15 січня 2024 рокуСправа №160/30474/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 083250006658 від 12 травня 2023р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки Серії НОМЕР_1 від 04.09.1982р., до стажу роботи та призначити пенсію за віком з дати звернення, а саме з 05.05.2023р.
На обґрунтування позивних вимог, зазначено, що позивач 05 травня 2023 року звернувся до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії. Проте, 12.05.2023 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було винесене рішення про відмову в призначенні пенсії № 083250006658, посилаючись на недостатність страхового стажу. Оскільки, відповідач до страхового стажу не врахував період роботи через допущенні помилки у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 04.09.1982р., а саме зміна запису про прізвище проведена з порушенням до п. 2.12 Інструкції про прядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974р. № 162 (відсутнє посилання на дату і номер документа, на підставі якого проведена зміна). Крім того, не враховано період роботи з 01.03.1990р. по 30.11.1993р., оскільки довідка від 15.10.2018р. не містить номера реєстрації. Позивач, вважає рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
24 листопада 2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
19 грудня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-франківській області, у якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції посилались, на те що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 05.05.2023 через електронний сервіс Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з впровадженням екстериторіальності дане звернення було направлено для опрацювання в Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Головним управлінням, розглянуто дану заяву та додані до неї документи та прийнято рішення від 12.05.2023 про відмову і призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Згідно з наданими ОСОБА_1 документами для призначення пенсі за віком, його загальний страховий стаж становить 11 років 6 місяців 20 днів що є недостатнім, згідно вимог пенсійного законодавства, а тому, право на призначення пенсії у позивача, відсутнє.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив до суду не направив.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 05.05.2023 через електронний сервіс Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
12.05.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було винесене рішення № 083250006658 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
На обґрунтування рішення відповідачем зазначено, що згідно з наданими ОСОБА_1 документами для призначення пенсі за віком, його загальний страховий стаж становить 11 років 6 місяців 20 днів що є недостатнім, згідно вимог пенсійного законодавства, а тому, право на призначення пенсії у позивача, відсутнє. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , НОМЕР_2 від 04.09.1982 оскільки., титульний аркуш заповнений з порушеннями вимог пункту 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах організаціях, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці т соціальних питань від 20.06.1974 за №162, в редакції постанови Держкомпраг СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державноп комітету СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 за №412 (надалі - Інструкція №162), чинної на дату заведення трудової книжки (відсутні посилання на дату і номер наказу, на підставі якого проведена зміна прізвища). Також, не враховано період роботи з 01.03.1990 по 30.11.1993, оскільки довідка від 15.10.2018 про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 і кооперативі «Сегмент» не містить номера реєстрації.
Позивач не погодившись із вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ (далі - Закон 1058) у 2023 році право на призначення пенсії за віком, після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, не менше 30 років.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідках.
З аналізу вказаних вище положень Порядку № 637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
У трудовій книжці позивачки записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , НОМЕР_2 від 04.09.1982, посилаючись на те, що титульний аркуш трудової книжки заповнений з порушеннями вимог пункту 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах організаціях, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці т соціальних питань від 20.06.1974 за №162, оскільки не може вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Крім того, відповідачем протиправно не зараховано період роботи з 01.03.1990 по 30.11.1993, посилаючись на відсутність у довідці від 15.10.2018 про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 і кооперативі «Сегмент» номеру реєстрації, оскільки стаж роботи підтверджується записом у трудовій книжці, і тільки у разі її відсутності відповідною довідкою.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 , буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У той же час суд звертає увагу, що Інструкцію № 162 та Порядку № 637 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , не зарахував до стажу роботи періоди роботи згідно з записів трудової книжки ОСОБА_1 , НОМЕР_2 від 04.09.1982 року, посилаючись на недотримання внесення виправлень у трудову книжку, зокрема відсутні посилання на дату і номер наказу, на підставі якого проведена зміна прізвища, а також період роботи з 01.03.1990 по 30.11.1993, оскільки довідка від 15.10.2018 про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 і кооперативі «Сегмент» не містить номера реєстрації.
Проте, пенсійним органом в порушення п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення № 22-1 не повідомив Позивачку про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, зокрема уточнюючих довідок за місцем роботи у спірні періоди, а відтак передчасно дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії.
При цьому, будь яких доказів неможливості подання таких документів позивачем не повідомлялось, а відповідачем не запитувалось.
Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 12 травня 2023 року № 083250006658 є протиправним та підлягає скасуванню.
Так, згідно з ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржила позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 340/9245/21, від 08 березня 2023 у справі № 160/11878/22, від 05 квітня 2023 року у справі 160/11235/22, від 05 квітня 2023 року у справі 340/3832/22.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням ч. 1 ст. 2 КАС України та ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати періоди роботи згідно з записами трудової книжки Серії НОМЕР_2 від 04.09.1982 р., до стажу роботи та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05 травня 2023 року, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи відповідача про порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду є безпідставні, оскільки позов щодо оскарження рішення від 12 травня 2023 року поданий до суду в межах встановленого строку ст. 122 КАС України.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з викладених вище підстав.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 16.11.2023 року (а.с. 6).
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 536,80 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Коренева А.О. у відпустці, судове рішення ухвалене у перший робочий день судді - 15.01.2024.
Керуючись ст. ст 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 083250006658 від 12.05.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 , згідно з записами трудової книжки Серії НОМЕР_2 від 04.09.1982 року до стажу роботи та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05 травня 2023 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев