10 січня 2024 року № 320/1135/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку №2 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01.10.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з врахуванням періодів до пільгового стажу з 09.06.1986 по 23.07.1993, з 27.08.1993 по 01.10.2020, починаючи з 01.10.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним рішенням йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), оскільки його посада не передбачена списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у трудовій книжці відсутня інформація про зайнятість позивача повний робочий день та про проведення атестації робочих місць за спірні періоди.
Суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував такі обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , громадянин України, є особою, що претендує на призначення пенсії на пільгових умовах.
Судом встановлено, що позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.10.2020 №103750002755 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність у трудовій книжці відомостей про зайнятість повний робочий день у важких та шкідливих умовах праці та про проведення атестації робочих місць.
Відповідач не визнає наявність у позивача стажу на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Страховий стаж особи становить 36 років 6 місяців 26 днів.
Необхідний пільговий стаж на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 12 років 6 місяців.
Зокрема до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди з 09.06.1986 по 23.07.1993 та з 27.08.1993 по 01.10.2020 згідно з відомостями трудової книжки, оскільки трудова книжка не містить відомостей про зайнятість особи повний робочий день в важких і шкідливих умовах праці та про проведення атестації робочих місць.
Пільговий стаж особи становить 34 років 02 місяців 21 дні.
Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 5 років.
При цьому, як зазначено в оскаржуваному рішенні ОСОБА_1 набуде право на пенсію за віком на загальних умовах з 22.05.2025.
На підставі даних трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 судом встановлено такі відомості щодо зайнятості за оскаржуваний період:
1) 09.06.1986 прийнятий на роботу електрозварником 3 розряду в цех металоконструкцій, за напрямком СІТУ-2 м. Київ (запис №3);
01.04.1988 у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці (ЕТКС 12) встановлено електрозварником ручної зварки 3 розряду (запис №4);
02.12.1991 присвоєно 4 розряд електрозварника ручної роботи;
23.07.1993 звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
2) 27.08.1993 прийнятий в Аварійно - відновлювальну службу електрогазозварником 4 розряду (запис №7)
01.10.1994 переведений електрогазозварником 5 розряду в штаті аварійно - відновлювальної служби;
01.02.2006 переведений електрогазозварником 5 (п'ятого) розряду в оперативну аварійно - відновлювальну службу;
01.04.2013 переведено СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго»;
01.04.2013 переведено електрогазозварником 5 розряду дільниці магістральних теплових мереж оперативної аварійно-відновлювальної служби;
01.10.2020 звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Факт роботи позивача на посаді, що передбачає пільгове обчислення стажу також підтверджується наказом ПАТ «Київенерго» №1560-К від 28.09.1994 «Про переведення працівника», Про атестацію робочих місць за мови праці», карткою умов праці АТ «Київенерго» за 1999 рік, наказом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» №51 від 15.03.2002 « наказом Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» №51 від 15.03.2002 «Про атестацію робочих місць за умови праці», наказом Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» №215 від 31.10.2003 «Про переатестацію робочих місць за умови праці», аказом Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» від 2005р «Про атестацію робочих місць за умови праці», картою умов праці АТ «Київенерго» за 2009рік,
картою умов праці АК «Київенерго» за 2010 рік, наказом Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» №29 від 02.01.2010 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», наказом Структурного відокремленого підрозділу «Київ теплові мережі» ПАТ «Київенерго» №3995-К від 01.04.2013 «Про переведення працівника», наказом ПАТ «Київенерго» №1653-к від 26.09.2014 «Про зміну назви підрозділів», карткою умов праці АТ «Київенерго» за 2014 рік, наказом ПАТ «Київенерго» №2093 від 17.10.16 «Про пільги та компенсації за шкідливі умови праці», наказом Структурного відокремленого підрозділу «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» №4373-К від 24.04.2018 «Про припинення трудового договору», аказом Міністерства Енергетика та Електрифікації України № 173 від 20.11.19 «Про пільги за шкідливі умови праці», архівною довідкою АТ «К.Енерго» від 08.07.2020 №42/АУ/17/142 «Про перейменування».
Вказаними наказами було затверджено перелік робочих місць, робот, професій та посад, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене Списком № 2, до якого, зокрема, включено посаду електрозварника та електрогазозварника.
Та обставина, що ОСОБА_1 намагався отримати уточнюючі довідки щодо характеру та умов роботи у спірні періоди у досудовому порядку, але видати їх підприємство немає можливості підтверджується довідкою акціонерного товариства «К.Енерого» від 08.07.2020 №42/АУ/17/141.
Водночас, як встановлено судом, в оскаржуваному рішенні управлінням не було надано оцінки зазначеним даним, а прийнято рішення виключно на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача.
Отже, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці. - за Списком №; 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років за наявності стажу роботи не менше 28 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами прані за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.
Нормами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Проте, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що управлінням було надано належну оцінку всім наданим позивачам документам. Окрім того, як встановлено судом та не оскаржується сторонами по справі спірним періодом по справі (щодо не зарахування періодів роботи на посаді електрозварника та електрогазозварника є періоди з 09.06.1986 по 23.07.1993, з 27.08.1993 по 01.10.2020.
При прийнятті рішення Комісією було застосовано Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
Одночасно, Міністерству соціальної політики доручено давати роз'яснення щодо застосування списків, затверджених цією постановою.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджений Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту 3 якого, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Пунктами 4.2. та 4.3. зазначеного Порядку визначено, що результати атестації застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За змістом цієї норми вбачається, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.
При цьому, за правилами застосування Списку № 2, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.91, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.92 або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.94, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.91 № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.94 або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.94 № 162.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.1992 № 442, результати атестацiї використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг i компенсацій за рахунок пiдприємств та організацій, обгрунтуванні пропозицій про внесення змін i доповнень до списків № 1 i 2 виробництв, робіт, професій, посад i показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
До того ж, Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 16.12.99 року № 01-3/2586-02-6 "Про порядок обчислення стажу роботи для призначення пільгових пенсій за результатами атестації робочих місць" роз'яснило, що у разі підтвердження права за результатами атестації впродовж 5 років після ведення в дію Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, до пільгового стажу зараховується весь період роботи за професіями і посадами, передбаченими Списками № 1 і № 2, тобто період до дати видання наказу по підприємству про результати проведення атестації і подальший період роботи впродовж 5 років після вперше проведеної атестації.
Стосовно посилань управління на відсутність підтвердження проведення атестації робочих місць на підприємстві за спірні періоди трудового стажу позивача суд виходить з наступного.
Питання атестації робочих місць врегульовано Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок №442).
Згідно п. п. 1, 2, 4 Порядку №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (461-2016-п), Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (1290-97-п), Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (163-2001-п), Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.
Згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому вбачається, що працівник, який працює на посаді, віднесеній до відповідного Списку, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку N 442, не наділений будь-якими повноваженнями або обов'язками, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Тому, суд дійшов висновку, що відмовляючи працівнику в зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу, відповідач фактично покладає відповідальність за не проведення атестації робочих місць на підприємстві на позивача.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а.
В означений постанові Верховний Суд наголосив, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено протиправність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 09.06.1986 по 23.07.1993, з 27.08.1993 по 01.10.2020.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відмова пенсійного органу в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача з 09.06.1986 по 23.07.1993, з 27.08.1993 по 01.10.2020 з підстав відсутності зазначення у трудовій книжці про зайнятість позивача повний робочий день та про проведення атестації робочих місць є необґрунтованою.
Згідно з положеннями пункту 14 Порядку № 18-1 головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі розглядають заяви про підтвердження стажу роботи та з відповідною пропозицією про задоволення або відхилення заяви, разом із вмотивованим висновком, направляють Комісії.
За таких обставин, враховуючи, що рішення відповідача не містить вмотивованих висновків щодо підстав не зарахування відповідних періодів роботи позивача не застосовано списки, що були чинні на час роботи позивача, суд доходить висновку, що повідомляючи позивачу про відмову в зарахуванні окремих періодів його роботи, відповідач діяв необґрунтовано, а відтак - про скасування прийнятого рішення.
Відповідно до п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2. Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Разом з тим, відповідач має право та зобов'язаний його реалізувати у випадку обґрунтованих сумнівів щодо достовірності тих чи інших документів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з'ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Оскільки не було надано оцінки всім документам, які надані позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, суд доходить висновку про протиправність таких дій відповідача та про скасування прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до положень частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, шляхом скасування відповідного рішення відповідача та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 840,80 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 420,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позовну заяву частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київські області від 02.10.2020 №103750002755.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 09.06.1986 по 23.07.1993, з 27.08.1993 по 01.10.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., місто Фастів, вул.Саєнка Андрія, будинок 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.