ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" січня 2024 р. справа № 300/7902/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - відповідачі), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 22.05.2023 за № 091630006601;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до ЗУ "Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком на умовах статті 37 ЗУ "Про державну службу" у розмірі 60% суми його заробітної плати, зазначеної у довідках, виданих Івано-Франківською митницею від 05.05.2023 № 7.21-22-26/9 про складові заробітної плати для призначення пенсії за віком особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, довідки від 05.05.2023 № 7.21-22-26/8 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця з 15.05.2023.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В подальшому, 15.05.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2023 за № 091630006601 відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно статті 37 ЗУ "Про державну службу", оскільки згідно трудової книжки позивач з 05.03.1994 по 08.01.2020 працював в органах митної служби, з 29.10.1998 присвоєно персональне звання "Радник митної служби 3 ранг"; 20.04.2004 присвоєно спеціальне звання "Інспектор митної служби 3 рангу»; 18.12.2006 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби 3 рангу", та, як наслідок, період коли заявнику були присвоєні звання не можна зарахувати до державної служби, таким чином права на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу» ОСОБА_1 не має. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про державну службу", оскільки станом на 15.05.2023 (на момент звернення до органів ПФУ) мав більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців та не працював на посадах державної служби, внаслідок чого, просить суд позовні вимоги задоволити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.22).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.12.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що 15.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення з пенсії на пенсію за віком відповідно до статті 37 ЗУ "Про державну службу". У зв'язку з впровадженням екстериторіальності, заява позивача була скерована до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області для опрацювання, де, відповідно, і прийнято рішення від 22.05.2023 за № 091630006601, а Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області тільки повідомило позивача про прийняте рішення. Водночас, відповідач вважає, що Головним управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення, оскільки за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 відсутній 20 річний стаж роботи на посадах державного службовця та віднесених до них посад державних службовців. З урахуванням викладеного, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.27-30).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09.01.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що за результатами розгляду документів, Головним управлінням прийнято рішення № 0911630006601 від 22.05.2023 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з огляду на відсутність необхідного стажу державної служби. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1984 та вкладишу до неї від 28.10.2013 встановлено, що ОСОБА_1 працював в Івано-Франківській митниці з 05.03.1994 по 08.01.2020, та під час роботи позивачу присвоювалися персональні та спеціальні звання «Радник митної служби 3 рангу, "Інспектор митної служби III рангу "Інспектор митної служби 2 рангу", спеціальне звання "Радник податкової та митної справи III рангу". Таким чином, станом на 01.05.2016 позивач не перебував на посаді, віднесеній до категорій посад державного службовця, а також у нього відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби. Відтак, за відсутності необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України Головним управлінням прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову в переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (а.с. 36-38).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 у нього наявний наступний трудовий стаж:
- з 05.03.1994 по 14.07.1994 працював на посаді інспектора по оформленню автотранспортних засобів Івано-Франківської митниці;
- з 15.07.1994 переведений на посаду головного інспектора відділу митного контролю за транспортними засобами Івано-Франківської митниці;
- з 02.01.1995 переведений на посаду інспектора митного поста «Барва» Івано-Франківської митниці;
- з 24.07.1995 переведений на посаду головного інспектора митного поста «Барва» Івано-Франківської митниці;
- з 19.02.1996 переведений на посаду старшого інспектора вантажного відділу Івано-Франківської митниці;
- 10.04.1996 звільнений з посади старшого інспектора вантажного відділу Івано-Франківської митниці у зв'язку із ліквідацією митниці;
- з 11.04.1997 призначений на посаду старшого інспектора митниці;
- з 13.09.1999 переведений на посаду старшого інспектора відділу поштових відправлень та НСБ Івано-Франківської митниці;
- з 11.11.2002 переведений на посаду старшого інспектора оперативного сектору СБК та ПМП;
- з 27.11.2003 переведений на посаду старшого інспектора сектору боротьби з митними правопорушеннями відділу митної варти;
- з 01.09.2005 переведено на посаду старшого інспектора сектору організації митного контролю;
- з 01.06.2007 призначений на посаду головного інспектора сектору організації митного контролю;
- з 15.06.2010 переведено на посаду головного інспектора відділу організації митного контролю та роботи митних посередників;
- з 24.02.2011 переведено на посаду головного інспектора відділу митного оформлення № 2;
- з 23.01.2012 переведено на посаду головного інспектора відділу організації митного контролю;
- 01.06.2013 переведено на посаду головного інспектора відділу організації митного контролю контролю Івано-Франківської митниці Міндоходів;
- 28.10.2013 переведений на посаду головного державного інспектора відділу організації митного контролю;
- з 30.04.2014 переведений на посаду головного державного інспектора сектору охорони державної таємниці та технічного захисту інформації;
- з 18.03.2015 переведений на посаду головного державного інспектора сектору охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації;
- 08.01.2020 - звільнений у зв'язку із скасуванням допуску до державної таємниці та неможливістю переведення на іншу роботу.
Позивач прийняв Присягу державного службовця 24.07.1995 (а.с. 11)
Позивачу також присвоювалися спеціальні звання, зокрема:
- з 29.10.1998 присвоєно персональне звання «Радник митної служби 3 рангу»;
- з 20.04.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 3 рангу»;
- з 25.06.2005 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»;
- з 18.12.2006 присвоєно персональне звання «Радник митної служби 3 рангу»;
- з 25.04.2006 присвоєно 12 ранг державного службовця (а.с.10-13).
15.05.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" (а.с.14).
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2023 за № 091630006601 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком, оскільки згідно трудової книжки позивач з 05.03.1994 по 08.01.2020 працював в органах митної служби. 3 29.10.1998 присвоєно персональне звання "Радник митної служби 3 ранг"; 20.04.2004 присвоєно спеціальне звання "Інспектор митної служби 3 рангу»; 18.12.2006 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби 3 рангу". Тому період, коли заявнику були присвоєні звання не можна зарахувати до державної служби. Таким чином права на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу» у ОСОБА_1 не має (а.с.18).
Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пункту 1 та пункту 4 статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 44 Закону № 1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, згідно з пунктом 7 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право обирати порядок здійснення виплати пенсії.
Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Так, 15.05.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01.05.2016.
Статтею 1 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року, крім статті 37 ("Пенсійне забезпечення державних службовців"), що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, які станом на 01 травня 2016 року займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з статтею 342 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.
Відповідно до записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 в період з 05.03.1994 по 08.01.2020 працював на різних посадах в митних органах, які підпадають під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» та відповідно 24.07.1995 прийняв присягу державного службовця.
На момент звернення із заявою до ГУПФ України у Івано-Франківській області, 15.05.2023 про переведення позивача з пенсії за віком, призначеної у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», має стаж державного службовця більше 20, що і дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон № 3723-XII.
Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до частини 2 статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Митний кодекс України.
Згідно з статтею 569 Митного кодексу України від 04.07.2013 № 405-VІІ посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Частиною другою вказаної статті закріплено, що особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.
Таким чином, посадові особи митних органів, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Згідно з частиною 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до частини 1 статті 569 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час роботи позивача в митних органах) працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Частиною 1 статті 588 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час роботи позивача в митних органах) пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
З огляду на викладене, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа № 591/6970/16-а.
З матеріалів справи суд встановив, що підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є недостатність стажу державної служби. Також обґрунтовуючи свої заперечення відповідачі зазначити, що робота на посадах в органах державної митної служби України зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалися спеціальне звання.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 та від 12.12.1991.
Відповідно до статті 573 Митного кодексу України, посадовим особам органів доходів і зборів присвоюються такі спеціальні звання, як дійсний державний радник податкової та митної справи, державний радник податкової та митної справи І рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи І рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи І рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Спеціальні звання податкової та митної справи присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Згідно зі статтею 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відмовляючи ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця ГУПФ України в Івано-Франківській області всупереч статті 19 Конституції України безпідставно не застосувало Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 4 липня 2013 року № 405-VII, який є чинним на сьогоднішній день і на день звернення позивача за призначенням пенсії державного службовця, та прямо встановлює, що період роботи (служби) посадових осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у митних органах та організаціях зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу», не врахувало, що пунктом III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 4 липня 2013 року № 405-VIІІ було встановлено співвідношення між спеціальними званнями працівників митниць та органів доходів і зборів.
23.09.2016 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01.05.2016.
Згідно з пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою КМУ від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», пенсія призначається особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Постановою Кабміну України № 622 передбачено, що у разі відсутності посад державної служби в органі, де працювала особа (до таких посад належить посада помічника-консультанта), довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики, за погодженням із Національної державною службою та при цьому, звертається увага, що 21.07.2017, набув чинності порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року № 766/30634.
Водночас, на думку суду, позивач, неправомірно просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та здійснити нарахування й виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2023 № 091630006601 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно ЗУ "Про державну службу".
Що стосується позовної вимоги в частині нарахування та виплати пенсії згідно довідок виданих Івано-Франківською митницею від 05.05.2023 № 7.21-22-26/9 про складові заробітної плати для призначення пенсії за віком особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та від 05.05.2023 № 7.21-22-26/8 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця з 15.05.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категорія осіб, затвердженого постановою КМУ від 14.09.2016 № 622 (надалі - Порядок), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Згідно пункту 5 Порядку, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Суд зазначає, що постановою Правління ПФУ № 1-3 від 17.01.2017 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям.
Зокрема, в додатку 1 даної Постанови затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Водночас, з огляду на зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2023 № 091630006601, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ЗУ "Про державну службу". Відтак, спору між позивачем та відповідачем щодо нарахування та виплати пенсії згідно довідок про складові заробітної плати від 05.05.2023 за № 7.21-22-25/8 та за № 7.21-22-26/9, виданих Івано-Франківською митницею, на час звернення ОСОБА_1 у цій справі до суду не існувало, отже, вказана вимога є передчасною.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, внаслідок чого, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено у статті 382 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 статті 382 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Правові норми, закріплені у частині 1 статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, п.1 ч.6 статті 246 КАС України, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
З аналізу наведених норм вбачається, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Висновки аналогічного характеру викладені у додатковій постанові Верховного Суду по справі № 235/7638/16-а від 31.07.2018.
З аналізу статті 382 КАС України також слідує, що подання такої заяви може бути ініційовано позивачем в процесі виконання судового рішення, оскільки зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення є заходом превентивного впливу на відповідача у справі, з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
З аналізу викладених норм убачається, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі № 826/9960/15 (№ 11-1403апп18).
Отже, вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Однак, підстави їх застосування є різними, а саме:
невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (стаття 382 КАС України);
обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням (неналежним виконанням) судового рішення у справі (стаття 383 КАС України).
Таким чином, спосіб судового контролю, передбачений статтею 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним.
При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення.
У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі № 120/2914/19-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Зі змісту прохальної частини вимоги про встановлення судового контролю судом встановлено, що позивач просить встановити відповідачу строк для подачі звіту про виконання рішення суду, що передбачено статтею 382 КАС України.
Тобто підстави, зазначені в такій вимозі, не дають суду можливості для застосування судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного статтею 382 КАС України.
Оскільки позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного статтею 382 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у справі, а тому позовна вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 16.11.2023 підтвердив сплату судового збору на суму 1073,60 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язати вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 22.05.2023 № 091630006601.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з 15.05.2023.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.