Справа № 603/171/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/40/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч. 1 ст. 286 КК України
10 січня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю обвинуваченого - ОСОБА_6
прокурора - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження №11-кп/817/40/24 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України,-
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено йому за покарання за вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність у виді арешту на строк 5 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.
Строк відбування основного покарання постановлено рахувати з моменту взяття ОСОБА_6 під варту, строк додаткового покарання - з моменту відбуття ним основного покарання.
В порядку КПК України вирішено питання про долю речових доказів та судових витрат та щодо скасуванння заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Згідно з вироком суду, 03 грудня 2020 року приблизно о 09 год 00 хв, водій ОСОБА_6 , керуював технічно справним автомобілем марки «Ravon R4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому перебував пасажир ОСОБА_10 , рухався автомобільною дорогою Н-18 зі сполученням «Івано-Франківськ-Бучач-Тернопіль», в напрямку від м. Івано-Франківськ до м. Монастириська, Тернопільської області.
Рухаючись у вказаному напрямку, на відрізку 45 км + 345 м зазначеної автодороги, що за межами м. Монастириська, Чортківського району, Тернопільської області, зі швидкістю 70-80 км/год, водій ОСОБА_6 не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед початком перестроювання не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед початком обгону на ділянці з обмеженою оглядовістю не переконався, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, та під час обгону перетнув лінію 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 частини 1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка» і виконання його вимог), 2.3 (підпунктів «б», «д»), 10.1, 14.2. «в», 14.6 «г», розділу 34 (в частині роз'яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями, які зобов'язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, оскільки водій перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху свого автомобіля повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
При наближенні до прилягання другорядної дороги, зліва, відносно руху автомобіля «Ravon R4», водій ОСОБА_6 , з метою виконання маневру - обгону вантажного автомобіля, який рухався попереду нього у попутному напрямку, змінив напрямок свого руху ліворуч, перетнувши суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки, та виїхав на зустрічну смугу руху, чим порушив вимоги дорожньої розмітки п.1.1 (вузька суцільна лінія), та перед початком цього виїзду на ділянці з обмеженою оглядовістю не переконався, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані та що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед початком обгону, чим порушив вимоги пункту 10.1 та розділу 34 (в частині роз'яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) ПДР України.
У вказаний час водій ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався, в межах своєї смуги руху у напрямку до м. Івано-Франківськ, тобто назустріч автомобілю «Ravon R4».
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил, ОСОБА_6 не забезпечив безпеку дорожнього руху та після виїзду на зустрічну смугу руху, в порушення п. п. 1.10 (в частині визначення поняття «дати дорогу», і виконання його вимог), 11.3 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі автомобілю «Volkswagen Passat», а допустив наїзд передньою частиною керованого автомобіля на передню частину автомобіля «Volkswagen Passat».
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Ravon R4» ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому медіального щиколотка лівої великогомілкової кістки, з приводу якого 14.12.2020 року ОСОБА_10 було проведено оперативне втручання відкрита репозиція, металоостеосинтез медіального щиколотка двома гвинтами, синці на тулубі, садна на тулубі, обличчі та в ділянці лівого ліктьового суглоба, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки при звичайному перебігу травматичного процесу, потребують для свого повного загоєння термін, тривалістю більш як 21 день та водій автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудей з переломами 8-го правого та 5-го лівого ребер, що ускладнилась розвитком двобічної післятравматичної плевропневмонії, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забійної рани волосистої частини голови, садна на голові, синці на обличчі та передній поверхні грудей, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки при звичайному перебігу травматичного процесу, потребують для свого повного загоєння терміну, тривалістю більш як 21 день.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів: 1.5 частини 1, 1.10 (в частині визначення понять: «дати дорогу», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (підпунктів «б», «д»), 10.1, 11.3, 14.2. «в», 14.6 «г», пункту 1.1 дорожньої розмітки (вузька суцільна лінія), розділу 34 (в частині роз'яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_10 та потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, зокрема, звільнити його підзахисного на підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання у виді арешту з випробуванням та встановленням йому іспитового строку 1 рік, а також зменшити розмір додаткового покарання з 1 року 6 місяців позбавлення права керування транспортними засобами до 6 місяців.
Посилається на те, що суд при призначенні ОСОБА_6 покарання не врахував того, що обвинувачений визнавав подію та обставини ДТП та щиро розкаявся, однак, у зв”язку з тим, що вважав недопустимими докази зібрані стороною обвинувачення просив суд визнати його невинуватим у скоєнні ДТП через відсутність достатніх доказів на підтвердження його винуватості, у зв”язку з чим і не відшкодовував шкоду потерпілому.
Вважає недопустимим доказом протокол огляду місця події у зв”язку з тим що слідчий не зазначив у ньому підстав проведення огляду, та про долучення фототаблиць і плану-схеми ДТП, тричі помилився щодо назв марок автомобілів. Вказує на суперечність у годині проведення огляду(з 10 по 10-40)- згідно з даними протоколу, а з показань понятих , які вказали що він проводився до15 год.
Посилається на внесення до протоколів огляду автомобілів недостовірних відомостей у зв”язку з тим, що їх огляд проводився під час сутінок, а на долучених до вказаних процесуальних документів фотографіях відображено світлу пору доби.
Висновки судмедекспертів також вважає недопустимими доказами у зв”язку з тим, що вони безпосередньо не оглядали ОСОБА_6 та не досліджували наявних у нього тілесних ушкоджень, а використовували його судово-медичну картку при їх проведенні .
Вважає призначене ОСОБА_6 покарання таким що не відповідає тяжкості скоєного ним правопорушення та особі обвинуваченого через суворість оскільки його довіритель є одруженою особою, на його утриманні перебуває малолітня дитина, він має постійне місце проживання та роботи, за якими характеризується позитивно, працює водієм та його робота є єдиним джерелом доходу, а тому позбавлення прав права керування транспортним засобами позбавить його можлвості утримувати сім”ю. Просить врахувати відшкодування ОСОБА_6 потерпілому 35450 грн. матеріальної шкоди та щире каяття.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачого та його захисника, які підтримали подану апеляцію та просили її задовольнити з викладених у ній мотивів, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за установлених судом та викладених у вироку, є правильними оскільки ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, яким суд надав належну правову оцінку, визнавши належними, допустимими та достатніми.
Не дивлячись на заперечення обвинуваченим того, що суспільно небезпечні наслідки ДТП настали саме у зв”язку з його діями, суд вірно обгрунтував його винуватість показаннями потерпілих та свідків.
З показань потерпілого ОСОБА_9 суд встановив, що керуючи автомобілем він побачив, що на зустріч їде вантажівка, а по зустрічній смузі руху здійснює її обгін білий автомобіль, з яким через кілька секунд автомобіль під його керування зіткнувся і він втратив свідомість.
З показань потерпілого ОСОБА_10 , який перебував у автомобілі обвинуваченого, суд встановив, що рухаючись дорогою Івано-Франківськ Тернопіль, автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження, про обставини аварії нічого детально пояснити не міг, оскільки в момент зіткнення автомобіля за дорогою не стежив.
З показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які зупинились на автодорозі, однак, не бачили моменту ДТП суд з”ясував, що автомобілі зазнали механічних ушкоджень та працівники швидкої допомоги у зв”язку з наявними тілесними ушкодженнями витягували потерпілих з транспортних засобів та проводили їх госпіталізацію, вони залишалися на місці дорожньо-транспортної пригоди до евакуації автомобілів, допомагали працівникам поліції проводити необхідні заміри, були присутній при огляді місця події.
З показань свідка ОСОБА_13 , який обіймав посаду дізнавача та прибув на місце аварії, суд відобразив обставини провення ним огляду місця події, складення ним процесуальних документів з точним місцем, де сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме на якій ділянці дороги із зазначенням відстані від знаку.
З показань свідка ОСОБА_14 , який обіймав посаду слідчого Монастириського відділу поліції суд та виїхав на місце пригоди, суд з”ясував обставини проведення ним огляду пошкоджених транспортних засобів («Volkswagen Passat» чорного кольору та «Ravon R4» білого кольору) та необхідного документування місця ДТП.
Крім цього, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину суд взяв до уваги дані, які містяться у письмових та речових доказах, висновках експертів, зокрема:
- протоколі огляду місця події від 03.12.2020 року - ділянки проїзної частини дороги Тернопіль Бучач Івано-Франківськ, Н 18, кілометр 45 плюс 345 метрів, на якій зіткнулися два автомобілі, а саме: автомобіль чорного кольору марки «Volkswagen Passat», яким керував ОСОБА_9 , та автомобіль білого кольору марки «Ravon R4», яким керував ОСОБА_6 . При огляді асфальтованого покриття, де відбулася дорожньо-транспортна пригода встановлено, що на дорозі знаходиться дорожній знак 8.5.1 (суцільна лінія 1.1). Огляд проводився в світлу пору доби, дорожнє покриття було вологим у зв'язку з чим не виявлено гальмівного шляху. З місця дорожньо-транспортної пригоди вилучено та евакуйовано на майданчик для утримання транспортних засобів у м.Монастириська обидва автомобілі ;
- протоколах огляду автомобіля марки «Ravon R4» та автомобіля марки «Volkswagen Passat» від 03.12.2020 року;
- висновку експерта від 16.03.2023 № 622/22-22, за результатами проведеної судової автотехнічної експертизи, згідно з яким: 1. У дорожній обстановці, встановленій за результатами вивчення матеріалів справи, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля «Ravon R4» ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 2.3. «б», 10.1, 12.6 «ґ», 14.2 «в», 14.6 «г», розділу 34 (в частині роз'яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України; 2. У даній дорожній обстановці, встановленій за результатами вивчення матеріалів справи, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.3, 12.6 «ґ» Правил дорожнього руху України; 3. Наявність технічної можливості у водія ОСОБА_6 уникнення зіткнення із автомобілем «Volkswagen Passat» полягала в належному виконанні ним вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 14.2 «в», 14 «г», розділу 34 (в частині роз'яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України, для чого в останнього не було перешкод технічного характеру; 4. У даній дорожній обстановці, встановленій за результатами вивчення матеріалів справи, водій ОСОБА_9 не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до місця виявлення автомобіля «Ravon R4» з моменту виникнення небезпеки для руху і тим самим уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Тим більше, така можливість виключалася до місця зіткнення, оскільки автомобіль «Ravon R4» у вказаний момент в процесі обгону рухався у зустрічному напрямку; 5. У даній дорожній обстановці, встановленій за результатами вивчення матеріалів справи, в діях водія автомобіля «Ravon R4» вбачалися невідповідності вимогам п.п. 10.1., 14.2 «в», 14.6 «г», розділу 34 (в частині роз'яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України; 6. При заданому механізмі розвитку дорожньо-транспортної пригоди, виходячи з відомостей, які містяться у матеріалах справи та обставинах, встановлених за результатами проведених досліджень, в момент виникнення небезпеки для руху водій автомобіля «Volkswagen Passat» перебував у аварійній ситуації. Дії водія, який перебуває у аварійній обстановці, Правилами дорожнього руху не регламентуються. Тому оцінка діям водія ОСОБА_9 з моменту виникнення небезпеки для руху (з моменту настання аварійної обстановки) даною експертизою не надається; 7. Причиною настання досліджуваної пригоди, з технічної точки зору, слід вважати невідповідність дій водія автомобіля марки «Ravon R4» ОСОБА_6 вимогам п.п. 2.3 «б», 10.1, 14.2 «в», 14.6 «г», розділу 34 (в частині роз'яснень щодо обмежень лінії 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки) Правил дорожнього руху України;
- висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.01.2021 року №1520/20-22 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, згідно якого встановлено: 1) система рульового керування автомобіля «Ravon R4», на момент проведення експертного огляду знаходилась у аварійному стані і вимогам Правил дорожнього руху України щодо її технічного стану не відповідала; 2) робоча гальмова система автомобіля «Ravon R4», перебувала у аварійному стані та вимогам Правил дорожнього руху України не відповідала; 3) стан коліс та шин автомобіля «Ravon R4», на момент проведення експертизи знаходився у функціонально придатному стані та вимогам Правил дорожнього руху України відповідав. Несправностей ходової частини, які б могли стати технічною причиною самостійної зміни руху та втрати курсової стійкості при експертному огляді не виявлено; 4) виявлені несправності основних систем автомобіля, що впливають на безпеку руху (система рульового керування, робоча гальмова система та система зовнішніх світлових приладів) виникли одночасно під час (внаслідок) дорожньо-транспортної пригоди; 5) оскільки виявлені несправності системи рульового керування, робочої гальмової системи та зовнішніх світлових приладів автомобіля «Ravon R4», виникли одночасно під час (внаслідок) дорожньо-транспортної пригоди;
- висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.01.2021 року №1521/20-22 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, згідно якого встановлено: 1) система рульового керування автомобіля «Volkswagen Passat», на момент проведення експертного огляду знаходилась у аварійному стані та вимогам Правил дорожнього руху України щодо її технічного стану не відповідала; 2) технічний стан робочої гальмової системи вимогам Правил дорожнього руху України не відповідав. Разом з тим, ознак, які б могли свідчити про функціональну непридатність вказаної системи автомобіля «Volkswagen Passat», і несправностей, які б могли стати технічною причиною самостійної зміни напрямку руху, під час експертного дослідження не виявлено; 3) технічний стан ходової частини автомобіля «Volkswagen Passat», у тому числі стан коліс та шин на момент проведення експертизи, вимогам Правил дорожнього руху України не відповідав; 4) система приладів зовнішнього освітлення автомобіля «Volkswagen Passat», знаходиться в стані повної відмови, що обумовлено значними механічними пошкодженнями та руйнуванням елементів системи в передній частині; 5) несправності (пошкодження) елементів рульового керування, робочої гальмової системи, приладів зовнішнього освітлення та стану шин автомобіля «Volkswagen Passat», виникли під час (внаслідок) дорожньо-транспортної пригоди, а тому, звичайно вони не могли бути технічною причиною самостійної зміни руху та втрати курсової стійкості автомобіля. Отже, цілком очевидно, що водій ОСОБА_9 не міг виявити вказані пошкодження та несправності до дорожньо-транспортної пригоди; 6) оскільки несправності (пошкодження) елементів рульового керування, робочої гальмової системи, приладів зовнішнього освітлення та стану шин автомобіля «Volkswagen Passat», виникли під час (внаслідок) дорожньо-транспортної пригоди ;
- висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.02.2021 року №1522/20-22 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, згідно з яким встановлено: 1) місце зіткнення автомобілів «Ravon R4» та «Volkswagen Passat» знаходиться: - у поперечному напрямку в межах правого узбіччя смуги руху в напрямку с.Гончарівка, в районі ділянки розташування осипу пластикових уламків, що на Схемі пригоди позначено під №4; - у повздовжньому напрямку, в районі ділянки розташування осипу пластикових уламків, що на Схемі пригоди позначено під №4; 2) інших слідів трасологічного характеру на автомобілі «Ravon R4», крім слідів виникнення яких пов'язано із наслідками зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», під час експертного огляду не виявлено ;
- висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.02.2021 року №1523/20-22 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, згідно з яким встановлено:1) місце зіткнення автомобілів «Volkswagen Passat» та «Ravon R4», знаходиться: - у поперечному напрямку в межах правого узбіччя смуги руху в напрямку с.Гончарівка, в районі ділянки розташування осипу пластикових уламків, що на Схемі пригоди позначено під №4; - у повздовжньому напрямку, в районі ділянки розташування осипу пластикових уламків, що на Схемі пригоди позначено під №4; 2) інших слідів трасо логічного характеру на автомобілі «Volkswagen Passat», крім слідів виникнення яких пов'язано із наслідками зіткнення з автомобілем «Ravon R4», , під час експертного огляду не виявлено ;
- висновку експерта Чортківського районного відділення №1 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи №56, згідно з яким встановлено: 1) у громадянина ОСОБА_10 встановлені такі ушкодження: закритий перелом медіального щиколотка лівої великогомілкової кістки, з приводу якого 14.12.2020 року ОСОБА_10 було проведено оперативне втручання відкрита репозиція, метало остеосинтез медіального щиколотка двома гвинтами, синці на тулубі, садна на тулубі, обличчі та в ділянці лівого ліктьового суглоба. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів незадовго до поступлення ОСОБА_10 в лікарню, не виключено під час дорожньо-транспортної пригоди; 2) вищезазначені тілесні ушкодження не супроводжувались небезпечними для життя явищами і згідно пункту 2.2.1. «правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Київ-1995, за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров'я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки при звичайному перебігу травматичного процесу, потребують для свого повного загоєння термін тривалістю більш як 21 день; 3) зазначений у медичній карті лікуючим лікарем діагноз «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» не підтверджений об'єктивними клінічними даними ;
- висновку експерта Чортківського районного відділення №1 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 57, згідно з яким встановлено: 1) за даними наданих медичних документів у ОСОБА_9 встановлені такі ушкодження: закрита травма грудей з переломами 8-го правого та 5-го лівого ребер, що ускладнилась розвитком двобічної післятравматичної плевропневмонії, закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, «забійна рана» волосистої частини голови, садна на голові, синці на обличчі та передній поверхні грудей. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів незадовго до поступлення ОСОБА_9 в лікарню, не виключено під час дорожньо-транспортної пригоди; 2) вищезазначені тілесні ушкодження не супроводжувались небезпечними для життя явищами і згідно пункту 2.2.1. «правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Київ-1995, за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров'я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки при звичайному перебігу травматичного процесу, потребують для свого повного загоєння термін тривалістю більш як 21 день .
Ці докази місцевий суд вірно оцінив їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, визнавши такими, що доводять вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, які вірно кваліфікував як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілим.
Перевіряючи доводи обвинуваченого щодо настання суспільно небезпечних наслідків ДТП не через його дії колегія суддів виходить з наступного.
Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту - це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов'язана з порушенням однієї або кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту.
Об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, включає три обов'язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості, тілесних ушкоджень; в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Злочин, передбачений статтею 286 КК України, є злочином з так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частині першій статті 286 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків і перебувають з ними у причинному зв'язку.
В частині першій статті 286 КК України наслідками є середньої тяжкості тілесні ушкодження.
З показань обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_9 суд встановив, що саме через порушення Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_6 сталася дорожньо-транспортна пригода.
Тож його дії перебувають у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, як вказано у висновках судово-медичних експертиз № 56, № 57 усі тілесні ушкодження у потерпілих утворилися від дії тупих предметів незадовго до поступлення їх у лікарню, не виключено під час дорожньо-транспортної пригоди.
Із показань потерпілих у судовому засіданні з'ясовано, що тілесні ушкодження, які були предметом експертного дослідження отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 03.12.2020 року, за участю водіїв ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .
У цих же висновках судовим експертом констатовано, що тілесні ушкодження, отримані потерпілим за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров'я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Отже, є всі необхідні ознаки, якими характеризується об'єктивна сторона частини першої статті 286 КК України.
Колегія суддів вважає неприйнятними аргументи сторони захисту щодо недопустимості висновків судово-медичних експертиз № 56, № 57 з підстав отримання експертом медичної документації у непроцесуальний спосіб, не попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, дослідження експертом даних медичної документації без огляду потерпілих, сумнівності даних про наявність тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_9 та суперечливих даних про дату госпіталізації цього потерпілого, що зазначено у медичних документах.
Що стосується доводів про надання на судово-медичну експертизу документів отриманих з порушенням встановленого КПК порядку, вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме ухвалами слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів від 17 лютого 2021 року, якими слідчим ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у даному кримінальному провадженні надано доступ до медичної документації медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_9 та стаціонарного хворого ОСОБА_10 , а також протоколами тимчасових доступів до речей і документів від 04 березня 2021 року (т. 2 а.с.м.к.п. 211-221). Після чого ці медичні документи були надані експерту для проведення експертного дослідження.
Отже, підстави вважати, що вказані медичні документи отримані не у визначений законом порядок відсутні.
Голослівним є аргумент сторони захисту щодо непопередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, позаяк на перших аркушах висновків № 56 (т. 1 а.с.м.к.п. 128), № 57 (т. 1 а.с.м.к.п. 131) є підпис експерта ОСОБА_17 під написом: «з правами та обов'язками експерта, що передбачені ст. 69 КПК України, ознайомлений. Відповідно до ч. 2 ст. 102 та ст. 70 КПК України попереджений щодо відповідальності за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків».
Також не відповідають вимогам чинного законодавства й твердження сторони захисту про неприпустимість проведення медичної експертизи на підставі медичних документів без огляду хворого, оскільки Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженою наказом МОЗ України 17.01.1995 року № 6, допускається проведення експертиз з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень тільки за медичною документацією без огляду потерпілого.
Суд апеляційної інстанції відхиляє і доводи сторони захисту щодо сумнівності даних про наявність тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_9 оскільки як убачається із висновку № 57, експерту було надано медичні документи хворого ОСОБА_9 . Дані медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_9 містили достатньо об'єктивних судово-медичних даних для встановлення результатів експертного дослідження. За медичними даними (клінічними, рентгенологічними), у потерпілого мали місце такі тілесні ушкодження поєднана травма: відкрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана, подряпини шкіри лобно-тім'яної ділянки голови, закрита травма грудної клітки, перелом 8 ребра справа і 5 ребра зліва, двобічна після травматична плевропневмонія. У стаціонарі проведено 21-ліжко-день. Про це мовиться у дослідницькій частині висновку експерта.
Як зазначено у підсумковій частині цього висновку : «вищезазначені тілесні ушкодження не супроводжувались небезпечними для життя явищами (у наданих медичних документах не описано проявів шоку тяжкого ступеня, масивної крововтрати тощо) і згідно пункту 2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», м. Київ-1995, за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров'я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки, при звичайному перебігу травматичного процесу, такі ушкодження потребують для повного свого загоєння термін, тривалістю більш як 21 день.
Тобто тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості експертом встановлено за ознакою тривалого розладу здоров'я, а не небезпечного ушкодження для життя в момент заподіяння.
Не бере до уваги колегія суддів посилання адвоката про те, що тілесні ушкодження, які оцінював експерт могли утворитися у потерпілого ОСОБА_9 після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки даних про те, що цьому потерпілому завдано ще й інші тілесні ушкодження, під час його перебування на стаціонарному лікуванні, немає.
Тому суд апеляційної інстанції вважає, що саме версія обвинувачення щодо отримання потерпілим ОСОБА_9 тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є більш розумно обґрунтована, у порівнянні з версією сторони захисту, яка містить припущення про отримання потерпілим тілесних ушкоджень після дорожньо-транспортної пригоди, і саме вона знаходиться у відповідності зі всіма доказами у справі, які визнані судом належними та допустимими, і є повністю прийнятна, в тому числі для стороннього спостерігача, оскільки не породжує жодного розумного сумніву. Більше того, версія сторони обвинувачення підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який повідомив, що усі тілесні ушкодження описані експертом у висновку № 57 отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 03 грудня 2020 року.
Також колегія суддів вважає небгрунтованими твердження захисника про недопустимість висновків експертів у зв”язку з тим, що медична картка хворого ОСОБА_9 містить деякі неточності щодо дати госпіталізації цього потерпілого (03.11.2020, 03.12.2020), оскільки вважає це опискою. Копії медичних документів, що містяться у справі це підтверджують. Так, у медичній картці стаціонарного хворого № 21182 у графі № 1 «дата госпіталізації» стоїть виправлена дата 03.12.2020; у графі 23 «медичні процедури та хірургічні операції» проставлена дата 03.12.2020; у графі 29 «спеціальні відмітки», «онкологічний профілактичний огляд», «обстеження органів грудної клітки» указані дати 03.12.2020. На документах первинної форми облікової документації міститься дата 03.12.2020, на записі лікаря приймального відділення проставлена також дата 03.12.2020.
Отже, технічні помилки і описки, допущені медичним працівником при заповненні медичної карти хворого, не є суттєвими для переконання про неправильність висновку експерта, його неповноту чи необ'єктивність, а тому не є підставою для визнання цього доказу недопустимим.
Отже, не виникає сумніву, що хворий ОСОБА_9 був госпіталізований саме 03.12.2020 року.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду місця події та протоколів огляду предметів, через порушення норм КПК України.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання.
З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
Такий підхід щодо застосування правил кримінального процесуального закону, при оцінці судом доказів за критерієм допустимості, є сталим і неодноразово підтверджувався в судових рішеннях касаційної інстанції.
Колегія суддів вважає що захисником не наведено підстав, за яких можна визнати недопустимими доказами протокол огляду місця події та протоколи огляду предметів від 03 грудня 2020 року. В клопотанні захисника наведено лише формальні, на його думку, порушення вимог КПК України, які нібито були допущені слідчим та дізнавачем при проведенні вказаних слідчих дій. Натомість захисником не вказано, які були допущені порушення прав та свободи його підзахисного .
Досліджений судом першої інстанції письмовий доказ, зокрема протокол огляду місця події, складено уповноваженою на те особою в присутності понятих. Сам огляд проведено відповідно до вимог статті 237 КПК України, а тому ця слідча дія не викликає сумніву в суду.
Огляд предметів, а саме автомобілів «Ravon R4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 03.12.2020, проведено також відповідно до вимог кримінального процесуального закону, опис слідчої дії та її результати відображені у протоколі, який складено уповноваженою на те особою. У протоколах зазначено, які саме автомобілі оглядалися, детально описано усі пошкодження цих автомобілів, зазначено в який час доби автомобілі оглядалися. Оглянуті предмети (автомобілі) були сфотографовані на фотоапарат НІКОН Н120 про що вказано у протоколі. До протоколів додано ілюстровані таблиці із фотографічними зображеннями пошкоджених автомобілів.
Жодних порушень прав та свобод обвинуваченого при вчиненні цих слідчих дій не виявлено. Протокол огляду місця події та протоколи огляду предметів, надані стороною обвинувачення, не викликають сумнівів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для визнання їх недопустимими доказами.
Окрім того, обвинуваченим або його захисниками не оскаржувались рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб в порядку статей 206, 303 КПК України. Так само, як і не надано жодного доказу на підтвердження можливих неправомірних дій чи зацікавленості з боку співробітників правоохоронних органів.
Оцінюючи показання свідків та потерпілих, суд першої інстанції вірно визнав їх їх послідовними, чіткими, взаємоузгодженими між собою, що містять інформацію про винуватість ОСОБА_6 у вчиненому кримінальному правопорушенні. Указані показання отримані під час судового розгляду безпосередньо, відповідно до вимог статті 22 КПК України, з дотриманням правил допиту свідка та потерпілого. Зміст цих показань цілком узгоджується із показаннями обвинуваченого . Деякі розбіжності в показаннях свідків щодо часу проведення слідчих дій на місці дорожньо-транспортної пригоди свідчать про індивідуальне суб'єктивне сприйняття ними обставин та неможливістю буквально відтворити часові межі усіх подій, які мали місце в минулому.
Такі розбіжності не є суттєвими та не впливають на загальний висновок суду щодо винуватості обвинуваченого .
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд вірно, у відповідності до статті 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим , який згідно з статтею 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який має родину, одружений, на утримані має одну малолітню дитину, працює водієм, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину не визнав, не розкаявся, збитки не відшкодував, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Суд також врахував те, що обвинувачений протягом судового розгляду не надавав критичної оцінки своїм діям та не висловлював співчуття потерпілому ОСОБА_9 , тим самим демонстрував зневагу до наслідків, які спричинили його діяння, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення та його підвищену суспільну небезпечність.
Тому, колегія суддів вважає вірним призначене ОСОБА_6 основне покарання у виді арешту, яке не є ні найсуворішим ні найм”якшим видом за санкцією частини першої статті 286 КК України, на якому наполягали як прокурор так і потерпілий, .
Призначаючи обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд вірно взяв до уваги, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є їх роботою, джерелом засобів для існування тощо. Ці обставини потребують врахування з точки зору більш виваженого підходу до аспектів призначення покарання, однак не вказують на неможливість застосування такого додаткового покарання.
На переконання колегії суддів призначене обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зокрема, у сфері безпеки дорожнього руху та відповідатиме вимогам ст. 65 КК України.
Перевіряючи доводи захисника щодо неврахування місцевим судом пом”якшуючої покарання обвинуваченого обставини у виді визнання вини та щирого каяття колегія суддів вважає їх необгрунтованими оскільки ОСОБА_6 заперечив те, що суспільно небезпечні наслідки злочину мали місце через його дії, не примирився з потерпілим ОСОБА_9 , що вказує на відсутність конкретних дій, спрямованих на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки , її осуду та бажання залагодити провину.
Наявність на утриманні обвинуваченого неповнолітної дитини та відсутність судимості була врахована місцевим судом при призначенні покарання, вид якого не є ні найсуворішим ні найм”якшим, передбаченим санкцією ч.1 ст.286 КК України.
Застосування судом додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобоами, на думку колегії суддів, також є правильним з огляду на вищенаведене.
Окрім того, вимоги апелянта не можуть бути задоволені й з огляду на те, що ст.75 КК України не передбачено звільнення від відбування основного покарання у виді арешту.
Отже, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого слід залишити без задоволення , а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Монастириського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України,- без змін.
Ухвала Тернопільського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді