Справа № 761/43430/23
08 січня 2024 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Антонюк Марина Станіславівна, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Французької Республіки, непрацюючої, заміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
На розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, згідно якого остання 08 листопада 2023 року о 12 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем марки «Toyota RAV 4» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у м. Києві по вул. Володимирській, буд. 39, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з автомобілем «Subaru Forester» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело механічних пошкоджень обох транспортних засобів.
ОСОБА_1 до суду не прибула, клопотань про відкладення розгляду не направляла.
При цьому до суду надійшло клопотання захисника Robles Elodie Helene адвоката Бумби О.А. про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, у якому також просив здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в даному провадженні відсутні допустимі докази, на підставі яких можливо було б стверджувати, що водій ОСОБА_1 допустила порушення вимог п. 12.1, 13.1 ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний єдиним та безумовним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
У рішеннях Європейского суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейский суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №726174 від 08 листопада 2023 року громадянці Франції ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 12.1, 13.1 ПДР України внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а саме, що вона 08 листопада 2023 року о 12 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем марки «Toyota RAV 4» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у м. Києві по вул. Володимирській, буд. 39, не дотрималась безпечної дистанції та здійснила зіткнення з автомобілем «Subaru Forester» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело механічних пошкоджень обох транспортних засобів. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід'ємна складова права на захист (параграф 3 ст.6 Конвенції).
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ ) має усталену практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст.6-3, підпункт (е), означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа «Шабельник проти України», рішення від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до п.12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376, зареєстрованову в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі - Інструкція №1376), особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його. У разі, якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.
Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення є громадянкою Французької Республіки.
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 володіє українською мовою, якою було складено протокол про адміністративне правопорушення, і, відповідно, остання мала можливість з ним ознайомитись.
Письмові пояснення водія ОСОБА_1 викладені українською мовою, та в них зазначено, що вони складались за допомогою перекладача. Разом з тим, жодних документів, які б посвідчували особу зазначеного в письмових поясненнях перекладача, або ж її компетенцію у здійсненні точного та достовірного перекладу з української на французьку мову та навпаки до матеріалів провадження не долучено.
З огляду на вказане суд позбавлений можливості спростувати розумні сумніви, щодо того чи був коректним переклад змісту висунутого відносного ОСОБА_1 обвинувачення, у разі якщо такий дійсно здійснювався під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, водночас суд констатує відсутність відомостей і про те, що особа, зазначена у письмових поясненнях як перекладач, у разі якщо остання дійсно здійснювала переклад змісту даного протоколу, є компетентним перекладачем та відповідно до параграфу 3 ст.6 Конвенції, ст.268 КУпАП, п.12 Інструкції №1376, були уповноважена ОСОБА_1 на здійснення такого перекладу з української мови, якою було складено протокол про адміністративне правопорушення, на французьку мову, якою володіє ОСОБА_1 .
За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , яка не володіє українською мовою, не могла ознайомитися зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення і в матеріалах справи відсутні належні дані про залучення компетентного перекладача до складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим грубо порушено вимоги ст.ст.256, 268 КУпАП.
Наведені обставини свідчать про те, що працівником поліції, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №726174 від 08 листопада 2023 року відносно ОСОБА_1 та інші документи, істотно порушені та обмежені процесуальні права останньої, в тому числі, право на захист.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у праві №5-рп/2015 визначено, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, оскільки докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у поза розумний сумнів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 124, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.124 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Києва М.С. Антонюк