ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18305/23
провадження № 2-др/753/216/23
(ДОДАТКОВЕ)
01 січня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши заяву адвоката Ільїна Олександра Павловича, в інтересах ОСОБА_1 ,про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрату справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.12.2023 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя- відмовлено.
15.12.2023 року адвокат Ільїн Олександр Павлович, в інтересах відповідача ОСОБА_1 подав до суду заяву про компенсацію ОСОБА_1 здійснених нею судових витрат, пов'язаних з розглядом даної цивільної справи, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 605 грн.
Про намір подати дану заяву було зазначено у відзиві від 20.11.2023 р. Заява подана 15.12.2023 року.
Справаза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. (ч.3 ст. 270 ЦПК України)
Виходячи з правил ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Сторони не викликались в судове засідання, що у відповідності до вимог ст. 270 ЦПК України не є перешкодою для розгляду даної заяви.
З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без участі учасників справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. (ч.3 ст. 270 ЦПК України)
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
06.04.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Ільїн Олександр» укладено Договір про надання правової допомоги №190 та додаток №1 до Договору, де визнано усі істотні умови та вартість послуг.
Вбачається, що представник відповідача ОСОБА_1 - Ільїн О.П., який приймав участь у справі є адвокатом, його повноваження підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги на підставі Договору про надання правової допомоги №190 від 06.04.2023 р.
Відповідно до акту №3 від 30.11.2023 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги №190 від 06.04.2023, адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 5 605 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги №190 від 06.04.2023 р. з додатком №1 до договору; копію акту №3 від 30.11.2023 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги №190 від 06.04.2023, на суму 5 605 грн., копію виписки з банківського рахунку про сплату за Договором про надання правової допомоги №190 від 06.04.2023, грошових коштів в сумі 5 605 грн.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, надані стороною відповідача документи, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення про розподіл понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 605 грн.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За таких обставин заява представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, у зв'язку із чим є підстави для прийняття додаткового рішення відповідно до положень статті 270 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.270 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Ільїна Олександра Павловича, в інтересах ОСОБА_1 ,про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрату справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмрі 5 605 грн.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення додаткового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА