Справа № 752/10748/18
Провадження № 4-с/752/11/21
Іменем України
26.01.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Колдіної О.О.,
з участю секретаря Потапенко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бортніка Валерія Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
заявник звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бортніка Валерія Володимировича, відповідно до якої просить визнати постанову від 03.11.2017 р. старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бортніка Валерія Володимировича про арешт майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 протиправною та скасувати оскаржувану постанову.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві знаходився виконавчий лист № 752/11822/15-ц, що виданий Голосіївським районним судом м.Києва 17.05.2017 р.
17.08.2017 р. старшим держаним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Бортніком В.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 620 гривень.
03.11.2017 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника.
16.04.2018 р. державним виконавцем було оголошено заборону на відчуження рухомого та нерухомого майна боржника.
Заявник зазначає про протиправність винесеної постанови про арешт майна боржника, оскільки він своєчасно не був повідомлений провідкриття виконавчого провадження та початок примусового виконання рішення. Крім того, в заяві стягувача зазначалось конкретне майно, на яке вона просила накласти арешт, однак державний виконавець не перевірив відомості про належність боржнику майна, зазначеного в заяві і наклав арешт на все майно Арешт було накладено через три місяці після відкриття виконавчого провадження, а не при відкритті, як передбачено ст.56 Закону України «про виконавче провадження.
В зв'язку з порушенням процедури накладення арешту на майно, а також невідповідність змісту постанови вимогам закону заявник просить скасувати оскаржувану постанову про арешт майна.
Заявник, представник суб'єкта оскарження, стягувач в судове засідання не з'явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином, однак їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши матеріали за поданою скаргою, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.05.2017 р. Голосіївським районним судом м.Києва видано виконавчий лист № 752/11822/15-ц на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.09.2016 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди видано виконавчий лист № 752/11822/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 620 гривень.
Постановою від 17 серпня 2017 року державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 752/11822/15-ц, виданого 17.05.2017 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 620 грн.
Постановою від 03 листопада 2017 року державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві накладено арешт на майно боржника.
Постановою від 12 червня 2018 року державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/11822/15-ВП № НОМЕР_1, закінчено у зв"язку з повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, виконавчий збір та витрати сплачені в повному обсязі на депозитний рахунок відділу. Постановлено припинено чинність арешту майна боржника згідно постанови ВП № НОМЕР_1 від 03.11.2017.
Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
В силу положень ст.1 Закону України »Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ст.18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Права та обов'язки державного виконавця визначені в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зобов'язаний здійснювати, зокрема заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, провадження з виконання судових рішень є самостійною і невід'ємною частиною судового розгляду.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з положеннями ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
В силу положень ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є у т.ч. ) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Як встановлено судом постановою від 12 червня 2018 року державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/11822/15-ВП № НОМЕР_1, закінчено у зв"язку з повним виконанням рішення, а чинність арешту припинена.
Тобто, на момент розгляду скарги оскаржувана постанова припинила свою чинність.
Як на підставу для визнання неправомірними дій державного виконавця в частині винесення постанови про арешт майна боржника, заявник посилається на порушення строків повідомлення про відкриття виконавчого провадження, порушення строків винесення оскаржуваної постанови, а також невідповідність змісту постанови вимогам закону.
Однак, такі обставини не можуть бути підставою для визнання неправомірними дій державного виконавця в частині винесення постанови про арешт майна боржника, оскільки доказів недотримання процедури накладення арешту матеріали справи не містять.
Згідно з ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ст.451 ЦПК України).
Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд
у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Бортніка Валерія Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя