Справа № 755/10093/23
№ 1-кп/755/168/24
"11" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040001731 від 11.05.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Казахстану, м. Семипалатинськ, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, працюючого водієм у КП «Київпастранс» куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ОСОБА_6 , 10 травня 2023 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним тролейбусом марки «Богдан Т70110», бортовий номер НОМЕР_1 , рухався по маршруту № 29-Д зі швидкістю 10-15 км/год., проїзною частиною вул. Будівельників зі сторони вул. Чупринки у бік пр-ту Ю.Гагаріна у м. Києві. Проїзна частина вул. Будівельників має односторонній рух, який складається із трьох смуг руху в бік пр-ту Ю. Гагаріна (пр-ту Л. Каденюка) у м. Києві, мається горизонтальна дорожня розмітка а саме: 1.2, 1.6, 1.17, 1.18 ПДР України.
Під час руху, водій ОСОБА_6 допустив порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Так, порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України та інструкції водія тролейбусу з боку водія ОСОБА_6 виразилось у тому, що він, керуючи тролейбусом «Богдан Т70110», бортовий номер НОМЕР_1 , та під'їжджаючи до кінцевої зупинки громадського транспорту площа «Дарницька», зупинився та відчинив всі двері тролейбусу і почав здійснювати посадку й висадку пасажирів, а приблизно через 3 хвилини почав зачиняти всі двері тролейбусу, та після того, як він натиснув на кнопки зачинення дверей, подивився, що вогні (на кнопках зачинення дверей) погасли, але всупереч інструкції водія тролейбусу 9-го розділу п. 9.2, при зачиненні дверей поглядом у праве дзеркало не переконався, що двері зачинені і ніхто ними не затиснений, одразу почав дивитись у ліве бокове дзеркало заднього огляду та розпочав рух тролейбусу «Богдан», і намагався від'їжджати від зупинки громадського транспорту, при цьому, встиг набрати швидкість приблизно 5 км/год. та проїхав від зупинки громадського транспорту приблизно 0.5 метри. У цей час, через треті двері від кабіни водія, з тролейбусу почала виходити пасажирка ОСОБА_7 та коли двері зачинялися, то остання вже була частково на тротуарі. Внаслідок закриття дверей, ОСОБА_7 затисло руку дверима тролейбуса та коли тролейбус розпочав рух, її протягнуло деяку відстань по асфальту. У цей момент, перехожі люди з тротуару почали махати руками та кричати, після чого, водій ОСОБА_6 зупинив тролейбус та побачив у праве бокове дзеркало заднього огляду, що в дверях затисло пасажирку, а саме, її рука перебувала в салоні, а тіло - за межами салону тролейбусу. Водій ОСОБА_6 одразу зупинив транспортний засіб та відчинив двері, а пасажирка ОСОБА_7 впала на проїзну частину.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирка ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Згідно з висновком судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/26462-ІТ від 26.05.2023 року: 1. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій тролейбуса «Богдан 4339» (маршрут № 29д) ОСОБА_6 повинен був керуватися вимогами пункту 10.1 Правил дорожнього руху України ПДР України. 2. В даній дорожній ситуації, водій тролейбуса «Богдан 4339» (маршрут № 29д) ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути досліджуваної ДТП шляхом виконання вимог пункту 10.1 ПДР України. 3. В даній дорожній ситуації в діях водія тролейбуса «Богдан 4339» (маршрут № 29д) ОСОБА_6 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України. 4,5. Для оцінки дій пасажира ОСОБА_7 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової авто техніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розділу 5 чинних Правил дорожнього руху України. 6. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія тролейбуса «Богдан 4339» (маршрут № 29д) ОСОБА_6 вимогам пункту 10.1 ПДР України.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 042-879-2022 від 28.06.2023 року: В результаті даної ДТП пасажирка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала наступні тілесні ушкодження: а) відкрита травма лівої стопи - перелом дистальної фаланги 1 пальця, забійно-рвані рани 1 та 2 міжпальцевих проміжків; б) закрита травма правої гомілки - підшкірна гематома гомілки, садно колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження у п. а) відповідно до п. п. 2.2.1/в. та 4.6. «Правил» відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками порожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння пасажиру ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину за ч. 1 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі, дав послідовні, логічні показання, щиро каявся, жалкує, що так сталося, розуміє, що в його діях вбачаються порушення вимог п. 10.1 ПДР України, що призвели до ДТП, прохав вибачення у потерпілої. Зокрема, пояснив, що водієм тролейбуса працює з 1996 року та має великий стаж водіння. Крім того, зазначив, що місце, час та всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності.
Покази обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: висновку експерта № 042-879-2022 від 28.06.2023 року; висновку експерта № СЕ-19/111-23/26462-ІТ від 26.05.2023 року; постанови про визнання та приєднання речових доказів від 11.05.2023 року та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у тому, що він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні ОСОБА_6 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, необережним, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав у повному обсязі, прохав вибачення у потерпілого), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, працевлаштований, раніше не судимий.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, з урахуванням ставлення обвинуваченого до скоєного (його щире каяття, вину визнав повністю, прохав вибачення у потерпілої), працевлаштований, раніше не судимий, наявності пом'якшуючої обставини, відсутність обтяжуючих обставин, кримінальне правопорушення вчинене з необережності, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами та при призначенні додаткового покарання враховує те, що обвинувачений тривалий час працює водієм і це є його джерелом доходу. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зокрема, у судових дебатах прокурор прохав призначити обвинуваченому міру покарання у виді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, а потерпіла, у свою чергу, також прохала призначити обвинуваченому міру покарання у виді штрафу, але з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 визнати винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 59 500 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз: № 042-879-2022 від 28.06.2023 року в розмірі 2 672 гривні 00 копійок та № СЕ-19/111-23/26462-ІТ від 26.05.2023 року в розмірі 1 673 гривні 00 копійок, а всього на загальну суму розмірі 4 345 гривень 00 копійок.
Речовий доказ у кримінальному проваджені, а саме: тролейбус «Богдан 4339» (маршрут № 29д), що переданий під зберігальну розписку - залишити у КП «Київпастранс».
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_6 , потерпілій та прокурору.
Головуючий суддя: