Справа № 752/1299/14-к
Провадження №: 1-кп/752/5/24
11 січня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження № 42013000000000252, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прага, Чеська республіка, громадянина України, з освітою вищою, на момент вчинення кримінальних правопорушень старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах 2 відділу 1 головного відділу Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ, у військовому званні «капітан», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого за ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 209 КК України,
з участю сторін та інших учасників кримінального провадження: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
обвинуваченого ОСОБА_6 , та його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
У травні 2013 року ОСОБА_6 вирішив незаконно збагатитися за рахунок чужого майна за наступних обставин.
Так, на початку травня 2013 року ОСОБА_6 познайомився з громадянином ОСОБА_11 та у подальшому став підтримувати з ним товариські стосунки, проводячи спільно вільний від виконання службових обов'язків час. При цьому ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_12 , що він проходить військову службу в органах Служби безпеки України.
У першій половині травня 2013 року ОСОБА_6 під час спілкування з ОСОБА_11 дізнався про наявність в останнього боргів та погодився надати йому позику в сумі 15 000 грн. для їх погашення, переслідуючи мету увійти в довіру до ОСОБА_11 . Для цього ОСОБА_6 15.05.2013 оформив у відділенні ПАТ «Платинум Банк» кредит, за яким отримав грошові кошти та передав частину з них в сумі 15 000 грн. ОСОБА_11 , створивши у такий спосіб наявність в останнього матеріального зобов'язання щодо повернення цих коштів.
Увійшовши до ОСОБА_11 в довіру, ОСОБА_6 з метою особистого збагачення вирішив використати його для заволодіння шляхом обману чужим майном. При цьому ОСОБА_6 мав намір створити перед ОСОБА_13 видимість того, що у нього ( ОСОБА_6 ), як співробітника Служби безпеки України, начебто є можливість реалізовувати комп'ютерну техніку і мобільні телефони, що конфісковані органами Служби безпеки України, яку він у свою чергу начебто зможе отримувати у свого керівництва за ціною, що набагато нижча від роздрібної.
З цією ж метою у вказаний період часу ОСОБА_6 , видаючи себе за службову особу Служби безпеки України, яка начебто має можливість реалізувати за низькими цінами конфісковані цією Службою мобільні телефони і комп'ютерну техніку, неодноразово пропонував ОСОБА_11 реалізувати дані товари, що начебто були конфісковані підрозділами Служби безпеки України, а отриманий у результаті їх продажу прибуток використати для погашення боргу ОСОБА_11 перед ним.
ОСОБА_11 , довіряючи ОСОБА_6 та вважаючи, що він дійсно має можливість реалізувати за низькими цінами конфісковані Службою безпеки України мобільні телефони і комп'ютерну техніку, упродовж травня 2013 року розміщував на власній сторінці в соціальній мережі «Вконтакте» відповідні оголошення про реалізацію комп'ютерної техніки та телефонів.
Переконавшись у тому, що ОСОБА_11 дійсно йому довіряє, ОСОБА_6 вирішив використати довірчі стосунки з ним для подальшого свого незаконного збагачення за рахунок чужого майна.
Для цього ОСОБА_6 в один із днів у червні 2013 року повідомив ОСОБА_11 завідомо неправдиві відомості про те, що для отримання зазначених 100 штук мобільних телефонів йому необхідні 180 000 грн. начебто для передачі керівництву Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України.
Насправді ж ОСОБА_6 , діючи умисно, вводив ОСОБА_11 в оману з метою заволодіння чужим майном - коштами майбутніх покупців, оскільки можливості отримати за низькими цінами 100 штук телефонів «Айфон» у нього не було і Управлінням військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України конфіскація таких телефонів не здійснювалася.
Реалізуючи задумане, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_11 підшукати покупців на 100 телефонів «Айфон 5» та погодити з ним усі умови їх купівлі-продажу. При цьому ОСОБА_6 погодив з ОСОБА_11 вартість реалізації ними підшуканим особам мобільних телефонів у межах 4000 - 4500 грн. за одиницю.
Одночасно ОСОБА_6 пояснив, що він самостійно знайти покупців та реалізувати телефони не може, оскільки є працівником правоохоронного органу і не має права займатись комерційною діяльністю.
Будучи введеним в оману ОСОБА_6 щодо його реальних намірів та щодо наявності у нього можливості реалізувати за низькими цінами конфісковані Службою безпеки України мобільні телефони, ОСОБА_11 погодився на зазначену пропозицію, довіряючи йому та вважаючи, що він як співробітник Служби безпеки України буде поводитись чесно і порядно та дійсно має можливість реалізувати конфісковане майно, в тому числі і телефони «Айфон 5».
Після цього ОСОБА_11 , не усвідомлюючи протиправність дійсних і намірів ОСОБА_6 щодо заволодіння чужими грошима під виглядом оплати вартості пропонованих ним для продажу мобільних телефонів «Айфон 5», почав і підшукувати осіб, які б змогли придбати 100 указаних мобільних телефонів за ціною 4500-5000 грн. за одиницю, але йому це не вдавалося, про що він повідомив ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 з метою реалізувати свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужими коштами шляхом шахрайства, повідомив ОСОБА_11 , що він знижує вартість партії указаних телефонів зі 180 000 грн. до 150 000 грн. та що ці телефони він зможе отримати начебто лише після передачі своєму і керівництву указаних грошей.
ОСОБА_11 , вважаючи таку пропозицію ОСОБА_6 ще більш вигіднішою, звернувся до своїх знайомих громадян ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , яким запропонував взяти участь у реалізації 100 мобільних телефонів «Айфон 5» при умові надання ними 150 000 грн. для подальшої передачі цієї суми коштів працівнику Служби безпеки України ОСОБА_6 , як необхідної для одержання вказаної кількості телефонів. На цю пропозицію ОСОБА_9 та ОСОБА_10 погодились.
27.06.2023 року ОСОБА_10 передала за генеральною довіреністю до станції технічного обслуговування за адресою: АДРЕСА_2 , належний їй та її чоловіку ОСОБА_9 на праві спільної власності автомобіль «Хонда Аккорд Тайп С» та отримала в замін нього кошти в сумі 20 000 доларів США, необхідні для передачі ОСОБА_6 про що звістила ОСОБА_11 .
У свою чергу ОСОБА_11 про наявність потенційних покупців повідомив ОСОБА_6 , який визначив місце передачі йому коштів поблизу будинку АДРЕСА_3 .
Цього ж дня, близько 19 години 45 хвилин, на літньому майданчику кафе «Бардак» по вул. Тарасівській, 3, у м. Києві ОСОБА_9 передав ОСОБА_11 в поліетиленовому пакеті білого кольору грошові кошти в сумі 18 800 доларів США, що еквівалентно згідно курсу Національного банку України 150 268,4 грн., для їх подальшої передачі ним ОСОБА_6 у якості оплати за 100 мобільних телефонів «Айфон 5».
Після цього ОСОБА_11 о 19 годині 50 хвилин 27.06.2013 зателефонував зі свого мобільного телефону ОСОБА_6 та повідомив про готовність передати йому обумовлену суму коштів, необхідних для одержання 100 мобільних телефонів «Айфон 5». Під час указаної розмови ОСОБА_6 визначив місце передачі коштів - арку будинку АДРЕСА_3 , на протилежній стороні від будівлі Управління військової контррозвідки Служби безпеки України.
Близько 20 години 20 хвилин того ж дня ОСОБА_11 підійшов до арки вказаного будинку, та, не усвідомлюючи протиправних намірів ОСОБА_6 , передав йому поліетиленовий пакет білого кольору з грошовими коштами в сумі 18 800 доларів США, які належали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
ОСОБА_6 у присутності ОСОБА_11 відкрив пакет та переконавшись, що в ньому дійсно перебувають грошові кошти, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, запропонував ОСОБА_11 зачекати, запевнивши його, що упродовж наступних 30 хвилин він принесе 100 телефонів «Айфон 5».
При цьому ОСОБА_11 , будучи введеним в оману та довіряючи ОСОБА_6 , вважав, що передає останньому грошові кошти за 100 мобільних телефонів «Айфон 5», які той обіцяв йому принести упродовж 30 хвилин.
Між тим ОСОБА_6 , отримавши від ОСОБА_11 кошти в сумі 18 800 доларів США, що за курсом НБУ на той час становило 150 268,4 грн. та більше, ніж у 250 разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах, діючи умисно, з корисливим мотивом, заволодів цим чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, не маючи насправді наміру та можливості отримати 100 телефонів «Айфон 5» і передати їх ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також не маючи наміру повертати їм зазначену суму коштів.
Заволодівши 18 800 доларами США, ОСОБА_6 відразу ж цього дня повернувся до місця своєї служби - Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, розташованого по вулиці Тарасівській, буд. 7, у м. Києві.
Приховуючи вчинення шахрайських дій, з метою отримання можливості вільно розпорядитись вказаними грошовими коштами, ОСОБА_6 на протязі наступних декількох годин після заволодіння ними запевняв ОСОБА_11 під час телефонних розмов та через смс-повідомлення, про те, що він начебто невдовзі винесе йому 100 мобільних телефонів «Айфон 5», пропонуючи зачекати деякий час.
Так, о 22 годині 07 хвилин 27.06.2013 ОСОБА_6 , після неодноразових телефонних викликів ОСОБА_11 , зі свого мобільного телефону № НОМЕР_1 відправив на номер мобільного телефону № НОМЕР_2 останнього смс-повідомлення наступного змісту: «В кабинете. Все ок. Наберу».
Однак насправді ще о 20 годині 41 хвилині 27.06.2013 ОСОБА_6 залишив будівлю Управління військової контррозвідки Служби безпеки України по вул. Тарасівській, 7, у м. Києві, після чого перебував в інших районах міста Києва та розпоряджався отриманими від ОСОБА_11 грошовими коштами на власний розсуд, обмінявши о 21 годині 02 хвилини 27.06.2013 частину з них в сумі 500 доларів США на 4050 грн. у відділенні №33 ПАТ «Контракт» на площі Дружби Народів, 6, у м. Києві.
Усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_11 був обізнаним про місце його служби й адресу Управління військової контррозвідки Служби безпеки України, а тому міг прибути туди і вимагати від нього ( ОСОБА_6 ) повернення грошових коштів чи надання телефонів, ОСОБА_6 , з метою попередження таких дій ОСОБА_11 , о 22 годині 50 хвилин 02 секунди 27.06.2013 відправив зі свого номеру мобільного телефону ОСОБА_11 на вищевказаний його номер смс-повідомлення наступного змісту: «ул. Малоподвальная, 18», тим самим , пропонуючи ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прибути за цією адресою для отримання телефонів. Цього ж дня о 22 годині 50 хвилин 31 секунди ОСОБА_6 аналогічним способом відправив ОСОБА_11 ще одне смс-повідомлення - «Уже едь. Я перезвоню».
ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , продовжуючи вірити ОСОБА_6 , виконуючи отриману від нього вказівку, приблизно о 23 годині цього ж дня прибули за вказаною ОСОБА_6 адресою: АДРЕСА_4 , де чекали на передачу останнім телефонів ще упродовж декількох годин, але ОСОБА_6 там так і не з'явився. При цьому з 23 години 49 хвилин 27 червня 2013 року ОСОБА_6 взагалі вимкнув свій мобільний телефон та перестав відповідати на телефонні дзвінки ОСОБА_11 .
У подальшому обіцяних мобільних телефонів «Айфон 5» ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не передав, факт отримання коштів у сумі 18 800 доларів США заперечив і ці кошти умисно не повернув, розпорядившись ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілим матеріальні збитки на суму 150 268,4 грн., що більше, ніж у 250 разів станом на 27.06.2013 перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян.
Таким чином, ОСОБА_6 27 червня 2013 року, близько 20 години 20 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 12 по вул. Тарасівській у Києві, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, заволодів шляхом обману та зловживання довірою чужим майном - належними ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грошовими коштами в сумі 18 800 доларів США, що на той час по курсу Національного Банку України було еквівалентно 150 268,4 грн. та більше, ніж у 250 разів перевищувало неоподаткований мінімум доході громадян, тобто у великих розмірах, чим спричинив потерпілим матеріальні збитки на вказану суму.
Цими своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008), - заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживав довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.
Обвинувачений, ОСОБА_6 винним себе не визнав. В своїх показанням відмітив, Що був старшим оперуповноваженим Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ. На початку травня 2013 року познайомився з ОСОБА_11 , який представився підприємцем та зазначав, що багато заробляє. Потоваришували, та він познайомився з його друзями ОСОБА_14 , які гарно про нього відкликалися. ОСОБА_15 запропонував займатися спільним бізнесом, точніше є бізнес проект на реалізацію якого потрібно 20 тисяч гривень, які просив у нього, відмічаючи, що реалізацією проекту буде займатися саме він. Також ОСОБА_15 сказав, що у нього є труднощі з отриманням кредиту, тому кредит в банку взяв він, а ОСОБА_15 обіцяв його погашати. З отриманого в «Платинум банку» кредиту 18 тисяч гривень передав особисто ОСОБА_16 . Пізніше ОСОБА_15 повідомив, що кредит закрив. Після отримання відпускних він в червні 2013 року, ще передав ОСОБА_17 на його прохання 15 тисяч гривень, і той дав розписку. Однак, коли з банку прийшло повідомлення про необхідність погашення кредиту, звернувся до ОСОБА_14 і той почав виправдовуватися, що були труднощі з погашенням. Повідомив також що має боргові зобов'язання перед людьми, немає фірми, та обіцяв повернути борги.
27.06.2013 року ОСОБА_15 приїхав до нього та повідомив, що у нього є угода на реалізацію телефонів і зможе повернути гроші. Потім знову приїздив та казав, що шукає гроші, щоб купити телефони, які має намір перепродати і заробити. Цього ж дня, приблизно о 20 год., ОСОБА_15 зателефонував і попросив вийти поговорити. Зайшли в арку. ОСОБА_15 почав вибачатися, що не зміг реалізувати телефони. Під час розмови ОСОБА_15 передав йому пакет, в якому було печиво. Він з печивом повернувся в управління, а пізніше пішов додому. По дорозі повертав до друзів. ОСОБА_15 йому ще телефонував, та запитував, як справи. Приблизно о 23 год. з телефону ОСОБА_14 хтось зателефонував та почав йому погрожувати, тому він відключив телефон. Управління в якому він працював, не займається конфіскованим майном, а тому він не міг отримати телефони для реалізації. ОСОБА_18 незнає. З ОСОБА_19 певний час був знайомий. Також ОСОБА_15 його познайомив ОСОБА_20 , казав, що то його товариш. Він не пропонував ОСОБА_17 отримати 5 тисяч гривень від ОСОБА_21 за телефон. ОСОБА_15 знав, що він працівник СБУ, однак він ніколи тому не говорив, що може займатися реалізацією конфіскованого майна. Йому було відомо від ОСОБА_22 , що вона дала ОСОБА_17 5 тисяч гривень на телефон, але немає ні телефону ні грошей, які той обіцяє повернути.
Потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 бачив у кабінеті свого керівництва, куди його запросили для з'ясування обставин заяв цих громадян щодо його дій. Не пригадує чи казав ОСОБА_15 йому щодо ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Однак пригадує, що 27.06.2013 року той казав, що якийсь ОСОБА_25 вимагає у ньогог повернення боргів, погрожує йому, кудись його вивозили. На що він запропонував звернутися до поліції. Місце зустрічі з ОСОБА_26 визначили в арці, бо той казав, що за ним можуть стежити люди, які йому погрожують. Перебуваючи в арці ОСОБА_15 мав в руках пакет. Однак, чи він щось з ним щось вчиняв, до передачі йому, не бачив. Коли з ОСОБА_26 направлявся в арку, потерпілих не бачив. ОСОБА_15 передав йому лише печиво, інших предметів не передавав. Бачив в руках ОСОБА_14 телефон, грошей та вміст кишень не бачив. Коли з печивом зайшов в кабінет, пропонував співробітнику попити з ним чаю.
Незважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_6 , щодо категоричного заперечення своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо належних, допустимих та безсумнівно переконливих доказів, які, будучи безпосередньо дослідженими судом узгоджуються між собою, та в сукупності підтверджують винність обвинуваченого у вчинені вище зазначеного злочину поза розумним сумнівом, однак лише в обсязі обвинувачення, який суд вважає доведеним.
Ключовий свідок ОСОБА_11 , будучи допитаним двічі, щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та суті події, в суді дав протирічливі свідчення, до яких суд, враховуючи його позицію, відносить критично, та оцінює їх правдивість лише в сукупності з іншими доказами, з якими вони узгоджуються.
Так, вперше будучи допитаним в ході судового засідання зазначений свідок, як вважає суд, дав надумані та змодельовані спільно з обвинуваченим показання, направленні на спробу ввести в оману суд з метою виправдання незаконних дій обвинуваченого.
Повідомив, що з потерпілими певний час планували спільний бізнес, однак не вийшло. З ОСОБА_27 познайомився на початку 2013 року, і йому стало відомо що той працівник СБУ. Для потреб бізнесу взяв у ОСОБА_28 18 тисяч гривень, який для цих потреб взяв кредит. Пізніше позичив у нього ще 15 тисяч гривень. 27.06.2013 року до нього приїхав ОСОБА_29 ще з двома невідомими. Зрозумів, що можуть бити, оскільки не повернув борг ОСОБА_30 . Сказав, що є можливість придбати 100 телефонів по вигідній ціні і перепродати. Також сказав, що ці телефони може продати ОСОБА_31 . Коли перебували в кафе, телефонував ОСОБА_32 і казав, що у нього проблеми, вибивають борги, на що той порадив звернутися в поліцію. ОСОБА_33 вийшов, поговорили і він сказав, що нічим не може допомогти. Він підійшов до потерпілих і сказав, що потрібно 150 тисяч гривень, щоб придбати телефони, які зразу зможуть перепродати. Потерпілі почали пошук грошей і ОСОБА_29 заклав в ломбард свій автомобіль. Вирішив, візьме гроші, передасть товаришу який в м. Бровари торгує телефонами, перепродасть і поверне борги. Зробив вигляд що з грошима, які в сумі 18 800 доларів США йому дали потерпілі, іде до ОСОБА_34 . Зайшов в арку та поклав гроші під плитку біля сміттєвого бачка, а коли прийшов ОСОБА_33 , передав йому в пакеті печиво та сказав, що якщо продасть телефони, віддасть борги. Прийшов до потерпілих та почав тягти час. Казав, що ОСОБА_31 скоро принесе телефони. Так продовжувалося аж до ночі. Вийшло так, що хтось з друзів ОСОБА_23 зателефонував ОСОБА_32 , почав погрожувати і той виключив телефон. Наступного дня поїхали додому і на роботу до ОСОБА_35 . Батько обвинуваченого сказав, що йому нічого не відомо. Товариші потерпілого його трохи побили. Він втік та приїхавши на вул. Тарасівська в м. Києві, грошей не виявив. Щодо шахрайських дій ОСОБА_28 в поліцію не звертався. Гроші ОСОБА_36 повернув. Думає, що ОСОБА_33 не бачив як він сховав гроші під плитку, оскільки присів, ніби шнурував взуття і поклав в пакет печиво яке попередньо тримав в кишені.
Будучи допитаним за клопотанням сторони обвинувачення повторно, свідок ОСОБА_15 зазначив, що вносить зміни до раніше даних ним показань. В дійсності, перебуваючи в арці передав ОСОБА_37 долари США на придбання телефонів, які йому дав потерпілий ОСОБА_38 . Ніякого печива в пакеті не було, а були лише гроші.
Як вважає суд, саме під час додаткового допиту, свідок ОСОБА_15 дав правдиві показання, оскільки вони повність як в загальному так і в деталях узгоджуються з іншими доказами, зокрема показаннями потерпілих, свідків, протоколами слідчих дій проведених під час досудового розслідування, зокрема протоколом проведення слідчого експерименту, тощо, які в сукупності доводять винність обвинуваченого поза розумним сумнівом.
Так, допитаний в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що 27.06.2013 року перебуваючи в м. Києві зателефонував ОСОБА_17 щоб віддав гроші, які винен. Той відповів, що поверне мобільними телефонами «Айфон 5» в кількості 28 шт. по 5 тисяч гривень кожен. На таку пропозицію погодився. Забрав ОСОБА_14 з дому, і той повідомив, що за телефонами слід їхати. Прибули на вул. Тарасівська в м. Києві. По дорозі зателефонував ОСОБА_39 та запитав, чи зможе той реалізувати телефони, на що той сказав, що подумає. Певний час сиділи з ОСОБА_40 , ОСОБА_26 на терасі в кафе «Бардак», куди під'їхав ОСОБА_41 . ОСОБА_15 в цей час комусь телефонував і через певний проміжок часу прийшов ОСОБА_33 , як потім з'ясувалося. Він спілкувався з ОСОБА_26 відійшовши десь приблизно 2 метра від столика. ОСОБА_33 сказав, що чого тягнеш, давай гроші і зразу винесу 100 телефонів, після чого пішов. Почали міркувати, як повернути свої гроші та ще і заробити. Ще за три місяці перед цим з ОСОБА_26 мали намір створити за 140 тисяч гривень фірму, з його боку реалізація проекту, з їх боку гроші. Але за цей час так і не вдалося щось зробити. Тому і виникло питання, щоб ОСОБА_15 повернув їх гроші, і бізнесом займався самостійно. Коли почули від ОСОБА_28 що він може реалізувати їм 100 телефонів по 18 000 грн. за штуку, то вирішили заробити. ОСОБА_15 каже, що ОСОБА_42 сказав, що телефони уже везуть зі складу. Запропонував залишити ОСОБА_43 в заставу автомобіль «Хонда», а коли реалізують телефони, то автомобіль викуплять, на що ОСОБА_15 , сказав що той не згоден. Вирішили автомобіль здати в ломбард. ОСОБА_44 знайшов у м. Вишневому знайомого, який взяв автомобіль в ломбард за 20 тисяч доларів. Коли поверталися на вул. Тарасівську витягнув з конверта 1200 доларів США., бо ОСОБА_15 сказав, що спочатку ОСОБА_43 дамо 150 тисяч гривень, а 30 тисяч гривень пізніше, і 18 800 доларів, це якраз 150 тисяч гривень. Гроші поклав в білий пакет, який сидячи за столиком в кафе, передав ОСОБА_16 . Це бачив ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , водій який їх привіз та ОСОБА_46 . ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_32 та пішов на зустріч. Він з ОСОБА_40 пішов за ОСОБА_26 слідуючи десь на відстані 40 метрів, з виду його не випускали. Коли дійшли до приміщення СБУ, ОСОБА_15 чекав поряд з аркою. З приміщення вийшов ОСОБА_31 і вони з ОСОБА_26 зайшли в арку, де перебували 3-5 хвилин. Потім вийшли і пакет в якому були гроші уже був в руках ОСОБА_34 . ОСОБА_15 направився до них, а ОСОБА_31 з пакетом в якому були гроші, пішов в приміщення СБУ. Цілий вечір ОСОБА_15 телефонував ОСОБА_43 , той казав, що чекайте, а потім почав скидати. Чув одну розмову між ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , оскільки включили на голосно телефон, і ОСОБА_42 сказав, що він в кабінеті, і все нормально. Не бачив моменту передачі ОСОБА_26 пакета з грошима ОСОБА_43 .
На даний час ОСОБА_15 повністю з ним розрахувався та нічого йому не винен. З приводу телефонів ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_31 працівник СБУ і телефони, які той може їм реалізувати, це конфісковані. Перебуваючи в кафе «Бардак» чітко чув частину розмови між ОСОБА_26 і ОСОБА_27 , коли останній казав, що не буде виносити телефони частинами, але лише партія 100 штук, і це дало підстави ще більше повірити йому і ОСОБА_16 .
Потерпіла ОСОБА_10 по суті повністю підтвердила показання потерпілого ОСОБА_9 , який є її чоловіком, з приводу обставин передачі ними грошей ОСОБА_17 , на придбання телефонів, який передав їх ОСОБА_43 . Також підтвердила обставини того, що коли ОСОБА_47 і ОСОБА_48 вийшли з арки, пакет, в якому були гроші, перебував в руках ОСОБА_34 . Також відмітила, що перебуваючи в кафе «Бардак» чула розмову біля сусіднього столика між ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , який спитав де гроші, і що 28 телефонів не буде, а лише партія 100 штук.
Свідок ОСОБА_49 повідомив, що є працівником СБУ та працював на посаді начальника департаменту. Пригадує, що в липні 2017 року на прийом прийшло дві особи, які повідомили, що один з працівників пообіцяв за 20 тисяч доларів передати 100 мобільних телефонів які конфісковані. Він запросив заступника та начальника підрозділу де служив ОСОБА_50 , а відвідувачам запропонував усе викласти письмово. Коли зайшов ОСОБА_51 , то він заявників не впізнав, і вони його теж не впізнали. Заявники відмітили, що біля приміщення СБУ ОСОБА_37 було передано гроші нібито за телефони. Коли почали переглядати записи з камер спостереження, бачили, що в ОСОБА_52 , який вийшов з арки, в руках був пакет. Однак, ОСОБА_51 сказав, що там були цукерки, шоколад. Матеріали передав у ВБ та військову прокуратуру.
Свідок ОСОБА_53 , повідомив, що є працівником СБУ та знає ОСОБА_54 . Його викликали в кабінет начальника ОСОБА_55 , де був потерпілий ОСОБА_29 , який просив вплинути на ОСОБА_56 , якому вони з дружиною дали 20 тисяч доларів США за конфісковані телефони, щоб повернув гроші або телефони. ОСОБА_57 сказав, що він не знає про що іде мова. Щодо пакета, який був у нього в руках, про що було видно на відео записах, сказав, що там були кондитерські вироби. На скільки пригадує, під час огляду в кабінеті ОСОБА_52 грошей не було виявлено.
Свідок ОСОБА_58 , військовослужбовець СБУ, зазначив,що знає ОСОБА_52 , та характеризує його виключно позитивно. ОСОБА_51 позичав у нього 5 тисяч гривень, однак не казав на які потреби.
Свідок ОСОБА_59 , працівник СБУ, зазначив, що його викликав начальник управління ОСОБА_49 та повідомив, що прийшло два заявники з приводу діяльності ОСОБА_60 . Побачив двох хлопців, які розповіли, що передали через знайомого ОСОБА_61 , здається 18 тисяч доларів США, а той мав передати 100 конфіскованих телефонів «Айфон». Казали, що ОСОБА_51 з грошима зайшов в управління. Дали команду на перегляд відеозаписів з камер спостереження, де бачили, як ОСОБА_51 вийшовши з арки з пакетом зайшов в управління. ОСОБА_51 стверджував, що в пакеті були солодощі, які придбав в кіоску на розі вулиць. При огляді робочого місця ОСОБА_52 нічого не було знайдено, в тому числі пакета і кондитерських виробів. ОСОБА_51 після події поміняв номери телефону, відмічаючи, що телефонують невідомі, вимагають гроші і погрожують.
Свідок ОСОБА_62 , працівник СБУ, зазначив, що ОСОБА_63 знає і перебуває з ним в робочих стосунках. Щодо подій 27.06.2013 року, то бачив як ОСОБА_51 виходив і заходив в приміщення з світлим кульком в руках. Вміст кулька не перевірявся.
Свідок ОСОБА_64 відмітив, що з ОСОБА_65 певний час знайомий та знав що той працює в СБУ. На скільки йому відомо, ОСОБА_51 в кредит брав пральну машину і він за нього проводив щомісячні платежі на погашення кредиту, однак грошима ОСОБА_52 , який той йому давав. Останніх 100 доларів США ОСОБА_51 дав йому на погашення кредиту 27.06.2013 року приблизно після 20 год., це було в розважальному комплексі «Космо». Відмічає, що на прохання ОСОБА_52 під час досудового розслідування сказав неправду слідчому, що ніби то ОСОБА_37 позичав 300 доларів, і той повертав борги. Однак пізніше в прокуратурі усе розповів як було.
Свідок ОСОБА_66 , зазначив, що бачив ОСОБА_52 з братом ОСОБА_26 , коли вони приїздили до них додому. Брат казав, що в них з ОСОБА_67 , який є працівником СБУ, має бути якийсь бізнес з телефонами, які можна взяти як конфісковані і перепродати. Також брат казав, що дасть ОСОБА_37 гроші, а той має передати йому 100 телефонів на перепродаж. Також брат в один період казав, що гроші на телефони передав ОСОБА_68 . Йому також відомо, що брат мав спільний бізнес з ОСОБА_69 , який заклав свій автомобіль «Хонда», а гроші передав брату, який, в свою чергу, передав їх ОСОБА_37 на телефони. Про це казав сам брат ОСОБА_70 . Також брат казав, що йому пропонували гроші ОСОБА_51 чи його адвокат, якщо він візьме усе на себе і дасть свідчення в суді на їх користь. Усе сказане він почув від брата ОСОБА_71 .
Свідок ОСОБА_72 повідомив, що разом працювали з ОСОБА_73 і його добре знає. Пригадує, що була зустріч з ОСОБА_26 і ОСОБА_67 , якого раніше не знав. Він в банкоматі зняв 5 тисяч гривень і дав ОСОБА_17 , який казав що поверне пізніше. ОСОБА_15 казав, що ОСОБА_51 працівник СБУ, і може реалізувати 100 конфіскованих телефонів «Айфон». Також ОСОБА_15 йому казав, що гроші передав ОСОБА_37 , а той його кинув.
Свідок ОСОБА_74 зазначив, що знає потерпілих ОСОБА_75 та ОСОБА_76 , оскільки у них спільна зацікавленість, - це автомобілі. Пригадує, що 27.06.2013 року ОСОБА_29 просив в борг 20 тисяч доларів США, на що він відмовив. Тоді ОСОБА_29 спитав, чи може реалізувати 100 телефонів «Айфон», на що сказав, що так, оскільки його знайомий цим займався. Зустрілися з ОСОБА_69 , ОСОБА_40 та особою, яким виявився ОСОБА_15 , в кафе на вул.. Тарасівській. В розмові ОСОБА_77 повідомив, що можна купити в працівника СБУ 100 телефонів «Айфон» по 200 доларів США за одиницю. ОСОБА_25 ще відмітив, що це ОСОБА_78 конфіскат. Прийшов невідомий, яким, як пізніше виявилося був ОСОБА_51 , який відійшов в бік з ОСОБА_26 і вони певний час спілкувалися. З обривків розмов чув фрази: «гроші мали бути», «хтось, когось підвів з грошима». Потім ОСОБА_51 пішов і прийшов через певний час. ОСОБА_25 казав що це саме той працівник СБУ який має конфісковані телефони. ОСОБА_29 запропонував для отримання коштів здати в ломбард автомобіль «Хонда», що і зробили у м. Вишневе. ОСОБА_29 отримав за автомобіль 20 тисяч доларів США. Знову приїхали в кафе на вул. Тарасівську, де був ОСОБА_79 , який по телефону постійно підганяв ОСОБА_80 . З отриманої за автомобіль суми ОСОБА_29 забрав частину, а здається 18 тисяч доларів США, як еквівалент 150 тисяч гривень, в пакеті «Космо» передав ОСОБА_17 , який, отримавши пакет з грошима, пішов їх передавати потрібній людині. На певній відстані за ОСОБА_26 направилися ОСОБА_29 та його дружина ОСОБА_81 , а він пішов за ним по іншому боці вулиці. ОСОБА_15 зустрівся з чоловіком, який приходив до них в кафе, зайшли разом в арку і зразу вийшли. ОСОБА_51 , уже з пакетом «Космо» який був попередньо з грошима у ОСОБА_14 , в один бік, а сам ОСОБА_15 в інший. Попередньо, крім пакета з грошима, у ОСОБА_14 нічого не було, в тому числі в кишенях одягу, який був в обтяжку. Якби щось було, то обов'язково би це помітив. Самого моменту передачі грошей не бачив, але обвинувачений та ОСОБА_15 в арці перебували лічені секунди. ОСОБА_15 повернувся до кафе та каже, будемо чекати телефонного дзвінка де забрати 100 телефонів «Айфон». Десь через годину на телефон ОСОБА_14 прийшло СМС повідомлення, - «зайнятий». Почали тривожити ОСОБА_14 щоб щось робив. Потім приходили ОСОБА_17 СМС повідомлення від ОСОБА_52 змісту: «зайнятий», «на нараді», «в керівництва», «М. Подвальная,18 - буду там», які він їм показував. Поїхали усі по зазначеній адресі, однак марно, там нікого не було, а телефон ОСОБА_52 уже був виключений. Уже вночі ОСОБА_15 сказав, що винен ОСОБА_37 гроші і треба їхати до нього додому. Поїхали разом на вул. Л. Гавро. Двері квартири ніхто не відкрив. Через двері ОСОБА_15 розповідав що сталося мамі ОСОБА_52 , однак ніхто не відкрив. Чекали на вулиці і ОСОБА_15 знову піднявся до квартири, а коли повернувся, сказав, що відкрив батько ОСОБА_52 і його побив. Потім ОСОБА_15 ще неодноразово піднімався до квартири ОСОБА_52 , і коли повернувся сказав, що пропонував батькові ОСОБА_82 зустрітися в кафе на Дорогожичах. Поїхали на Дорогожичі, а в цей час ОСОБА_15 втік, залишивши речі. Він поїхав з ОСОБА_40 в кафе на ОСОБА_83 , де побачили чоловіка кавказької зовнішності, який підтвердив, що він батько ОСОБА_56 . Буде писати заяву про вимагання. Він забере частину тих грошей, які йому їм винен ОСОБА_15 , а решту поверне. Наступного дня пішли до керівництва ОСОБА_56 , усе розповіли. Коли викликали ОСОБА_56 , той усе заперечував, та казав, що виходив купити солодощі, які і були в пакеті. Однак в пакеті були лише гроші, і їх поміняти не могли, він чітко усе бачив.
Свідок ОСОБА_84 в своїх показаннях зазначив, що був понятим при проведенні слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_14 , який чітко розповів та на місцях добровільно показав, де і як передав саме гроші в сумі 18800 доларів США Ях'яєву Алі за 100 телефонів «Айфон». Підписував протокол слідчої дії.
Свідок ОСОБА_85 , працівник СБУ, повідомив, що брав участь у проведенні слідчих дій при розслідування зазначеного кримінального провадження.
Свідок ОСОБА_86 , працівник СБУ, зазначив, що перебував в приміщенні на цілодобовому чергуванні з 09.год. 28.06.2013 року. Приміщення обладнане камерами спостереження.
Свідок ОСОБА_87 , лише характеризував ОСОБА_14 , якому позичав неодноразово гроші, однак той повертав. Зі слів ОСОБА_52 , з яким познайомився на дні народження ОСОБА_14 , йому стало відомо, що ОСОБА_15 йому також винен і не повертає грошові кошти.
Свідок ОСОБА_88 зазначив, що ОСОБА_15 брав у нього 250 доларів США і мав передати ноутбук, але не повернув нічого.
Додатково винність обвинуваченого підтверджується:
протоколом проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_9 та схемою і фото таблицями в додаток до нього, де відмічено, що потерпілий на місці детально розповів та показав про обставини заволодіння його коштами обвинуваченим ОСОБА_89 ;
протоколом проведення слідчого експерименту з участю потерпілої ОСОБА_10 та схемою і фото таблицями в додаток до нього, де відмічено, що потерпіла на місці детально розповіла та показала про обставини заволодіння її коштами обвинуваченим ОСОБА_89 ;
протоколом проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_11 , який був проведений з метою перевірки показань ОСОБА_11 , ОСОБА_90 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 і фото таблицями в додаток до нього, де відмічено, що свідок ОСОБА_11 , перебуваючи в одязі в якому був під час події, намагався приховати в своєму одязі пачку печива, та імітатор суми коштів;
протоколом проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_11 , схемою і фото таблицями в додаток до нього, де відмічено та відображено, що свідок ОСОБА_15 на місці детально розповів та показав про обставини передачі ним 18800 доларів США ОСОБА_61 на телефони, при цьому останнім ніяка версія щодо передачі печива не висувалася;
протоколом огляду місця події, зокрема території біля будинку № 12 по вул. Тарасівській в м. Києві, та фото таблицями в додаток до нього;
протоколом огляду, зокрема мобільного телефону, який був наданий ОСОБА_89 ;
заявою ОСОБА_9 , про долучення до матеріалів кримінального провадження мобільного телефону «Нокіа 1280», який належить ОСОБА_17 та який він залишив в кафе біля дому ОСОБА_90 в його присутності;
протоколом огляду мобільного телефону, «Нокія», що наданий ОСОБА_9 , в якому, крім іншого, відображено зміст та тексти переписки між ОСОБА_26 та ОСОБА_89 ;
протоколом огляду поштової скриньки ОСОБА_11 на сайті;
протоколом огляду електронного файлу 20130704 (відеозапис з камер відео спостереження Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ, м. Київ, вул. Тарасівська,7), де відображено обставини зустрічі ОСОБА_52 та ОСОБА_14 , яка, як видно, тривала біля 2-х хвилин їх відсутності з поля зору камери, після чого ОСОБА_51 з'явився з білим пакетом, який перед цим був в руках ОСОБА_14 ;
протоколом обшуку кв. АДРЕСА_5 , де проживав з сім'єю ОСОБА_50 ;
протоколом огляду речей і документів, вилучених в ході обшуку житла ОСОБА_90 , зокрема квитанції, відпускного посвідчення, заяви про видачу готівки, мобільного телефону Нокіа, мобільного телефону Бенкью-Сіменс;
постановою про визнання речовим доказом квитанції № 732720103 від 27.06.2013 року;
протоколом огляду речей і документів, вилучених в ході обшуку житла ОСОБА_90 , зокрема ноутбуку, де відмічено зміст переписки між особами « ОСОБА_91 » та « ОСОБА_42 »;
висновком експерта № 177/2 від 22.10.2013 р. за результатами дослідження ноутбуку;
протоколом огляду оптичного диску, де відображено відомості про з'єднання та місця перебування абонента, який користувався терміналом мобільного зв'язку з № НОМЕР_1 ;
протоколом огляду документів, вилучених в ході тимчасового доступу в ПАТ «Банк Контракт» 17.09.2013 р.;
протоколом огляду документів, вилучених в ході тимчасового доступу в ПАТ «Платинум Банк» 20.09.2013 р.;
протокол огляду документів, наданих ОСОБА_11 (роздруківка спілкування ОСОБА_11 в соціальній мережі «в контакте» з її користувачами;
протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 22 жовтня 2013 року;
протоколом огляду оптичного диску (результати проведення НСРД) з записом телефонної розмови між ОСОБА_11 та іншого чоловіка, із змісту якої слідує, що ОСОБА_15 особі з умовним позначенням «Л» розповідає, що хотіли купити 100 айфонів. Взяв в покупців гроші і передав «чуваку» СБУшнику, який втік. Всі бачили як він їх передавав гроші. Прокуратура зараз ними займається;
протоколом огляду оптичного диску (результати проведення НСРД) з записом телефонної розмови між ОСОБА_65 та його батьком « ОСОБА_92 », та розмови між ОСОБА_93 та іншим чоловіком (умовне позначення «Ч2»), із змісту якої слідує, що ОСОБА_15 особі з умовним позначенням «Ч2» розповідає, що «хотіли конфіскат купити, там чоловік з СБУ був. Вони дали йому 150 тисяч гривень, а він взяв і поїхав. Нічого немає, а коли справа дійшла до прокуратури, то він просто говорить, що вони йому дали не гроші, а пачку печива»;
протоколом огляду оптичного диску (результати проведення НСРД) з записом телефонної розмови між ОСОБА_26 та жінкою на ім'я ОСОБА_94 , із змісту якої слідує, що ОСОБА_15 зазначає,- «що їх на гроші кинули на велику суму. І був працівник СБУ який усе це провернув. Тому цим займається військова прокуратура і часто його викликають»;
протоколом огляду оптичного диску (результати проведення НСРД) з записом телефонної розмови між ОСОБА_26 та жінкою з умовним позначенням «Ж2», із змісту якої слідує, що ОСОБА_15 зазначає, - «їх кинули на 150 тисяч, а зараз розбираються. СБУшник кинув і військова прокуратура розбирається, ходять, очні ставки, покази. Цей чувак каже, що вони йому не гроші, цих 150 тисяч гривень, а печиво. Цирк якийсь.»
протоколом огляду оптичного диску (результати проведення НСРД) з записом телефонної розмови між ОСОБА_67 та його батьком і іншим чоловіком, з приводу допитів;
протоколом огляду оптичного диску (результати проведення НСРД) з записом телефонної розмови між ОСОБА_67 та ОСОБА_7 , зокрема щодо внесення застави.
Вищезазначені безпосередньо досліджені судом докази, суд вважає належними, допустимими, переконливими та достатніми поза розумним сумнівом для визнання обвинуваченого ОСОБА_90 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
Що стосується показань обвинуваченого, який категорично заперечував свою винність, то суд їх до уваги не бере та відкидає, як такі, що є нелогічними, надуманими та по суті штучно змодельованими, з метою уникнення відповідальності та спрямування досудового розслідування і суду по хибному шляху. Висунута ним версії того, що він отримав від ОСОБА_14 не гроші, а лише печиво, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду та повністю спростовують доказами наданими стороною обвинувачення, зокрема показаннями потерпілих, свідків, протоколами слідчих та розшукових дій, які повністю викривають обвинуваченого у заволодіння коштами потерпілих шахрайським шляхом.
Надані стороною обвинувачення докази є належними та допустимими, а тому доводи захисту з цього приводу, суд до уваги не бере та відкидає.
Що стосується показань свідків захисту, то суд до них відносить критично, до уваги не бере та відкидає з наступних підстав, зокрема:
показання свідків ОСОБА_95 , ОСОБА_96 та ОСОБА_97 в основному з приводу наявності боргових зобов'язань ОСОБА_14 перед ними, то зазначені показання ніяким чином не є доказами невинності обвинуваченого, а лише характеризують особу свідка, та ці свідки не дали свідчень щодо суті обвинувачення;
показання свідка ОСОБА_98 , з приводу того, що 27.06.2013 року ОСОБА_99 зайшовши в кабінет приніс печиво і пригощав ним його, то зазначені показання направленні на здійснення спроби виправдання дій обвинуваченого, і повністю спростовуються доказами сторони обвинувачення, зокрема показаннями потерпілих свідків, протоколами слідчих та розшукових дій;
показання свідка ОСОБА_100 , з приводу того, що він нібито випадково проходячи повз бачив, як ОСОБА_15 27.06.2013 року купував печиво на вул. Тарасівська, як вважає суд, є надуманими та повністю спростовуються показаннями потерпілих та свідків, які в той час перебували з ОСОБА_26 та не випускали його з поля зору;
показання свідків ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , лише відтворюють подію зустрічі з ОСОБА_26 після вчинення ОСОБА_89 кримінального правопорушення, і не є доказами, які би спростовували докази обвинувачення.
А тому, щодо позиції захисту з приводу необхідності виправдання обвинуваченого, оскільки відсутні достатні та переконливі докази його винності, то суд її до уваги не бере і відкидає. Як вважає суд, стороною обвинувачення надано достатньо переконливих доказів винності обвинуваченого, які є належними і допустимими.
Суд вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.
Що стосується обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008), - заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство);
за ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 № 3207-VI) - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян і державним інтересам, та спричинило тяжкі наслідки;
за ч.1 ст. 209 КК України ( в редакції станом на 27.06.2013 року), - легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передували легалізації (відмиванню) доходів, - то суд прийшов до висновку, що він підлягає виправданню. Таке рішення суд приймає враховуючи наступне.
В обвинувальному акті відображено, що вище зазначені кримінальні правопорушення обвинувачений вчинив за наступних обставин.
У травні 2013 року ОСОБА_6 вирішив незаконно збагатитися за рахунок чужого майна за наступних обставин.
Так, на початку травня 2013 року ОСОБА_6 познайомився з громадянином ОСОБА_11 та у подальшому став підтримувати з ним товариські стосунки, проводячи спільно вільний від виконання службових обов'язків час. При цьому ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_12 , що він проходить військову службу в органах Служби безпеки України.
У першій половині травня 2013 року ОСОБА_6 під час спілкування з ОСОБА_11 дізнався про наявність в останнього боргів та погодився надати йому позику в сумі 15 000 грн. для їх погашення, переслідуючи мету увійти в довіру до ОСОБА_11 . Для цього ОСОБА_6 15.05.2013 оформив у відділенні ПАТ «Платинум Банк» кредит, за яким отримав грошові кошти та передав частину з них в сумі 15000 грн. ОСОБА_11 , створивши у такий спосіб наявність в останнього матеріального зобов'язання щодо повернення цих коштів.
Увійшовши до ОСОБА_11 в довіру, ОСОБА_6 з метою особистого збагачення вирішив використати його для заволодіння шляхом обману чужим майном. При цьому ОСОБА_6 мав намір створити перед ОСОБА_13 видимість того, що у нього ( ОСОБА_6 ), як співробітника Служби безпеки України, начебто є можливість реалізовувати комп'ютерну техніку і мобільні телефони, що конфісковані органами Служби безпеки України, яку він у свою чергу начебто зможе отримувати у свого керівництва за ціною, що набагато нижча від роздрібної.
З цією ж метою у вказаний період часу ОСОБА_6 , видаючи себе за службову особу Служби безпеки України, яка начебто має можливість реалізувати за низькими цінами конфісковані цією Службою мобільні телефони і комп'ютерну техніку, неодноразово пропонував ОСОБА_11 реалізувати дані товари, що начебто були конфісковані підрозділами Служби безпеки України, а отриманий у результаті їх продажу прибуток використати для погашення боргу ОСОБА_11 перед ним.
ОСОБА_11 , довіряючи ОСОБА_6 та вважаючи, що він дійсно має можливість реалізувати за низькими цінами конфісковані Службою безпеки України мобільні телефони і комп'ютерну техніку, упродовж травня 2013 року розміщував на власній сторінці в соціальній мережі «Вконтакте» відповідні оголошення про реалізацію комп'ютерної техніки та телефонів.
У зв'язку з розміщенням ОСОБА_11 указаних оголошень до нього в першій декаді червня 2013 року звернулась його знайома громадянка ОСОБА_103 з проханням реалізувати мобільний телефон ««Айфон 5» її подрузі ОСОБА_104 за 5 000 грн.
Про отримання вказаної пропозиції ОСОБА_11 у той же період повідомив ОСОБА_6 . У відповідь останній, вводячи ОСОБА_11 в оману з метою заволодіння коштами ОСОБА_104 , не маючи насправді доступу до телефонів, які нібито були конфісковані Службою безпеки України, дав вказівку ОСОБА_11 отримати грошові кошти від ОСОБА_104 та запевнив його у тому, що зможе отримати указаний мобільний телефон.
Будучи введеним в оману ОСОБА_6 щодо його дійсних намірів, та вважаючи, що він як співробітник СБ України насправді має можливість отримати для реалізації телефон «Айфон 5», ОСОБА_11 погодився на зазначену пропозицію та у першій декаді червня 2013 року повідомив ОСОБА_105 номер банківської картки свого знайомого ОСОБА_106 (№ НОМЕР_3 ), у якого попередньо отримав дозвіл на її використання для отримання грошових коштів. На вказану банківську картку ОСОБА_104 мала перерахувати грошові кошти в сумі 5 000 грн. в якості оплати за мобільний телефон «Айфон 5».
ОСОБА_104 , виконуючи вказівку ОСОБА_11 , упродовж 10-11.06.2013 перерахувала на банківську картку ОСОБА_106 № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 5 000 грн., про що повідомила ОСОБА_11 , а той у свою чергу розповів про це із ОСОБА_6
11 червня 2013 року близько 15 години 15 хвилин, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_11 зустрівся на перехресті вулиць Російської та Ілліча у м. Києві із ОСОБА_20 , щоб отримати від нього грошові кошти в сумі 5 000 грн., перераховані ОСОБА_104 на зазначену банківську картку.
Того ж дня, близько 15 години 15 хвилин, ОСОБА_107 , перебуваючи поблизу супермаркету «Велика Кишеня» по вул. Декабристів в м. Києві, зняв зі своєї вказаної банківської картки в банкоматі ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в суму 5000 грн. що були перераховані ОСОБА_104 , і тоді ж за вказаною адресою передав їх ОСОБА_11 .
Після цього ОСОБА_11 , будучи введеним в оману ОСОБА_6 щодо її дійсних намірів продати через нього ОСОБА_104 мобільний телефон та з приводу наявності у нього можливості реалізувати за низькими цінами і конфіскований Службою безпеки України телефон «Айфон 5», не усвідомлюючи протиправності його дій, 11 червня 2013 року близько 15 години 15 хвилин, перебуваючи за тією ж адресою, особисто передав ОСОБА_6 отримані від ОСОБА_106 за вищевказаних обставин кошти в сумі 5 000 грн., які були перераховані ОСОБА_104 для оплати зазначеного телефону.
Заволодівши у такий спосіб шляхом обману та зловживання довірою коштами ОСОБА_104 у сумі 5 000 грн., ОСОБА_6 , не маючи наміру їх повертати, розпорядився ними на власний розсуд та повідомив ОСОБА_11 про те, що до кінця червня 2013 року він зможе дістати за низькими цінами 100 штук телефонів «Айфон 5», які начебто були виявлені працівниками Служби безпеки України під час огляду вантажного автомобілю, що перетинав Державний кордон України, та конфісковані. Також ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_11 , що з указаних телефонів він віддасть один для передачі ОСОБА_104 , а до того часу необхідно будь-яким способом відтермінувати момент передачі їй телефону.
Насправді ж ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи довірчі відносини з ОСОБА_11 , ввів його в оману з метою заволодіння зазначеними коштами ОСОБА_104 , оскільки Службою безпеки України телефони «Айфон 5» не конфісковувалися і можливості реалізувати такі телефони за низькими цінами він не мав.
Таким чином, ОСОБА_6 11 червня 2013 року, близько 15 години 15 хвилин, перебуваючи біля супермаркету «Велика Кишеня» по вул. Декабристів у м. Києві, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману та зловживання довірою заволодів належними ОСОБА_104 грошовими коштами в сумі 5 000 грн., чим спричинив їй матеріальні збитки на вказану суму.
Цими своїми умисними діями ОСОБА_6 , як зазначено в обвинуваченні, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №270-VI від 15.04.2008), - заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
Він же, ОСОБА_6 , за вказаних обставин вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 № 3207-VI).
Так, ОСОБА_6 у період з 2007 року по цей час перебуває на службі в органах Служби безпеки України та має військове звання «капітан».
З 27 липня 2012 року по 27 червня 2013 року ОСОБА_6 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах відділу 1 головного відділу Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України №72-ос від 27.06.2013 ОСОБА_6 призначено на посаду старшого оперуповноваженого на особливо важливих об'єктах 2 відділу 1 головного відділу Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, на якій він проходить військову службу до цього часу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_6 у вищевказаний період, зокрема, з травня по 27 червня 2013 року, а також по цей час, є працівником державного правоохоронного органу - Служби безпеки України.
Відповідно до ст. ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_6 як військовослужбовець повинен бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5 Закону України «Про Службу Безпеки України» ОСОБА_6 , як працівник державного правоохоронного органу спеціального призначення, повинен поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, попереджувати, виявляти, припиняти та розкривати злочини проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій.
Отже, ОСОБА_6 відповідно до покладених на нього організаційно- розпорядчих обов'язків за вказаними посадами, а також являючись працівником державного правоохоронного органу, відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» був наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, тобто у вищезазначений період являвся службовою особою.
У травні 2013 року ОСОБА_6 , вирішив незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи свій статус працівника державного правоохоронного органу. Так, на початку травня 2013 року ОСОБА_6 познайомився з громадянином ОСОБА_11 та у подальшому став підтримувати з ним товариські стосунки, проводячи спільно вільний від виконання службових обов'язків час. При цьому ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_11 , що він проходить військову службу в органах Служби безпеки України.
У першій половині травня 2013 року ОСОБА_6 під час спілкування з ОСОБА_11 дізнався про наявність в останнього боргів та погодився надати йому позику в сумі 15 000 грн. для їх погашення, переслідуючи мету увійти в довіру до ОСОБА_11 . Для цього ОСОБА_6 15.05.2013 оформив у відділенні ПАТ «Платинум Банк» кредит, за яким отримав грошові кошти та передав частину з них в сумі 15 000 грн. ОСОБА_11 , створивши у такий спосіб наявність в останнього матеріального зобов'язання щодо повернення цих коштів.
Увійшовши до ОСОБА_11 в довіру, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем працівника державного правоохоронного органу, вирішив використати його для заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою. При цьому ОСОБА_6 мав намір створити перед ОСОБА_11 видимість того, що у нього ( ОСОБА_6 ), як співробітника Служби безпеки України, начебто є можливість реалізовувати комп'ютерну техніку і мобільні телефони, що конфісковані органами Служби безпеки України, яку він у свою чергу начебто зможе отримувати у свого керівництва за ціною, що набагато нижча від роздрібної.
З цією ж метою у вказаний період часу ОСОБА_6 , видаючи себе за службову особу Служби безпеки України, яка начебто має можливість реалізувати за низькими цінами конфісковані цією Службою мобільні телефони і комп'ютерну техніку, неодноразово пропонував ОСОБА_11 реалізувати комп'ютерну техніку та мобільні телефони, що начебто були конфісковані підрозділами Служби безпеки України, а отриманий в результаті їх продажу прибуток використати для погашення боргу ОСОБА_11 перед ним.
ОСОБА_11 , довіряючи ОСОБА_6 , та вважаючи, що він дійсно має можливість реалізувати за низькими цінами конфісковані Службою безпеки України мобільні телефони і комп'ютерну техніку, упродовж травня 2013 року розміщував на власній сторінці в соціальній мережі «Вконтакте» відповідні оголошення про реалізацію комп'ютерної техніки та телефонів.
У зв'язку з розміщенням ОСОБА_11 указаних оголошень до нього в першій декаді червня 2013 року звернулась його знайома громадянка ОСОБА_103 з проханням реалізувати мобільний телефон ««Айфон 5» її подрузі ОСОБА_104 за 5 000 грн. Про отримання вказаної пропозиції ОСОБА_11 у той же період повідомив ОСОБА_6 .
На це ОСОБА_6 , з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно, використовуючи своє службове становище працівника державного правоохоронного органу в особистих корисливих цілях та всупереч інтересам служби вводячи ОСОБА_11 в оману з метою заволодіння коштами ОСОБА_104 не маючи насправді доступу до телефонів, які нібито були конфісковані Службою безпеки України, дав вказівку ОСОБА_11 отримати грошові кошти від ОСОБА_104 та запевнив його у тому, що зможе отримати указаний мобільний телефон.
ОСОБА_11 , довіряючи ОСОБА_6 як працівнику державного правоохоронного органу, не усвідомлюючи його дійсних намірів та вважаючи, до він, як співробітник Служби безпеки України, насправді має можливість отримати для реалізації телефон «Айфон 5», погодився на зазначену пропозицію та У першій декаді червня 2013 року повідомив ОСОБА_105 номер банківської картки свого знайомого ОСОБА_106 (№ НОМЕР_3 ), у якого попередньо отримав дозвіл на її використання для отримання грошових коштів. На вказану банківську картку ОСОБА_104 мала перерахувати грошові кошти в сумі 5 000 грн. в якості оплати за мобільний телефон «Айфон 5».
ОСОБА_104 , виконуючи вказівку ОСОБА_11 , упродовж 10-11.06.2013 перерахувала на банківську картку ОСОБА_106 № НОМЕР_3 грошові і кошти в сумі 5 000 грн., про що повідомила ОСОБА_11 , а той у свою чергу розповів про це ОСОБА_6
11 червня 2013 року близько 15 години, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 разом із ОСОБА_11 зустрівся на перехресті вулиць Російської та Ілліча у м. Києві із ОСОБА_20 , щоб отримати від і нього грошові кошти в сумі 5 000 грн., перераховані ОСОБА_104 на зазначену банківську картку.
Того ж дня, близько 15 години 15 хвилин, ОСОБА_107 , перебуваючи поблизу супермаркету «Велика Кишеня» по вул. Декабристів в м. Києві, зняв зі своєї вказаної банківської картки в банкоматі ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 5 000 грн., що були перераховані ОСОБА_104 , і тоді ж за вказаною адресою передав їх ОСОБА_11 .
Після цього ОСОБА_11 , будучи введеним в оману ОСОБА_6 щодо його дійсних намірів продати через нього ОСОБА_104 мобільний телефон та з приводу наявності у нього можливості реалізувати за низькими цінами конфіскований Службою безпеки України телефон «Айфон 5», не усвідомлюючи протиправності його дій, 11 червня 2013 року близько 15 години 15 хвилин, перебуваючи за тією ж адресою, особисто передав ОСОБА_6 отримані від ОСОБА_106 за вищевказаних обставин кошти в сумі 5 000 грн., які були перераховані ОСОБА_104 для оплати зазначеного телефону.
Заволодівши у такий спосіб шляхом обману та зловживання довірою коштами ОСОБА_104 у сумі 5 000 грн., ОСОБА_6 , не маючи наміру їх повертати, розпорядився ними на власний розсуд.
При цьому ОСОБА_6 , продовжуючи використовувати своє службове становище працівника державного правоохоронного органу в особистих корисливих цілях та всупереч інтересам служби, діючи умисно, повідомив ОСОБА_11 завідомо неправдиві відомості про те, що до кінця червня 2013 року він зможе дістати за низькими цінами 100 штук телефонів «Айфон 5», які начебто були виявлені працівниками Служби безпеки України під час огляду вантажного автомобілю, що перетинав Державний кордон України, та конфісковані. Також ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_11 , що з указаних телефонів він віддасть один для передачі ОСОБА_108 , а до того часу необхідно будь-яким способом відтермінувати момент передачі їй телефону.
Насправді ж ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище та довірчі відносини з ОСОБА_11 , ввів його в оману з метою заволодіння зазначеними коштами ОСОБА_104 , оскільки Службою безпеки України телефони «Айфон 5» не конфісковувалися і можливості реалізувати такі телефони за низькими цінами він не мав.
Окрім того, переконавшись у тому, що ОСОБА_11 дійсно йому довіряє, ОСОБА_6 вирішив продовжити свою злочинну діяльність для подальшого свого незаконного збагачення за рахунок чужого майна з використанням свого службового становища працівника Служби безпеки України.
Для цього ОСОБА_6 в один із днів у червні 2013 року повідомив ОСОБА_11 завідомо неправдиві відомості про те, що для отримання зазначених 100 штук мобільних телефонів йому необхідні 180 000 грн. начебто для передачі керівництву Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України.
Насправді ж ОСОБА_6 умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, вводив ОСОБА_11 в оману з метою заволодіння коштами майбутніх покупців, оскільки можливості придбати за низькими цінами 100 штук телефонів «Айфон 5» у нього не було і Управлінням військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України конфіскація таких телефонів не здійснювалася.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 в один із днів у червні 2013 року запропонував ОСОБА_11 підшукати покупців на 100 телефонів «Айфон 5» у межах 4000 - 4500 грн. за одиницю та погодити з ним усі умови їх купівлі- продажу. Свою пропозицію ОСОБА_6 пояснив тим, що він самостійно знайти покупців та реалізувати телефони не має змоги, оскільки є працівником правоохоронного органу і не може займатись комерційною діяльністю.
Будучи введеним в оману ОСОБА_6 щодо його реальних намірів та щодо наявності у нього можливості реалізувати за низькими цінами конфісковані Службою безпеки України мобільні телефони, ОСОБА_11 погодився на зазначену пропозицію, вважаючи, що ОСОБА_6 як співробітник Служби безпеки України буде поводитись чесно і порядно та дійсно має можливість реалізувати конфісковане майно в тому числі і телефони «Айфон 5» .
Після цього ОСОБА_11 , не усвідомлюючи протиправність дійсних намірів ОСОБА_6 щодо заволодіння чужими грошима під виглядом оплати вартості пропонованих ним для продажу мобільних телефонів «Айфон 5», почав підшукувати осіб, які б змогли придбати 100 указаних мобільних телефонів за ціною 4500-5000 грн. за одиницю, але йому це не вдавалося, про що він повідомив ОСОБА_6 .
На це ОСОБА_6 , продовжуючи використовувати своє службове становище працівника державного правоохоронного органу з метою заволодіння чужим майном, в один із днів у другій декаді червня 2013 року умисно повідомив ОСОБА_11 неправдиві відомості про те, що для одержання 100 телефонів «Айфон 5» начебто достатньо передати його ( ОСОБА_6 ) керівництву в управлінні військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України вже 150000 грн., а не 180 000, як пропонувалося раніше. При цьому ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_11 , що телефони він зможе отримати лише після передачі своєму керівництву вказаних грошей.
Вважаючи таку пропозицію ще більш вигіднішою, ОСОБА_11 27 червня 2013 року в м. Києві звернувся до своїх знайомих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , яким запропонував взяти участь у реалізації 100 мобільних телефонів «Айфон 5» при умові надання ними 150 000 грн. для подальшої передачі цієї суми коштів працівнику Служби безпеки України ОСОБА_6 , як необхідної для одержання вказаної кількості телефонів. На цю пропозицію ОСОБА_9 та ОСОБА_10 погодились.
ОСОБА_10 передала за генеральною довіреністю до станції технічного обслуговування за адресою: АДРЕСА_2 , належний їй та її чоловіку ОСОБА_9 на праві спільної власності автомобіль «Хонда Аккорд Тайп С» та отримала в замін нього кошти в сумі 20 000 доларів США, необхідні для передачі ОСОБА_6 , про що сповістила ОСОБА_11 .
У свою чергу ОСОБА_11 про наявність потенційних покупців повідомив ОСОБА_6 , який визначив місце передачі йому коштів поблизу будинку АДРЕСА_3 .
Цього ж дня, близько 19 години 45 хвилин, на літньому майданчику кафе «Бардак» по вул. Тарасівській, 3, у м. Києві ОСОБА_9 передав ОСОБА_11 в поліетиленовому пакеті білого кольору грошові кошти в сумі 18 800 доларів США, що еквівалентно згідно курсу Національного банку України 150 268,4 грн., для їх подальшої передачі ним ОСОБА_6 у якості оплати за 100 мобільних телефонів «Айфон 5».
Після цього ОСОБА_11 о 19 годині 50 хвилин 27.06.2013 зателефонував зі свого мобільного телефону ОСОБА_6 та повідомив про готовність передати йому обумовлену суму коштів, необхідних для одержання 100 мобільних телефонів «Айфон 5». Під час указаної розмови ОСОБА_6 визначив місце передачі коштів - арку будинку АДРЕСА_3 , на протилежній від будівлі Управління військової контррозвідки Служби безпеки України стороні.
Близько 20 години 20 хвилин того ж дня ОСОБА_11 підійшов до арки вказаного будинку, та, не усвідомлюючи протиправних намірів ОСОБА_6 , передав йому поліетиленовий пакет білого кольору з грошовими коштами в сумі 18 800 доларів США, які належали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
ОСОБА_6 у присутності ОСОБА_11 відкрив пакет та переконавшись, що в ньому дійсно перебувають грошові кошти, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, запропонував
ОСОБА_11 зачекати, запевнивши його, що упродовж наступних 30 хвилин він принесе 100 телефонів «Айфон 5».
При цьому ОСОБА_11 , будучи введеним в оману та довіряючи ОСОБА_6 , вважав, що передає останньому грошові кошти за 100 мобільних телефонів «Айфон 5», які той обіцяв йому принести упродовж 30 хвилин.
Між тим ОСОБА_6 , отримавши від ОСОБА_11 18 800 доларів США, що за курсом НБУ на той час становило 150 268,4 грн. та більше, ніж у 250 разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян, діючи умисно, використовуючи своє службове становище працівника правоохоронного органу всупереч інтересам служби та з вищевказаних корисливих мотивів, заволодів цими коштами, не маючи наміру та можливості придбати 100 телефонів «Айфон 5» і передати їх ОСОБА_11 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а також не маючи наміру повертати їм зазначену суму коштів.
Заволодівши 18 800 доларами США, ОСОБА_6 відразу ж цього дня повернувся до місця своєї служби - Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, розташованого по вулиці Тарасівській, буд. 7, у м. Києві.
Приховуючи вчинення шахрайських дій, з метою отримання можливості вільно розпорядитись вказаними грошовими коштами, ОСОБА_6 на протязі наступних декількох годин після заволодіння ними умисно запевняв ОСОБА_11 під час телефонних розмов та через смс-повідомлення, про те, що він начебто невдовзі винесе йому 100 мобільних телефонів «Айфон 5», пропонуючи зачекати ще деякий час.
Так, о 22 годині 07 хвилин 27.06.2013 ОСОБА_6 , після неодноразових телефонних викликів ОСОБА_11 , зі свого мобільного телефону № НОМЕР_1 відправив на номер мобільного телефону № НОМЕР_2 останнього смс-повідомлення наступного змісту: «В кабинете. Все ок. Наберу».
Однак насправді ще о 20 годині 41 хвилині 27.06.2013 ОСОБА_6 залишив будівлю Управління військової контррозвідки Служби безпеки України по вул. Тарасівській, 7, у м. Києві, після чого перебував в інших районах міста Києва та розпоряджався отриманими від ОСОБА_11 грошовими коштами на власний розсуд, обмінявши о 21 годині 02 хвилини 27.06.2013 частину з них в сумі 500 доларів США на 4050 грн. у відділенні №33 ПАТ «Контракт» на площі Дружби Народів, 6, у м. Києві.
Усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_11 був обізнаним про місце його служби й адресу Управління військової контррозвідки Служби безпеки України, а тому міг прибути туди і вимагати від нього ( ОСОБА_6 ) повернення грошових коштів чи надання телефонів, ОСОБА_6 , з метою попередження таких дій ОСОБА_11 та отримання можливості вільно розпоряджатися грошовими коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , о 22 годині 50 хвилин 02 секунди 27.06.2013 відправив зі свого номеру мобільного телефону ОСОБА_11 на вищевказаний його номер смс-повідомлення наступного змісту: «ул. Малоподвальная, 18», тим самим пропонуючи ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прибути за цією адресою для отримання телефонів. Цього ж дня о 22 годині 50 хвилин 31 секунди ОСОБА_6 аналогічним способом відправив ОСОБА_11 ще одне смс-повідомлення - «Уже едь. Я перезвоню».
ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , продовжуючи вірити ОСОБА_6 , виконуючи отриману від нього вказівку, приблизно о 23 годині цього ж дня Прибули за вказаною ОСОБА_6 адресою: АДРЕСА_4 , де чекали на передачу останнім телефонів ще упродовж декількох годин, але ОСОБА_6 там так і не з явився. При цьому з 23 години 49 хвилин 27 червня 2013 року ОСОБА_6 взагалі вимкнув свій мобільний телефон та перестав відповідати на телефонні дзвінки ОСОБА_11 .
У подальшому обіцяних мобільних телефонів «Айфон 5» ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не передав, факт отримання коштів у сумі 18 800 доларів США заперечив і ці кошти умисно не повернув, розпорядившись ними на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_9 та ОСОБА_10 матеріальні збитки на суму 150 268,4 грн., що більше, ніж у 250 разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян.
У результаті вчинення ОСОБА_6 у період із травня по 27 червня 2013 року вищевказаних умисних протиправних дій із використанням свого службового становища працівника державного правоохоронного органу з корисливих мотивів та всупереч інтересам служби заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та свободам громадян ОСОБА_104 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 шляхом порушення їх конституційних прав, а саме права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41 Конституції України), заподіяно істотну шкоду державним інтересам шляхом підриву авторитету та престижу органів Служби безпеки України, а також спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків цим громадянам на загальну суму 155 268,4 грн., що більше, ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на час вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, працівником державного правоохоронного органу - старшим оперуповноваженим на особливо важливих об'єктах Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, у період із травня по 27 червня 2013 року в місті Києві під час спілкування з ОСОБА_11 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, у порушення вимог ст. ст. 11, 49, Статуту Внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5 Закону України «Про Службу Безпеки України», використовував своє службове становище всупереч інтересам служби, видаючи себе за службову особу, яка начебто має можливість реалізувати за низькими цінами конфісковані Службою безпеки України мобільні телефони і комп'ютерну техніку та спонукав ОСОБА_11 , який не був обізнаним про його злочинні наміри, бути посередником в реалізації мобільних телефонів громадянам ОСОБА_104 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Використавши у такий протиправний спосіб своє службове становище працівника Служби безпеки України, ОСОБА_50 обіцянки щодо реалізації конфіскованих телефонів не збирався виконувати та не виконав, а умисно з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою: 11 червня 2013 року, близько 15 години 15 хвилин, перебуваючи біля супермаркету «Велика Кишеня» по вул. Декабристів у м. Києві, заволодів грошовими коштами громадянки ОСОБА_104 в сумі 5000 грн., а 27 червня 2013 року, близько 20 години 20 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 12 по вул. Тарасівській у Києві, заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в сумі 18 800 доларів США, що на той час по курсу Національного Банку України було еквівалентно 150 268,4 грн., а всього заволодів чужим майном на загальну суму 155 268,4 грн.
Вищевказаними своїми протиправними діями ОСОБА_6 заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам та свободам громадян ОСОБА_104 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , державним інтересам шляхом підриву авторитету та престижу органів Служби безпеки України, а також спричинив тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків цим громадянам на загальну суму 155 268,4 грн., що більше, ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на час вчинення злочину.
Цими своїми умисними діями ОСОБА_6 , як зазначено в обвинуваченні, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 № 3207-VI) - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян і державним інтересам, та спричинило тяжкі наслідки.
Він же, ОСОБА_6 , як зазначено в обвинуваченні, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 209 КК України (в редакції станом на 27.06.2013 року).
Так, ОСОБА_6 , одержавши за наведених вище обставин кошти громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в сумі 18 800 доларів США внаслідок вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь заволодіння у вигляді заволодіння 27 червня 2013 року цими коштами шляхом обману та зловживання довірою, вчиненого повторно, у великих розмірах, а також шляхом зловживання у період із травня по 27.06.2013 року службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, вчинив легалізацію (відмивання) частини з цих коштів у сумі 500 доларів США.
А саме, ОСОБА_6 о 21 годині 02 хвилини 27 червня 2013 року у відділенні №33 ПАТ «Банк «Контракт» за адресою: м. Київ, площа Дружби Народів, буд. 6, діючи умисно, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, здійснив валюто-обмінну операцію із коштами, яка відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» є фінансовою операцією, що полягала в обміні 500 доларів США, одержаних ним внаслідок вчинення вищевказаних суспільно небезпечних протиправних діянь, на кошти сумі 4050 грн.
Легалізованими у такий спосіб грошовими коштами ОСОБА_6 у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 , як зазначено в обвинуваченні, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 209 КК України ( в редакції станом на 27.06.2013 року) - легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто вчинив фінансову операцію з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
Аналізуючи безпосередньо досліджені судом докази в сукупності, за результатами судового розгляду, суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_90 , обвинуваченого за ч.1 ст. 190 КК України, ч.2 ст. 364 КК України та ч.1 ст. 209 КК України, слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень, тобто відсутні достатні та переконливі докази винності особи.
Так, згідно вимог ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Судовий розгляд, як зазначено в статті 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, які й висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Так, що стосується обвинувачення ОСОБА_82 за ч.1 ст. 190 КК України, то стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів які б підтверджували зазначене обвинувачення. Зокрема, в обвинуваченні зазначено, що в результаті шахрайських дій ОСОБА_50 спричинив матеріальні збитки на суму 5 тисяч гривень ОСОБА_104 , однак зазначена особа в обвинувальному акті взагалі не відмічена як потерпіла. Більше того, сторона обвинувачення не забезпечила до суду явку зазначеної особи для допиту з метою з'ясування обставин можливого заволодіння її коштами.
Допитана в ході судового розгляду по зазначеному обвинуваченню свідок ОСОБА_103 лише зазначила, що зверталася до свого знайомого ОСОБА_14 з приводу придбання телефону «Айфон 5» за дешево для подруги ОСОБА_109 . На картку ОСОБА_14 перевела 5 тисяч гривень. Однак ОСОБА_15 не повернув грошей і не приніс телефону. З ОСОБА_65 вона теж знайома і той говорив, що ОСОБА_15 винен йому теж певну суму грошей. Крім того, ОСОБА_51 повернув її 5 тисяч гривень, які вона давала ОСОБА_17 на телефон. Вона не зверталася в поліцію і немає ні до кого ніяких претензій.
Як вважає суд, лише вищезазначених доказів недостатньо для визнання ОСОБА_90 винуватим за ч.1 ст. 190 КК України, а тому його слід виправдати.
Що стосується обвинувачення ОСОБА_90 за ч.2 ст. 364 КК України, - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян і державним інтересам, та спричинило тяжкі наслідки то суд відмічає наступне.
З об'єктивної сторони злочин передбачений ст. 364 КК України має такі форми: 1) зловживання владою або 2) зловживання службовим становищем. Зловживання службовим становищем. Зловживання службовим становищем передбачає наявність взаємозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності.
Як було встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_50 заволодів чужим майном шляхом шахрайства. Тобто ввів в оману потерпілих та інших осіб, відмічаючи наявність можливостей, як працівника СБУ, придбати конфісковані службою мобільні телефони, однак при цьому не мав будь яких повноважень та можливостей, використовуючи своє службове становище вчинити такі дії. Сторона обвинувачення не надала в розпорядження суду доказів того, що ОСОБА_50 , як працівник СБУ, вчинив дії пов'язані з шахрайським заволодінням чужим майном шляхом зловживанням службовим становищем чи використання свого службового становища. Лише факт перебування службової особи на посаді, не є свідченням вчинення зловживання, якщо не надано доказів використання ним свого службового становища для вчинення кримінального правопорушення, як в даному випадку.
Враховуючи викладене, а також, що згідно вимог ст. 63 Конституції України, ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, суд також прийшов до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого за ч.2 ст. 364 КК України.
Що стосується обвинувачення за ч.1 ст. 209 КК України то суд відмічає, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_50 , який о 21 годині 02 хвилини 27 червня 2013 року у відділенні № 33 ПАТ «Банк «Контракт» за адресою: м. Київ, площа Дружби Народів, буд. 6, здійснив валюто-обмінну операцію по обміну 500 доларів США, вчинив саме з коштами отриманими злочинним шляхом, а саме в результаті їх заволодіння шахрайським способи у потерпілих. Тобто, сторона обвинувачення не довела, що 500 доларів, які були предметом обміну вчиненого ОСОБА_89 , були саме частиною коштів потерпілих, а не мали іншого походження.
Враховуючи викладене, а також, що згідно вимог ст. 63 Конституції України, ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, суд також прийшов до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого за ч.1 ст. 209 КК України.
Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого за ч.1 ст. 190 КК України, слід виключити з обвинувачення ОСОБА_90 за ч.3 ст. 190 КК України посилання на наявність кваліфікуючої ознаки повторність.
При призначенні покарання обвинуваченому за ч.3 ст.190 КК України, тобто у злочині в якому він визнається винним, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, не встановлено.
Підсумовуючи результати судового розгляду, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_61 за ч.3 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі.
Водночас, в ході судового розгляду кримінального провадження, встановлено обставини, які свідчать про необхідність звільнення обвинуваченого від покарання.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі.
Так, згідно ч.5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Як встановлено в ході судового розгляду, обвинувачений 27.06.2013 року вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 190 КК України, у вчиненні якого суд визнає його винним.
Зазначене кримінальне правопорушення, на час його вчинення, згідно ст. 12 КК України, класифікувалося як тяжкий злочин.
Згідно ст. 49 КК України ( в редакції на час вчинення), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Оскільки суд визнає винним обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, і з моменту його вчинення пройшли 10 річні строки давності, суд вважає за необхідне, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 49, 74 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_90 від призначеного покарання у виді позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому залишити попередній, у виді застави.
Після набрання вироком законної сили, заставу в розмірі 91760 (дев'яносто одна тисяча сімсот шістдесят) гривень (копія квитанції від 07.10.2013 року), внесену за ОСОБА_6 як заставу відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2013 року, - повернути заставодавцю на його вимогу.
Стягнути з ОСОБА_90 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, ст.ст. 12, 49, 74 КК України суд
ОСОБА_110 визнати винуватим та призначити покарання за ч.3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст.ст. 49, 74 КК України, ОСОБА_90 від призначеного покарання звільнити у зв'язку із закінченням строків давності.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому залишити попередній, у виді застави.
Після набрання вироком законної сили, заставу в розмірі 91760 (дев'яносто одна тисяча сімсот шістдесят) гривень (копія квитанції від 07.10.2013 року), внесену за ОСОБА_6 як заставу відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2013 року, - повернути заставодавцю на його вимогу.
Стягнути з ОСОБА_90 на користь держави документально підтверджені витрати в сумі 1223,75 грн. на залучення експерта (експертиза № 177/2).
ОСОБА_110 у пред'явленному обвинуваченні за ч.1 ст. 190 КК України, визнати невинуватим та виправдати, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_110 у пред'явленному обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК України, визнати невинуватим та виправдати, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_110 у пред'явленному обвинуваченні за ч.1 ст. 209 КК України, визнати невинуватим та виправдати, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_1