Справа №:755/7381/23
Провадження №: 1-кп/755/1245/23
"15" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
за участю адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
участю обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва кримінальне провадження № 12023100040001421 від 16.04.2023, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, перебуваючого у цивільному шлюбі, зі слів маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше не судимого,
та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ровеньки, Луганської обл., українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
Дніпровським районним судом м.Києва розглядається кримінальне провадження № 12023100040001421 відносно ОСОБА_7 таОСОБА_6 за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою суду від 27.11.2023 обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк до 25.01.2024 включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтовує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, а саме ризики передбачені п. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі та будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років; ризики передбачені п. 3 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі буде незаконно впливати на свідків, які являються йому знайомими та на потерпілого в даному кримінальному провадженні з метою схилити їх до дачі не правдивих показів у судовому засіданні. Вказує, що також існують ризики передбачені п. 4 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі може перешкоджати кримінальному провадженню, а саме може не з'являтися за викликами до суду для участі в судових засіданнях, оскільки він не має постійного місця проживання та на час затримання проживав у лісопосадці.
Також зазначає, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора та просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Вислухавши клопотання прокурора, думки учасників судового провадження з приводу заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3-3 Кримінального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдається до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
Так, суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєні умисного злочину проти життя та здоров'я особи, поєднаного із застосуванням насильства, який згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання від семи до десяти років позбавлення волі, офіційно ніде не працює, законних джерел доходу не має, також суд враховує конкретні обставини справи.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочинів, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинуваченого не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку. Спеціальний висновок комісії, який би свідчив про те, що ОСОБА_7 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, суду не надані.
Крім того, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Щодо розумності строку тримання обвинуваченого під вартою та строків розгляду даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і законність тримання під вартою необхідно оцінювати виходячи з особливостей конкретної справи.
Проте обрання строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст.5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п.70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання обвинуваченого під вартою покладається, в першу чергу, на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п.100).
Однак суд звертає увагу на те, що не завершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, великим обсягом доказів, які підлягають дослідженню, кількістю та поведінкою учасників судового провадження, обставинами справи тощо.
Суд вкотре наголошує, що вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачений у якій тримається під вартою.
Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).
Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Суд вважає, враховуючи значний період часу перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, враховуючи обставини справи, вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_8 заставу у розмірі відповідно ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 грн., яка в достатній мірі гарантує виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
При цьому, при визначенні розміру застави, суд зважує не лише на обсяг повідомленого обвинувачення та можливість настання тяжких наслідків для конкретної особи, однак і виходить з тих позицій Європейського Суду, відповідно до яких визначення суми коштів, яку повинна надати особа, виходячи лише з можливих розмірів збитків, не відповідає статті 5 § 3 Європейської Конвенції. Застава повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, іншими ознаками, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися.
Окрім цього, обираючи ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого відповідні обов'язки, згідно положень ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.
Таким чином, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які на думку суду є наявними і достатніми для продовження тримання обвинуваченого під вартою, обставини, зазначені у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, з визначенням розміру застави в сумі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 грн.
За таких обставин, керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176-179, 182, 183, 194, 314, 315, 316, 369 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 14 березня 2024 року включно.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення в частині застосування запобіжного заходу.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 (вісімсот п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_7 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;
- докласти зусиль до пошуку роботи;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Києва.
Суддя ОСОБА_1