10.01.24 363/4950/23
10 січня 2024 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
судді Олійник С.В.;
за участю секретаря судових засідань Онопрієнка І.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕАТ № 7672548 від 05.09.2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Зазначену постанову ОСОБА_1 вважає протиправною та необґрунтованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закриттю. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 зазначив, що 31.03.2023 Шевченківським районним судом міста Києва було винесено постанову, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Дану постанову він зі своїм захисником оскаржив до Київського апеляційного суду. Вказує, що на момент винесення постанови поліцейськими 05.09.2023 року він не знав про існування постанови Київського апеляційного суду, якою його апеляційну скаргу було залишено без задоволення, також не знав що дана постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 18.05.2023 року, оскільки у судовому засіданні 18.05.2023 року він не був присутній через сімейні обставини, копію постанови йому надіслано не було, у Єдиному державному реєстрі судових рішень дану постанову також оприлюднено не було, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки він не був обізнаний про позбавлення його права керування транспортними засобами та не мав прямого умислу на керування транспортним засобом, будучи особою, яку позбавлено такого права. Додатково стверджує, що оскільки працівники поліції безпідставно його зупинили, то усі їх подальші дії не можуть вважатися законними. ОСОБА_1 просить вищезазначену постанову скасувати та закрити відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.09.2023 року провадження у справі було відкрито, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до вищезазначеної ухвали відповідачу було надано строк для реалізації його процесуального права на висловлення заперечень проти позовної заяви шляхом подачі відзиву.
24.10.2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник позивача просив відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що 05.09.2023 року під час патрулювання Голосіївського району міста Києва поліцейськими було виявлено автомобіль TESLA MODEL S, д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював стоянку на смузі громадського транспорту з порушенням вимог дорожнього знаку 5.11 ПДР України, за кермом якого перебував позивач - ОСОБА_1 , який повідомив поліцейським, що зупинився на 5 хвилин та чекає свою сестру. В ході перевірки документів позивача, поліцейськими було виявлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 31.03.2023 року його було позбавлено права керування транспортними засобами на 1 рік. Позивач повідомив поліцейським, що його справа перебуває на розгляді в Київському апеляційному суді та ще не винесено остаточне рішення,але фактично дана інформація ніяким чином не відображалась ні в судовому реєстрі ні в базі Армор, тому інспекторами було прийнято рішення щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Стосовно тверджень позивача про безпідставність його зупинки, представником відповідача було надано суду відеозапис зі службової бодікамеру, на якому зафіксовано подію зупинки транспортного засобу та спілкування поліцейських з позивачем, в ході якого останньому було повідомлено що він порушує вимоги ПДР, з чим позивач, в свою чергу, погодився.
06.12.2023 року ОСОБА_1 надав окремі письмові пояснення, просив суд надати можливість бути присутнім в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 20.12.2023 року розгляд справи продовжено у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Призначено розгляд на 23.12.2023 року.
23.12.2023 року розгляд справи відкладено на 10.01.2023 року.
В судовому засіданні 10.01.2023 року позивач ОСОБА_1 підтримав позов, просив його задовольнити. Звернув увагу суду, що відповідачем не доведено, що він керував автомобілем. Поліцейський підійшов, коли він сидів в автомобілі на місці водія, чекав свою сестру. Він не здійснював зупинку автомобіля, в якому знаходився. Після повідомлень поліцейським, що він позбавлений права керувати автомобілем, він повідомляв, що йому невідомо було рішення про розгляд справи в апеляційному суду щодо оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва, а тому немає підстав притягнення його до відповідальності.
09.01.2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС - місцем загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб'єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.
Судом встановлено, що 05.09.2023 року о 14 год. 05 хв. інспектором поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом Жилою А.О. було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7672548 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. 00 коп.
Оскільки із зазначеною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її протиправною, то останній звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Враховуючи вищевикладене, Суд доходить до висновку, що між сторонами виникли спірні публічні правовідносини щодо оскарження особою індивідуального акта суб'єкта владних повноважень у вигляді постанови про накладання адміністративного стягнення.
Положення щодо розгляду справ відповідних категорій містяться у ст. 286 КАС, відповідно до ч. 1 якої адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У цей же час відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, зазначені категорії справ стосуються перевірки судом рішень суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7672548 від 05.09.2023 року була винесена інспектором поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом Жилою А.О. як результат розгляду і вирішення справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 4 ст. 126 КУпАП та відповідно до ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції органів Національної поліції.
Порядок розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення, які віднесені до компетенції Національної поліції, визначається положеннями КУпАП, а також Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395).
Відповідно до ст. 245 КУпАП - завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відповідно до ст. 284 КУпАП є одним з рішень суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийнято за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення і одночасно з цим яке становить найбільше втручання в особисті права, свободи особи, оскільки передбачає створення для особи негативних наслідків особистого, майнового характеру у вигляді адміністративного стягнення.
Внаслідок цього Суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення можливо лише за умови, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому законодавством порядку, а факт вчинення адміністративного правопорушення і вина особи у його вчиненні доведені у встановленому порядку належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Отже, визначальним для такого рішення суб'єкта владних повноважень є доведення факту вчинення адміністративного правопорушення та вини особи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суб'єкт владних повноважень, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виконання вищезазначеного обов'язку є визначальним для прийняття правомірного рішення суб'єктом владних повноважень, яке буде становити пропорційне та законне втручання у права та свободи особи, а також підтверджувати належне виконання владних (управлінських) функцій самим суб'єктом владних повноважень.
Виконання цього обов'язку здійснюється у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідження доказів, вирішення клопотань, про що зазначено у ст. 279 КУпАП.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
Зазначені докази відповідно до ст. 252 КУпАП оцінюються суб'єктом владних повноважень за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, після чого та на основі чого виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, дотримання вимог законодавства у процесі розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення сприяє правомірності рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а отже, сприяє правомірному та пропорційному втручанню у сферу особистих прав і свобод особи, яка зазнає негативних наслідків особистого та майнового характеру внаслідок накладення на неї адміністративного стягнення.
Одночасно з цим з приводу правомірності оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення суд вважає за необхідним вказати на наступні обставини.
Спірна постанова про адміністративне правопорушення була винесена у зв'язку з вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
У ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, передбачає наявність спеціального суб'єкта правопорушення, оскільки ним може бути лише особа, яка є водієм транспортного засобу та здійснює керування ним.
Крім того, об'єктивна сторона зазначеного правопорушення складається з альтернативно-кумулятивного діяння, яке полягає: 1) керуванні транспортним засобом та 2) керування саме особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Отже, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, полягає не тільки у тому, що особа здійснює керування транспортним засобом, але і ця особа позбавлена права керування транспортними засобами.
Інкримінований ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, полягає саме у тому, що він здійснив зупинку у смузі маршрутних транспортних засобів та він керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами.
Суд звертає увагу, що в адміністративному позові ОСОБА_1 неодноразово підтвердив той факт, що саме він 05.09.2023 року здійснював керування транспортним засобом марки. Зазначений факт підтверджується і відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, який міститься в матеріалах справи.
Факт керування транспортним засобом марки TESLA MODEL S, д.н.з. НОМЕР_1 , який встановлений спірною постановою про адміністративне правопорушення, враховуючи, що цей факт підтверджується також доказами, які надав представник відповідача, то суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є встановленим та доведеним. Відповідно встановлено першу частину діяння, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом).
Щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобами, та необізнаності позивача про даний факт, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.
31.03.2023 Шевченківським районним судом міста Києва було винесено постанову, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Даний факт позивачем не заперечується. На дану постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, яка була прийнята до розгляду. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено самим позивачем, йому було відомо про перебіг розгляду його апеляційної скарги, також він був присутнім у судовому засіданні 16.05.2023 року у приміщенні Київського апеляційного суду. 18.05.2023 року Київським апеляційним судом було винесено постанову, якою апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення. У той же день дана постанова набрала законної сили. У судовому засіданні 18.05.2023 року позивач присутнім не був, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується його розпискою, що підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 18.05.2023 року.
Позивач зазначає, що його жодним чином не було повідомлено про винесення вказаної постанови суду апеляційної інстанції (не направлено копію постанови на його поштову адресу, не оприлюднено текст постанови в ЄДРСР), а тому він не був обізнаний про існування вказаної постанови на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення 05.09.2023 року.
Проте, як вбачається із інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова Київського апеляційного суду по справі № 761/2161/23 від 18.05.2023 року про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 була оприлюднена 25.05.2023 року. Вищезазначений факт спростовує доводи позивача про те, що вказана постанова суду апеляційної інстанції не була оприлюднена у ЄДРСР.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Отже, сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду справи, учасником якої він є, та зобов'язана утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/189/14.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що станом на 05.09.2023 року ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 31.03.2023 року по справі № 761/2161/23, яка набрала законної сили 18.05.2023 року після апеляційного перегляду, був зобов'язаний цікавитись перебігом розгляду його апеляційної скарги у Київському апеляційному суді та мав змогу майже за 4 місяці дізнатись про існування постанови від 18.05.2023 року, якою його апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Щодо посилання позивача на незаконність зупинки його автомобіля співробітниками поліції, суд зазначає наступне.
Як вбачається із відеозапису з нагрудної бодікамеру поліцейського, який міститься у матеріалах справи, причиною зупинки транспортного засобу позивача було порушення вимог дорожнього знаку 5.11, про що йому було повідомлено на місці зупинки інспектором поліції, з даним порушенням ОСОБА_1 погодився.
На підставі вище викладеного, суд не бере до уваги доводи позивача про безпідставність зупинки його транспортного засобу.
Отже, суд вважає встановленим той факт, що у діях ОСОБА_1 є ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
На підставі вкладеного суд приходить до висновку, що постанова серії ЕАТ № 7672548 від 05.09.2023 року є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, тому адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1,7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки судові витрати по справі складаються лише зі сплати судового збору, зважаючи, що у задоволенні позову необхідно відмовити, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 126, 245, 247 п.1, 280, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7672548 від 05.09.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 )
Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646).
Суддя С.В. Олійник