичного огляду заносяться в книгу протоколів засідань призовної комісії (комісії з питань приписки). Карта медичного огляду та висновки лікарів підшиваються в особову справу призовника як додаток до облікової карти. Крім того, призовникам, які включені до складу команд на відправку у війська, надається довідка районного (міського) ТЦК та СП (додаток 9), яка разом з обліковими документами направляється до військової частини.
Абзацом другим підпунктом "г" пунктом 20.3 глави 20 розділу ІІ вищевказаного положення передбачено, що одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення). Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах.
Суд звертає увагу суду, що довідкою військово-лікарської комісії за № 130/893 від 14.07.2023 встановлено, що ОСОБА_1 придатний до військової служби у частинах забезпечення ТЦК та СП, навчальних закладах (а.с.17).
З системного аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що Івано-Франківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки під час прийняття наказу від 25.09.2023 за № 268 в частині призвання та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період діяв на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією України, законами України та підзаконними нормативного-правовими актами.
Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 шляхом незаконного затримання та позбавлення волі працівниками Івано-Франківського РТЦК та СП доставлено до Івано-Франківського РТЦК та СП для проходження військово-лікарської комісії.
Щодо скасування наказу начальника Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 25.09.2023 № 268 в частині призвання та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період військовозобов'язаних в склад команди до в/ч НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому вичерпуються їх реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час звернення до суду з даним позовом та вирішення справи такі вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням № 1153/2008.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що наказ вже реалізований, та як наслідок його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).
Отже, скасування оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії про його призов після його реалізації та вичерпання своєї дії порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що підстави для скасування оскаржуваного наказу відповідача відсутні.
Відповідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене судом за наслідком розгляду даної справи не було встановлено підстав для скасування наказу від 25.09.2023 за № 268, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , с. Підгір'я, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77706).
Відповідач:
Івано-Франківський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09594484, вул. Липова, 7, м. Тисмениця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77400).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.