Справа № 607/18383/22Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б.
Провадження № 22-ц/817/33/24 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
10 січня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірський Б.О.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участю секретаря - Сович Н.А.
представника відповідача - адвоката Ловчук М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/18383/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2023 року, ухвалене суддею Гриновець О.Б., повний текст якого складено 21 серпня 2023 року та додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 22 серпня 2023 року, повний текст якого складено 22 серпня 2023 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» про визнання протиправним та скасування рішення комісії, визнання недійсним акту-розрахунку, -
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначив, що він є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , та побутовим споживачем газу в розумінні п.23 ст.1 ЗУ “Про ринок природного газу”.
13.02.2022 р. представниками оператора ГРМ - ПрАТ «Тернопільгаз» складено акт про порушення №000141, а саме про наявність несанкціонованого газопроводу за адресою: АДРЕСА_1 .
Протоколом комісії від 17.02.2022 р. вказаний акт визнано правомірним та здійснено перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу ОСОБА_1 .
Вказує, що йому було донараховано 13 946,67 куб. м на загальну суму 243 821,60 грн. та виставлено рахунок на зазначену суму.
Заперечує наявність несанкціонованого газопроводу, в тому числі, самовільно під'єднаного газопроводу в житловому будинку в АДРЕСА_1 та звертає увагу на те, що обстеження за вказаним актом проводилося за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає, що акт не має доказової сили, оскільки всупереч встановленій формі ні в додатку, ні в акті не міститься схематичного відображення самовільно під'єднаного газопроводу в житловому будинку. За відсутності порушення у вигляді наявності несанкціонованого газопроводу проведене донарахування об'єму споживчого газу в кількості 13 946,67 куб м на загальну суму 243 821,60 грн є незаконним та безпідставним, тому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Козівського УЕГГ ПрАТ “Тернопільгаз” від 17.02.2022 р. та визнати недійсним акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу і його вартості від 30.09.2022 р.
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22 серпня 2023 року заяву представника приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” Ловчук Марії Василівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат пов'язаних із наданням правничої допомоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12400 грн.
Вказані рішення ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що нарахування компенсації за необлікований (донарахований) об'єм природного газу здійснено за невірною адресою, згідно з наявної у ПрАТ “Тернопільгаз” інформації, яка отримана товариством від постачальника ВАТ “Козовагаз” об'єктом споживача ОСОБА_1 є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, зазначена в оскаржуваному акті адреса: АДРЕСА_2 не існує, що в свою чергу вказує на недостовірність внесених до нього та інших прийнятих на його основі документів, даних.
Юридично вірною адресою розміщення об'єкта в якому встановлений лічильник METRІX G-4, серійний номер 000778, дата установки 01.02.2001 р. є: АДРЕСА_1 .
Вказує, що використовував гнучкий рукав (шланг) з розгалуженням у санвузлі для зручності забору води, а не для під'єднання до конвекторів, які теж розміщені у приміщення санвузла. Самовільних робіт із несанкціонованого підключення ним не проводилось та жодних зварювальних робіт не здійснювалося.
Докази відповідача базуються на припущеннях, супроводжених фото та відеофіксацією, але без проведення належного дослідження та експертизи щодо їх цільового призначення і використання.
Звертає увагу на те, що ні актом ні протоколом комісії не встановлено фактів здійснення позивачем прихованих заходів із несанкціонованого втручання у газорозподільну систему.
Жодних доказів того, що виявлені порушення неможливо було знайти без використання спеціальних технічних засобів, проведення земельних робіт, демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів, часткового чи повного демонтажу ЗВТ або дактилоскопічної експертизи чи перевірки метрологічних характеристик ЗВТ не зафіксовано, тому застосування до нарахування компенсації за необлікований (донарахований) об'єм природного газу строковості порушення в два роки взамін шести місяцям, є неправомірним.
Крім того, відповідачем не надано документів щодо вартості 1 куб. м. газу, виходячи з періоду їх нарахування (відсутні документи, які містять зафіксовані ціни за період за який застосовуються донарахування в розмірі щомісячних вартостей).
Відсутність належного розрахунку донарахованих об'ємів газу унеможливлює визначення правильності їх нарахувань, а також зумовлює необ'єктивність суду у їх прийнятті та дослідженні, як належних та достатніх доказів.
Щодо необґрунтованості додаткового рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 02 серпня 2023 року вказав, що відповідачем усно заявлено про наявність витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, тоді як такі вимоги мали бути заявлені ним первинно ще у відзиві на позовну заяву.
Вважає, що відповідачем необґрунтовано причин об'єктивної неможливості подання із відзивом доказів/документів розрахунку вартості правничої допомоги, а тому прийняття такого розрахунку судом після винесення основного рішення суду є істотним порушенням принципу диспозитивності.
Крім того, на переконання позивача, вартість послуг із правничої допомоги істотно завищена виходячи із цінової політики, яка утворилася на ринку таких послуг, а зважаючи на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером, дана сума є об'єктивно великою для нього та значно позначиться на його матеріальному становищі.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ “Тернопільгаз” вказує, що доводи позивача про те, що гнучкий рукав ним використовувався як водопровідний не відповідають дійсності, так як спростовуються фото, відеофіксацією, поясненнями свідка та матеріалами справи. Доказом несанкціонованого газопроводу є врізаний у внутрішньобудинкову газорозподільну систему фільтр перед лічильником природного газу, що не передбачено робочим проектом.
Зазначає, що доказом того, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 як і в с.Дмухівці є однією і тією ж адресою, про що свідчить копія витягу з відомості про контрольне зняття показів лічильника, який підписаний позивачем особисто.
З огляду на доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 визнав факт виявленого несанкціонованого газопроводу, однак не погоджується зі строком нарахування суми компенсації за необлікований (донарахований) об'єм природного газу протягом 2-х років.
Твердження апелянта про те, що гнучкий рукав, який був прихований за газовою плитою і під трубопровідною трубою є водопровідним та використовувався ним для поливу є неправдивими та непереконливими, направленими виключно на уникнення відповідальності за необлікований природний газ.
Звертає увагу на те, що представниками ПрАТ “Тернопільгаз” виявлено гнучкий рукав, прихований за газовою плитою, який протягнутий через штучно створені отвори у стіні по периметру будинку, та був розміщений у санвузлі між плінтусом і каналізаційним трубопроводом, прихованими заходами. Довжина гнучких рукавів із штуцерами відповідає відстані як до фільтра, який не передбачено робочим проектом, облаштованого перед лічильником природного газу та до двох конвекторів у кімнатах.
Щодо посилання на необґрунтованість додаткового рішення то вказують, що при поданні першої заяви по суті спору, а саме відзиву на позовну заяву ПрАТ “Тернопільгаз” наведено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, які товариство очікує понести у зв'язку з розглядом справи, яка становить 10 000 грн.
Крім того, зазначено, що у відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат було подано суду додатково.
Вказує, що позивач не надав суду обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Крамар В.П. підтримали апеляційну скаргу в її межах, посилаючись на доводи, викладені в ній.
Представник ПрАТ “Тернопільгаз” - адвокат Ловчук М.В. апеляційну скаргу не визнала, вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та побутовим споживачем природного газу.
13.02.2022 р. працівниками Козівського УЕГГ ПрАТ «Тернопільгаз» за участю споживача ОСОБА_1 на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обстеження (перевірку) лічильника газу, газопроводу перед та після вузла обліку, за результатами якого виявлено несанкціонований газопровід, про що складено акт про порушення №000141 (а.с.46).
ОСОБА_1 від підпису вказаного акту відмовився.
Відповідно до протоколу комісії Козівського УЕГГ ПрАТ «Тернопільгаз» з розгляду актів про порушення від 17.02.2022 р. прийнято рішення про визнання правомірним акта про порушення №000141 від 13.02.2022 р.
На підставі акту про порушення №000141 від 13.02.2022 р. здійснено перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу споживачу ОСОБА_1 .
Зобов'язано споживача ОСОБА_1 придбати новий лічильник з тепловим компенсатором, а також оплатити вартість робіт щодо внесення змін у проектну документацію та перенесення лічильника на межу розмежування по його житловій адресі: АДРЕСА_2 . (а.с.12-13).
Згідно акту-розрахунку від 30.09.2022 р. необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу і його вартості, за номером особового рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 13.02.2020 р. по 13.02.2022 р. донараховано 13 946, 67 м. куб. природного газу. Сума до оплати становить - 243 821 грн 60 коп (а.с.15, 16).
Із довідки Козлівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №01-144/3.09 від 21.02.2023 р. вбачається, що АДРЕСА_1 межує з с. Дмухівці.
ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с.45).
Вказані обставини можуть свідчити про допущену працівниками Козівського УЕГГ ПрАТ «Тернопільгаз» описку при зазначенні в акті про порушення населеного пункту, на що позивач свідомо не звернув уваги, хоча був присутнім при складанні даного акту у житловому будинку, який перебуває у його власності.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як споживачем природного газу здійснювався його несанкціонований відбір в розумінні пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, тому відповідачем правомірно визначено об'єм необлікованого (донарахованого) природного газу, його вартість та період нарахування - з 13.02.2020 р. по 13.02.2022 р. і відсутні правові підстави для визнання протиправним і скасування рішення комісії Козівського УЕГГ ПрАТ “Тернопільгаз”, а також визнання недійсним акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу і його вартості.
Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом встановлено фактичні обставини справи та дано їм належну правову оцінку.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний не допускати несанкціонованого відбору природного газу. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.39 вказаного Закону оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу. Оператор газорозподільної системи має бути юридично та організаційно незалежним від інших видів діяльності на ринку природного газу, не пов'язаних з розподілом природного разу.
Розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу»).
ПрАТ «Тернопільгаз» є оператором газорозподільних систем (оператор ГРМ), який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу у відповідності до Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексу газорозподільних систем, а також на підставі виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ліцензії згідно постанови від 19.06.2017 № 815.
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
У пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем визначено, що самовільне під'єднання - це під'єднання несанкціонованого газопроводу та/або газових приладів чи пристроїв до газорозподільної системи, внутрішньобудинкової системи газопостачання або газових мереж внутрішнього газопостачання об'єкта споживача з порушенням встановленої законодавством процедури; несанкціонований газопровід - це самовільно під'єднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з'єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу); несанкціоноване втручання в роботу газорозподільної системи - втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом несанкціонованого відновлення газоспоживання, несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або під'єднання несанкціонованого газопроводу, внаслідок чого порушується нормальний режим роботи газорозподільних мереж та/або здійснюється необліковане (обліковане частково, чи з порушенням законодавства) використання природного газу.
За приписами пункту 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з оператором газорозподільних мереж договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності оператора газорозподільних мереж, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного оператором газорозподільних мереж відповідно до вимог цього розділу. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об'ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з оператором газорозподільних мереж, без наявності акта про порушення, визначені в розділах ІХ-Х цього Кодексу.
Пунктом 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з газорозподільних мереж (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктами 1-3 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора газорозподільних мереж складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред'явлення представником оператора газорозподільних мереж службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) оператора газорозподільних мереж, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення. Представник оператора газорозподільних мереж перед складанням акта про порушення зобов'язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.
Пунктом 5 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що споживач (несанкціонований споживач) та представники оператора газорозподільних мереж під час виявлення порушення та складання акта про порушення мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявленого порушення чи інших дій та фактів, про що зазначається в акті про порушення. До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.
Відповідно до пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Для встановлення наявності несанкціонованого газопроводу та несанкціонованого відбору природного газу відповідно до пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем достатнім є встановлення факту самовільно під'єднаного газопроводу (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з'єднаного, зокрема ввареного, врізаного, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу, через який газ необліковується комерційним вузлом обліку (лічильником) газу.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі № 675/1135/20.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення оператором газорозподільних мереж несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням (додаток 19 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об'єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.
Враховуючи те, що під час перевірки домоволодіння позивача був виявлений несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів, які не були візуально доступними при поверхневому огляді, судом першої інстанції вірно визначено період за який слід визначити об'єм необлікованого природного газу, а саме за два роки що передували дню виявлення порушення: з 13.02.2020 р. по 13.02.2022 р.
Посилання апелянта на те, що відповідачем не надано документів щодо вартості 1 куб. м. газу, виходячи з періоду їх нарахування (відсутні документи, які містять зафіксовані ціни за період за який застосовуються донарахування в розмірі щомісячних вартостей), є безпідставними, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи помісячним розрахунком (а.с.15-16).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки представниками відповідача у відповідності до положень Кодексу газорозподільних систем складений акт №000141 від 13.02.2022 року про наявність несанкціонованого прихованого газопроводу та вірно проведено розрахунок об'єму необлікованого природного газу. Вказаний акт оформлено за участю позивача в належному йому на праві власності житловому будинку і останній зазначеного в акті факту порушення не спростував, доказів які б підтверджували належне користування газом, суду не надав.
Що стосується оскарження додаткового рішення Козівського районного суду від 22 серпня 2023 року то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частині обґрунтованості понесених відповідачем витрат, пов'язаних з правничою допомогою, у заявленому розмірі, суд враховує положення ч.4 ст.137 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ “Тернопільгаз” та адвокатом Ловчук М.В. укладено договір про надання правової допомоги №2 від 09 січня 2023 року, згідно умов якого сума винагороди та вартість послуг адвоката визначається сторонами на підставі акта виконаних робіт та складається з вартості фактично наданих послуг та витрат згідно з цим договором (а.с.76-79).
Із змісту акта наданих послуг від 10.08.2023 р. вбачається, що адвокат Ловчук М.В. (виконавець) надала, а ПрАТ “Тернопільгаз” (замовник) прийняв послуги з надання правової (професійної правничої) допомоги, пов'язаної із захистом прав та законних інтересів останнього у справі №607/18383/22, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, в т.ч. підготовка та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення справи безпосередньо у Козівському районному суді - 1600 грн., підготовка та подання клопотання про витребування доказів у справі, клопотання про продовження строків на подання заперечення на відповідь на відзив - 1200 грн, підготовка та подання клопотання про долучення доказів до матеріалів справи - 400 грн., ознайомлення, аналіз та оцінка відповіді на відзив, підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив - 1600 грн., підготовка та подання заяви про виклик свідка - 400 грн., участь у судових засіданнях - 7200 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 12 400 грн.
В запереченнях на заяву про стягнення судових витрат, які наявні в матеріалах справи (а.с.178), ОСОБА_1 зазначає, що ознайомлення з матеріалами справи, в т.ч. підготовка та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи є складовою частиною для підготовки заперечень на позовні вимоги, тому не може бути оплачена окремо.
Звертає увагу, що позов було подано через систему “Електронний суд”, отже всі копії матеріалів направлялися стороні відповідача, що не потребувало додаткових зусиль від останнього.
З аналогічних підстав вважає, що не можуть бути оплачені клопотання про долучення відеоматеріалів, про витребування доказів, ознайомлення, аналіз та оцінка відповіді на відзив, підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив, а також підготовка та подання заяви про виклик свідка.
Вказує, що у позивача не було можливості будь-яким іншим способом захистити свої права, що на його думку є самостійною підставою для відмови у стягненні (компенсації) витрат відповідача на отриману ним правничу допомогу адвоката.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги критерії розумності, пропорційності, тривалість судових засідань в суді першої інстанції, в яких брав участь представник відповідача (загалом 4 год. 31 хв.), співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, виходячи з конкретних обставин справи, а також клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу колегія суддів вважає, що сума понесених витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню з 12400 грн. до 8800 грн.
Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 09 серпня 2023 року слід залишити без змін, а додаткове рішення від 22 серпня 2023 року слід змінити, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ “Тернопільгаз” з 12400 грн. до 8800 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2023 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Козівського районного суду від 22 серпня 2023 року змінити, зменшивши суму витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» з 12400 грн. до 8800 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 січня 2024 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Хома М.В.