Справа № 727/11461/23
Провадження № 2/727/1931/23
14 грудня 2023 року Шевченківський районний суд міста Чернівці в складі:
головуючої судді - Слободян Г.М.
за участю секретаря судового засідання- Костенюк О.І.
розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради (адреса місцезнаходження: м. Чернівці, Центральна площа, 9) про позбавлення батьківських прав, -
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є її донькою, проживає разом з нею та знаходиться на її повному утриманні. Стверджує, що батько її доньки, ОСОБА_2 , який є відповідачем по справі, фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки участі у вихованні дитини він не бере, матеріальної допомоги не надає, крім того, зазначає, що батько вже тривалий час не бачиться з донькою, що підтверджується поясненнями сусідів. Вказує на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28.08.2017 року шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано. Також зазначає, що згідно до рішення Першотравневого районного суду від 22.06.2015 року було вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , однак, ОСОБА_2 жодного разу не виконав свій обов'язок, щодо сплати аліментів в результаті чого станом на лютий 2023 року в нього виникла заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 109 097,98 гривень.
Враховуючи викладене, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , по відношенню до її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рух по справі та позиція сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.11.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.11.2023 року підготовче провадження по справі закрито.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак скерувала на адресу суду заяву в якій просить судовий розгляд провести за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про місце, час та дату судового розгляду справи. Відомостей про поважність причин неявки до суду не надав.
Від представника третьої особи: Служби у справах дітей Чернівецької міської ради, Никитенко І. до суду надійшла заява в якій представник просила провести судовий розгляд справи за її відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалося.
У відповідності до положень ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд вважає, що можливо розглянути справу у відсутність відповідача, та зі згоди позивача в заочному порядку, що відповідатиме вимогам ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо інформації про взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про можливість вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Досліджені судом докази та застосовані норми права.
Судом встановлено, що 28.08.2017 року за заочним рішенням Першотравневого районного суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний (а.с.10).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 10 липня 2013 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у спільному шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , актовий запис №1510 (а.с.11).
Згідно матеріалів справи, позивачка під час реєстрації шлюбу не переходила на прізвище чоловіка, тому донька також зареєстрована по її прізвищі « ОСОБА_1 ».
Відповідно до рішення Першотравневого районного суду від 22.06.2015 року в справі №725/2169/15-ц було вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.12)
Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому проваджені НОМЕР_4,, ОСОБА_2 жодного разу не виконав свій обов'язок, щодо сплати аліментів в результаті чого станом на лютий 2023 року в нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 109 097,98 гривень (а.с.13-15).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом із матір'ю, ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї та реєстрацію у житловому будинку №491237 від 13.03.2023 року (а.с.16).
ОСОБА_1 працевлаштована та працює вихователем в ЗДО №42 «Перлинка», що підтверджується характеристикою вихователя з ЗДО №42 та довідкою про доходи (а.с.17-18).
Згідно довідки про проходження позачергових психіатричних оглядів №107 від 14.03.2023 року, в ОСОБА_1 відсутні психіатричні протипоказання для виконання батьківських обов'язків (а.с.19).
Довідкою №15-02/70 від 07.03.2023 року, виданою Чернівецькою загальноосвітньою школою I-III ступенів №20 підтверджується те, що за період навчання дочки ОСОБА_3 , батько ОСОБА_2 не цікавився навчанням і вихованням доньки, батьківські збори не відвідував, до школи не з'являвся (а.с.20).
У відповідності до відповіді КНП «Міської дитячої поліклініки» (витягу з ф112) від 13.03.2023 року, за весь час звернення за медичною допомогою дитину ОСОБА_3 супроводжувала тільки мати (а.с.21).
ОСОБА_4 , як сусідка, у письмових поясненнях вказує, що батька дитини не бачила жодного разу (а.с.22).
Разом з цим, зі слів сусіда ОСОБА_5 , мати ОСОБА_1 , з 2014 року виховує доньку самостійно, батько дитини не з'являється, не відвідує доньку та не цікавиться її життям впринципі, що підтверджується письмовими поясненнями від 20.03.2023 року (а.с.23).
ОСОБА_6 (який також є сусідом позивачки) вказує в своїх поясненнях, що ОСОБА_1 виховує доньку самостійно, батько дитини не з'являється, не відвідує доньку ОСОБА_7 (а.с.24).
У відповідності до витягу з рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №434/14 від 11.07.2023 року та висновку органу опіки та піклування Чернівецької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав від 11.07.2023 року, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Чернівецької міської ради, було розглянуто заяву позивача про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , було прийнято рішення про надання до суду висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.25-26).
Таким чином, судом встановлено, що батько дитини, ОСОБА_2 , не цікавився навчанням і вихованням доньки - наведене знаходить своє підтвердження в досліджених у судовому засіданні допустимих та належних письмових доказів по справі.
Згідно ст.121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері і батька дитини, ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
У ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У відповідності до позиції Верховного Суду України, викладеною у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.
Згідно ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Тобто, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
У своїй постанові від 26.01.2022 року у справі № 203/3505/19, Верховний суд прийшов до висновку, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав.
Таким чином, суд вважає, що посилання позивача на те, що відповідач жодним чином не приймає участі у вихованні доньки знайшло своє підтвердження в судовому засіданні під час дослідження належних та допустимих письмових доказів, наявних у матеріалах справи, з яких вбачається, що відповідач по справі дійсно нехтує своїми батьківськими обов'язками, не цікавиться життям доньки, її станом здоров'я та навчанням.
Проаналізувавши зазначені обставини справи, суд вважає, що в матеріалах справи наявні об'єктивні та переконливі докази того, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками стосовно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .
Проте, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача 1073,60 грн. судових витрат в погашення сплаченого позивачем і документально підтверджено платіжною інструкцією №86 судового збору від 25.10.2023 року (а.с.2).
Враховуючи вищевикладене, за таких обставин та зазначених вище положень законодавства, з урахуванням встановленого факту ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своєї доньки ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про наявність підстав, за яких відповідача слід позбавити батьківських прав, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі та керуючись ст.19, 121, 150, 164 СК України, ст.12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Заочне рішення.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно дитини, доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений документально підтверджений судовий збір в сумі 1073,60 грн.
На рішення суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 27.12.2023 року.
Суддя Слободян Г.М.