ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.12.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/442/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича
про розірвання договору та стягнення грошових коштів в сумі 330 000 грн 00 коп.
за участю:
від позивача: Хімін Інна Сергіївна
від відповідача: Ганган В"ячеслав Георгійович
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича про розірвання договору про надання юридичних послуг №2020/05/07 від 07.05.2020 та стягнення грошових коштів у сумі 330000 грн 00 коп.
Вирішення судом процесуальних питань.
15.05.2023 суд постановив позовну заяву від 09.05.2023 вх.№5547/23 залишити без руху; позивачу у десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області докази доплати судового збору в cумі 2684 грн 00 коп.
06.06.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 26.06.2023, яке постановив відкласти на 19.07.2023.
26.06.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№9454/23), який суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.
17.07.2023 позивач подав відповідь на відзив вх.№10390/23, яку суд приєднав до матеріалів справи.
19.07.2023 суд постановив задовольнити клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання на 07.08.2023, яке в подальшому у зв"язку із клопотанням сторін відклав на 20.09.2023.
14.09.2023 представник позивача подала клопотання про долучення додаткових доказів вх.№13353/23; про поновлення строку на подання додаткових доказів вх.№13354/23, яке суд задовольнив та приєднав до матеріалів справи подані докази.
20.09.2023 представник відповідача подав клопотання про надання додаткового строку на подання доказів вх.№10994/23, яке суд задоволив.
20.09.2023 суд постановив підготовче провадження закрити; призначити справу до розгляду по суті на 18.10.2023, яке відклав на 23.10.2023.
17.10.2023 представник позивача подала клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів вх.№12142/23 та про долучення додаткових доказів вх.№15070/23, які суд задовольнив.
18.10.2023 адвокат Гунда Оксана Тарасівна подала клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні, залучення її як третьої особи на стороні відповідача та визнання присутності директора позивача у судовому засіданні обов"язковою вх.№12146/23, в задоволенні якого суд відмовив, з огляду на таке.
Відповідно до практики Верховного Суду, яку суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1. ст.50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Зі змісту наведеної статті можна дійти висновку, що право на подання заяви про вступ у справу як третьої особи обмежене встановленим законом строком - до закінчення підготовчого провадження.
Разом з тим статтею 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
При цьому питання наслідків пропуску процесуальних строків та поновлення пропущеного процесуального строку врегульовані статтями 118, 119 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з наведеного, у випадку подання заяви про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача після закінчення підготовчого провадження наявні правові підстави для застосування статей 118, 119 та 207 Господарського процесуального кодексу України (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.08.2020 у справі № 916/3416/19).
При розгляді заяви про повернення до стадії підготовчого провадження та залучення третьої особи адвоката Гунди О.Т. суд встановив, що заява мотивована тим, що обставини щодо надання правової допомоги позивачу, які встановлює суд у цій справі безпосередньо стосуються її прав та обов"язків, оскільки відповідно до умов договору про співпрацю від 06.05.2020, укладеного адвокатом Гундою О.Т. та відповідачем, адвокат Гунда О.Т. зобов"язувалася надавати правничу допомогу позивачу, тому докази, які підтверджують надання такої допомоги теж знаходяться у неї на електронній пошті, які вона у зв"язку із перебуванням за межами України не змогла вчасно подати. В підтвердження чого вказала свою електронну пошту та подала копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, однак без відмітки про дату в"їзду на територію України.
Суд зазначає, що стороною договору про співпрацю від 06.05.2020 є також відповідач, а тому відповідно до умов цього договору, докази, що підтверджують надання правової допомоги позивачу мали бути і в нього. Крім того, з поданих до суду документів вбачається, що відповідач користується тією ж електронною поштою, що зазначає адвокат Гунда О.Т. як свою.
Відтак в силу ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Однією з форм реалізації принципу диспозитивності є самостійне визначення відповідачем на стадії подання відзиву обсягу доказів, якими він планує заперечити вимоги позивача.
У силу пункту 4 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Суд зауважує, що правила, які встановлені у статті 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності, у силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).
В силу п. 3 ч. 1 ст 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, протоколу судового засідання від 20.09.2023 суд задовольнив клопотання відповідача про надання додаткового строку для подання додаткових доказів. 23.10.2023 відповідач долучив додаткові докази до матеріалів справи, які суд прийняв до розгляду.
Належить зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник буде відтерміновувати винесення судом рішення по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.
Суд зазначає, що подання сторонами документів і матеріалів, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вважає, що в межах наданих повноважень, створив всі належні умови та здійснив всі необхідні дії для надання сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень в порядку положень статті 42 ГПК України.
Відтак наведена адвокатом Гундою О.Т. аргументація не є достатньою для повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки саме у силу принципу диспозитивності на особу, що не подала своєчасно відповідну заяву чи докази покладається ризик несприятливих наслідків спричинених такою бездіяльністю. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання адвоката Гунди О.Т. про повернення до стадії підготовчого провадження та заяви про залучення її як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
23.10.2023 суд повідомив сторін про те, що судове засідання не відбулось у зв'язку з повідомленням про замінування Господарського суду Івано-Франківської області та необхідністю залишити приміщення суду для перевірки наявності вибухових пристроїв; розгляд справи відбудеться 08.11.2023, я якому оголосив перерву до 06.12.2023.
05.12.2023 представник відповідача подав пояснення у справі вх.№17583/23.
12.12.2023 суд повідомив сторін про те, що судове засідання 06.12.2023 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді; розгляд справи відбудеться 27.12.2023.
В судовому засіданні 27.12.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов"язань, щодо надання юридичних послуг, згідно з договором про надання юридичних послуг №2020/05/07 від 07.05.2020. Зазначене свідчить про допущення відповідачем істотного порушення умов договору, а тому позивач вправі вимагати його розірвання на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Істотність порушення договору обумовлюється тим, що внаслідок допущення такого, позивач перерахувавши на рахунок відповідача кошти в сумі 330 000 грн. не отримав послуги, на які він розраховував при укладенні договору. Зазначив, що приєднані відповідачем до матеріалів справи акти виконаних робіт за 2020 рік оплачені своєчасно та в повному обсязі.
Вказав, що наслідком припинення договору про надання юридичних послуг №2020/05/07 від 07.05.2020 є відсутність правових підстав для володіння коштами в частині невиконання зобов"язання, а тому виходячи з приписів п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України має право вимагати їх повернення. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 530, 610, 611, 651, 653, 1212 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив, вказав, що позов є безпідставним, надуманим, незаконним та свідчить про недобросовісність позивача. Зазначив, що послуги згідно з договором про надання юридичних послуг №2020/05/07 від 07.05.2020 надані в обсязі, що значно перевищує суму позовних вимог; перелік послуг на 2021 рік договором не визначений. З метою мирного врегулювання спору направляв позивачу для підписання акти виконаних робіт. Однак позивач їх не підписав та не повернув.
Щодо повернення коштів на підставі ст.1212 ЦК України зазначив, що якщо договір розірваний у зв"язку з істотними порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням такого договору, а не стягнення безпідставно збережених коштів. Вказав, що спірний договір є чинним, а спір про його розірвання є лише підтвердженням про неправильність застосування ст.1212 ЦК України.
Також зазначив, що фінансова операція про перерахування грошових коштів на рахунок ФОП Гунди В.Т. в сумі 300 000 грн проводилась на підставі іншого договору, а саме укладеного 05.03.2020, а позивач просить розірвати договір від 07.05.2020 без надання доказів того, що за вказаним договором проводились будь-які виплати за юридичні послуги. Просив в позові відмовити.
Обставини справи.
07.05.2020 Фізична особа - підприємець Гунда Василь Тарасович (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" (замовник) уклали договір про надання юридичних послуг №2020/05/07.
Відповідно до п.1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов"язання надати замовнику юридичні послуги перелік яких визначається в додатках до цього договору, які є невід"ємною його частиною.
Вартість послуг, порядок і строки розрахунків за цим договором визначається сторонами в додатках до цього договору, які є його невід"ємною частиною (п.2.1.).
У випадку несвоєчасної оплати замовником послуг виконавець має право призупинити їх надання до оплати простроченої суми, або розірвати цей договір в односторонньому порядку (п.2.2.).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором (п.3.1.).
Після надання виконавцем послуг, зазначених в п.1.1. цього договору, між сторонами підписується Акт приймання -передачі наданих юридичних послуг в порядку передбаченому в додатках (п.3.2.).
Договір може бути розірваний до моменту закінчення його дії за згодою сторін, у випадку передбаченому в п.2.2 цього договору та в інших випадках, передбачених законодавством України та цим договором (п.3.3.).
В п.4.1. договору, сторони зазначили, що зобов"язуються сумлінно виконувати умови цього договору.
Згідно з п.4.2. договору, виконавець зобов"язується вчасно та у повному обсязі інформувати замовника про відомі виконавцю можливі негативні для замовника наслідки від тих або інших дій замовника або третіх осіб; повідомляти замовнику про обставини, що не дозволяють належним чином виконати прийняте до виконання замовлення; інформувати замовника про стан виконання юридичних послуг, відповідно до умов цього договору повідомити замовника про неможливість виконання умов цього договору із зазначенням причин і доказів цього; складати та передавати замовнику Акти приймання -передачі наданих юридичних послуг.
Відповідно до п.4.4. договору, замовник зобов"язується надати виконавцю протягом 3 робочих днів після підписання договору всю наявну інформацію й документи, необхідні для для виконання зобов"язань; створити необхідні умови для виконавця для реалізації ним своїх обов"язків за цим договором; після контролю за достовірністю актів про надання послуг наданих виконавцем, підписувати ці акти в порядку встановленому цим договором.
За невиконання або неналежне виконання зобов"язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п.5.1.).
25.05.2020 сторони уклали додаток №1 до договору, відповідно до п.1. якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов"язання надавати замовнику юридичні послуги щодо діяльності замовника, а саме вивчення матеріалів справи №910/3074/20 за позовом ТОВ "Чернігівторг" до ТОВ "Укрбуд Забудова" про стягнення коштів; аналіз договору поставки №630 від 02.01.2019; підготовка проєкту апеляційної скарги у цій справі; інші дії за погодженням із замовником.
Відповідно до п.2. додатку вартість послуг за цим додатком становить 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
На виконання умов договору та додатку №1 до договору, відповідач в 2020 році надав юридичні послуги на суму 292 000 грн, що підтверджується підписаними сторонами Актами надання послуг №1 від 24.06.2020, №2 від 07.08.2020, №3 від 09.11.2020, №4 від 20.11.2020, №5 від 02.12.2020, №6 від 18.12.2020.
Позивач на виконання умов договору оплатив отримані в 2020 році юридичні послуги в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №244 від 10.06.2020 на суму 10 000 грн; платіжними інструкціями №99 від 07.08.2020 на суму 3000 грн, №272 від 09.11.2020 на суму 29 000 грн, №308 від 20.11.2020 на суму 100 000 грн, №346 від 02.12.2020 на суму 75 000 грн., №407 від 18.12.2020 на суму 75 000 грн.
В 2021 році позивач на підставі рахунків на оплату №2021/03/23 від 23.03.2021 та №2021/12/21 від 21.12.2021 перерахував відповідачу кошти в сумі 330 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 570 від 01.04.2021 на суму 15000 грн, №615 від 28.04.2021 на суму 15000 грн, № 17 від 21.12.2021 на суму 300 000 грн із призначенням платежу:"оплата за юридичні послуги".
Як стверджує позивач відповідач юридичних послуг на отриману суму не надав, отримані кошти не повернув.
20.03.2023 з метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензію №05 з вимогою повернути отримані кошти в сумі 330 000 грн., докази направлення приєднані до матеріалів справи. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся в суд за захистом порушеного права шляхом розірвання договору про надання юридичних послуг та повернення коштів сумі 330 000 грн на підставі ст.1212 ЦК України.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Оцінювання доказів.
Згідно із частиною першою статті 626 та частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
З аналізу вказаних правових норм випливає, що договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Підставою для звернення до суду з позовом стало те, що відповідач договірних зобов'язань не виконав - юридичних послуг не надав.
Згідно зі статтею 610 зазначеного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд зазначає, що укладений між сторонами договір не містить чітко визначеного переліку послуг, що надаються за цим договором, а також порядку оплати таких послуг, зокрема шляхом перерахування попередньої оплати.
Отже, складення переліку послуг, які повинні бути надані та перерахування попередньої оплати не є обов'язковим з огляду на умови договору, а доведення відповідних обставин здійснюється за допомогою інших доказів відповідно до приписів статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, предметом доказування у цій справі є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору.
Згідно з приписами статті 76 цього ж кодексу, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 79 вказаного Кодексу, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Отже, при вирішенні господарських спорів суд забезпечує сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і оцінює кожний доказ окремо, та усі докази в сукупності.
Як зазначено вище, на підставі виставлених відповідачем рахунків позивач здійснив оплату послуг з надання правової допомоги у сумі 330 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.
Проте, як зазначає позивач, відповідні послуги з надання правової допомоги надані не були, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Разом з тим, відповідач наголошує, що надавав позивачу такі послуги, зокрема підготував численну кількість документів, надав усні та письмові юридичні консультації, брав участь в переговорах із замовником позивача, направляв адвокатські запити та отримував на них офіційні відповіді, брав участь в судових засіданнях. Також вказав, що направив на адресу позивача акти виконаних робіт на перераховану позивачем суму.
На підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду такі докази:
- супровідний лист про направлення актів без номера і дати та опис вкладення від 21.06.2023. З вказаного листа неможливо встановити зміст актів виконаних робіт та дату їх складання.
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі №910/7712/20;
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі у справі №910/7712/20;
- постанову Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №640/5907/20. Вказані постанови видрукувані із сайту You Control, без відмітки про їх одержання безпосередньо в суді, згідно наданої довіреності відповідно до умов спірного договору, а також без зазначення відомостей про присутність у цих судових процесах представників відповідача.
- виписку з особового рахунку станом на 15.01.2020;
- Гарантію АК "Комерційний банк "Глобус" №17068 від 15.01.2020;
- довідки про наявність грошового покриття від 15.01.2020 та 27.01.2020;
- заяву ТОВ "Укрбуд забудова" до Антимонопольного комітету України без номера і дати, щодо розгляду скарги ТОВ "Подолжилбуд" по закупівлі "Будівництво дошкільного навчального закладу на вул.Момота,46-а в м.Бориспіль Київської області";
- пояснення на скаргу ТОВ "Подолжилбуд" №03-08/49 від 18.02.2020;
- Рішення постійно діючої Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №3043-р/пк-пз від 18.02.2020 ;
- скарга ТОВ "Подолжилбуд" №4 від 14.02.2020;
- Протокол №9 засідання тендерного комітету Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради від 04.02.2020. Суд зазначає, що наявність у відповідача документів, що стосуються банківської гарантії та публічних закупівель свідчить про вчинення позивачем дій, в порядку п.п.4.4.1. спірного договору щодо забезпечення відповідача документами і матеріалами, а також інформацією для надання правової допомоги, що і не заперечується самим позивачем та жодним чином не свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на надання ним юридичних послуг позивачу в 2021 році після їх отримання.
- заява про забезпечення позову;
- позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення щодо порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Вказані документи не містять жодних відміток за якими можна ідентифікувати особу, яка їх створила та встановити одержання їх позивачем, чи відповідним судом.
- договір про співпрацю з адвокатом Гундою О.Т. від 06.05.2020.
- скан-копії поштового сервісу Gmail, які використовували адвокати, про надіслання позивачу засобами електронної пошти документів. Однак із долучених скан-копій неможливо встановити зміст відправлених документів та дату їх виготовлення.
Суд, дослідивши надані відповідачем докази у їх сукупності, зазначає про те, що подані документи не є належними та допустимими доказами, оскільки з них неможливо встановити те, що такі документи стосувалися саме надання послуг згідно договору про надання юридичних послуг №2020/05/07 від 07.05.2020 в 2021 році.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, факту надання послуг на виконання умов договору про надання юридичних послуг.
За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 справа № 912/1385/17).
Крім того, виходячи зі змісту статті 651 Цивільного кодексу України, положеннями зазначеної норми передбачено також можливість розірвання договору за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом або договором.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач договірних зобов'язань не виконав - юридичних послуг не надав.
Таким чином, сторона договору про надання юридичних послуг №2020/05/07 від 07.05.2020 - ФОП Гунда В.Т. допустив істотне порушення умов вищезазначеного договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні зазначеного договору, та неможливість позивача досягнення цілей договору, а саме: не отримав необхідних юридичних послуг для захисту інтересів ТОВ "Укрбуд Забудова" яких потребував та які оплатив. Отже наявні правові підстави для розірвання договору.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведніка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 справа № 910/13271/18.
За встановлених у цій справі обставин суд встановив припинення договірних відносин, тобто відпадіння достатньої правової підстави для збереження у власності коштів перерахованих за юридичні послуги, що входило до предмета доказування у цій справі та є однією з обов'язкових передумов для застосування статті 1212 ЦК України.
Твердження відповідача про те, що кошти перераховані згідно рахунків на оплату №2021/12/21 від 21.12.2021 та №2021/03/23 від 23.03.2021 на виконання іншого договору укладеного сторонами, а саме від 05.03.2020, про що зазначено в самих рахунках, суд вважає голослівним, оскільки існування такого договору відповідач належними доказами не довів. Позивач заперечив укладення будь яких інших договорів із відповідачем. Відтак суд виходячи із встановлених обставин під час розгляду справи, вважає зазначення в рахунках на оплату іншої дати договору технічною помилкою.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Висновок суду.
Виходячи з аналізу вищеописаних правових норм, сукупності встановлених фактичних обставин справи і досліджених у ході розгляду, відсутність доказів, які б підтверджували надання юридичних послуг, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору про надання юридичних послуг №2020/05/07 від 07.05.2020 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" та Фізичною особою-підприємцем Гундою Василем Тарасовичем та повернення коштів в сумі 330 000 грн 00 коп.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 7634 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №ПН240 від 05 травня 2023 року та №ПН224 від 25 травня 2023 року.
Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 7634 грн 00 коп. покладає на відповідача.
Керуючись статтями 2,73,74,129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" до Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича про розірвання договору та стягнення грошових коштів в сумі 330 000 грн 00 коп. задовольнити.
Розірвати договір про надання юридичних послуг №2020/05/07 від 07.05.2020 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова", вул. Шота Руставелі, буд. 33-Б, нежитлове прим.27, м. Київ, 01033 (код 40015929) та Фізичною особою-підприємцем Гундою Василем Тарасовичем, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гунди Василя Тарасовича, АДРЕСА_1 , (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова", вул. Шота Руставелі, буд. 33-Б, нежитлове прим.27, м. Київ, 01033, (код 40015929) кошти в сумі 330 000 (триста тридцять тисяч) грн 00 коп. та 7634 (сім тисяч шістсот тридцять чотири) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11.01.2024
Суддя Т.В.Максимів