Справа № 444/97/24
Провадження № 1-кп/444/128/2024
15 січня 2024 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засдання ОСОБА_2
номер кримінального провадження № 12024141400000008 відомості про якевнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.0.2024 року
про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малі Цепцевичі Сарненського району Рівненської області; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, на утриманні має восьмеро неповнолітніх дітей, непрацюючого, з середньою освітою, не являється депутатом чи адвокатом, не являється особою з інвалідністю, раніше несудимого, паспорт НОМЕР_1 виданий 13.05.1996 року Сарненським РВ УМВС України у Львівській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків судом не встановлено
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України
з участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 369 КК України,
ОСОБА_3 достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на території України згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. введено воєнний стан, а також розпочато мобілізацію до Збройних Сил України із встановленням обмежень щодо заборони виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, розуміючи, що він та його брат ОСОБА_6 не мають із собою усіх необхідних документів для безперешкодного перетину кордону, а саме довідки про відстрочку від мобілізації, видану відповідним центром комплектування та соціальної підтримки, з метою здійснення такого виїзду надав неправомірну вигоду інспектору прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » сержанту ОСОБА_7 , за наступних обставин.
Так, 05 січня 2024 року близько 13 год. 20 хв., ОСОБА_3 , знаходячись в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська", перебуваючи біля кабіни паспортного контролю, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, в особистих інтересах та в інтересах третьої особи, свого брата ОСОБА_6 , розуміючи та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є незаконним, запропонував шляхом висловлення пропозиції, а саме конклюдентних дій, які виразились в тому, що ОСОБА_3 дістав з особистої сумки грошові кошти в розмірі 100 (сто) євро, що згідно курсу НБУ на 05.01.2024 року становить 4 205,00 грн., помістив їх у власний паспорт для виїзду закордон, після чого передав інспектору прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » сержанту ОСОБА_7 , за пропуск його та його брата ОСОБА_6 через пункт пропуску державного кордону України для автомобільного сполучення «Рава-Руська» на територію Республіки Польща, однак ОСОБА_7 від наданої неправомірної вигоди відмовилась та викрила останнього.
Таким чином, ОСОБА_3 надав службовій особі неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду та третьої особи, дій з використанням наданого їй службового становища,тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.369 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Просить суд суворо не карати.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, так як проти такого не заперечують учасники судового провадження.
Фактичні обставини справи, які стверджуються цими доказами, не оспорювались в ході судового розгляду ні обвинуваченим, ні іншими учасниками. Судом з”ясовано, чи правильно сторони розуміють зміст цих обставин, чи не мають сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз"яснено їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Винуватість обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення стверджується доказами, які є в матеріалах справи.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні вище зазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюються.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразилися у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду та третьої особи, дій з використанням наданого їй службового становища, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 369 КК України.
При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_3 , суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України визнається обставинами, які пом'якшують його покарання.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, не працює, одружений, має на утриманні восьмеро неповнолітніх дітей, позитивно характеризується, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, з врахуванням викладеного, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкції статті, за якою він судиться, а саме у виді штрафу.
При призначенні покарання, суд враховує наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим є нетяжким злочином, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, ставлення винного до скоєного, дані про його особу.
Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати відсутні.
Питання про майно, на яке накладено арешт, слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
Питання про документи та речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Речові докази, а саме:
-грошові кошти у сумі 100 євро купюрами номіналом: 50 євро серія номер - VА 2262746135; 50 євро серія номер - RЕ 2558569043, які було вилучено в ході огляду місця події, з метою забезпечення збереження речових доказів та поміщені в сейф-пакет № 3457196 - конфіскувати в дохід держави;
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Жовківський районний суд Львівської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо судове рішення не скасовано після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.
Суддя: ОСОБА_1