Справа № 308/5377/23
Закарпатський апеляційний суд
24.11.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Фазикош Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в м. Ужгороді, матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за апеляційною скаргою його захисника - адвоката Васильчук Л.Б. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.04.2023,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 12.04.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн судового збору.
В оскарженій постанові судді від 12.04.2023 вказано, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_1 18.03.2023 року, о 00 год. 12 хв., на перехресті вул. 8-го Березня з вул. Легоцького в м. Ужгород, керував транспортним засобом марки «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, поведінка яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився о 00 год. 45 хв. 18.03.2023 перебуваючи у закладі охорони здоров'я за адресою м. Ужгород, вул. С.Мартина, 4, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник Васильчук Л.Б. просить оскаржувану постанову судді від 12.04.2023 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник Васильчук Л.Б. вказує, що з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 не пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, а працівники поліції відразу запропонували поїхати в лікарню для проведення медичного огляду на стан сп'яніння, де ОСОБА_1 відмовився проходити огляд.
Не приймаючи зазначені обставини до уваги, суд не встановив причини та обставини за яких працівник поліції порушили визначений порядок огляду, не встановив можливих свідків події, можливі причини відсутності засобу вимірювання (газоаналізатору) у працівників поліції в даному випадку. Не містяться такі відомості і в протоколі про адміністративне правопорушення.
Захисник зазначає щодо ознак алкогольного сп'яніння, які всі, без виключення, були переписані ніби під копірку з Інтрукції і які, начеб-то, були наявні у ОСОБА_1 на час зупинки транспортного огляду і складання протоколу 18.03.2023 року о 01 годині 05 хвилин, які стали подальшим підтвердженням стану алкогольного сп'яніння, то така обставина спростовується Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння чи перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 565 від 18.03.2023 року, виданим КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей». Таким Висновком встановлено той факт, що у ОСОБА_1 на момент огляду 18.03.2023, о 01.30 хвилин ознак сп'яніння не виявлено.
Разом з апеляційною скаргою захисником Васильчук Л.Б. подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.04.2023.
Апелянт вказує, що ОСОБА_1 не було повідомлено про час і місце розгляду справи та було позбавлено права дати пояснення щодо обставин справи та можливості надати суду докази, якими спростовано склад правопорушенням. Відповідно до відомостей про рух справи про адміністративне правопорушення № 308/5377/23 справа надійшла до Ужгородського міськрайонного суду до 05.04.2023. 12.04.2023 у справі було прийнято рішення без участі сторін та без належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції, яке було призначено на 03.11.2023 ОСОБА_1 та його захисник підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити із наведених у ній підстав. В судове засідання в апеляційній інстанції 24.11.2023 ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки апеляційний суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд приходить до висновку, що пропущений на оскарження судового рішення строк необхідно поновити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення із наступних підстав.
Встановлено, що судом першої інстанції 12.04.2023 справу про адміністративне правопорушення запроваджену щодо ОСОБА_1 розглянуто без участі сторін. В матеріалах справи відсутні докази про отримання ОСОБА_1 та його захисником вказаного судового рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження захисником Васильчук Л.Б. пропущено з поважних причин. З метою недопущення порушення права на захист та доступ до правосуддя його слід поновити.
Згідно із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З оскаржуваної постанови слідує, що суд першої інстанції прийшов до висновку про вину ОСОБА_1 із наступних доказів у справі: протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №057197 від 18.03.2023 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №6695223 від 18.03.2023 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП; розпискою ОСОБА_1 від 18.03.2023, згідно якої останній підтвердив факт залишення на зберігання транспортного засобу та відеозаписом що міститься на DVD диску, який долучено до протоколу на якому чітко зафіксовано відмову від огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд не погоджується з тим, що вищенаведені докази є такими, що узгоджуються між собою та підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією.
Відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп'яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7 Порядку, саме поліцейський забезпечує направлення на проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Тобто у разі виявлення поліцейським ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись у тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп'яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.
Апеляційний суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту в частині порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП, приписи Порядку та Інструкції щодо порядку проведення огляду на стан сп'яніння, заслуговують на увагу, та є слушними.
Апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 відразу після завершення оформлення адміністративних матеріалів звернувся до КНП «Закарпатський обласний медичний центр здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, де здав відповідний тест для виявлення стану сп'яніння.
Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.03.2023 № 565 ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не виявлено, що засвідчено підписом лікаря ОСОБА_2 (а.с.23).
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, наявний у матеріалах справи, у якому відображено лише обставини події, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі “Кобець проти України” (з урахуванням первісного визначення принципу “поза розумним сумнівом” у справі “Авшар проти Туреччини”) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Зазначені обставини вказують на упереджене ставлення працівників поліції до особи правопорушника та вказують на намір останніх скласти протокол за будь-яких умов.
Зазначене в своїй сукупності дає підстави апеляційному суду прийти до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а, відтак, постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для скасування постанови з прийняттям нового судового рішення про закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника Васильчук Л.Б. задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.04.2023 у даній справі щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника Васильчук Л.Б. задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.04.2023, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження у даній справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Фазикош