10.01.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/1142/23
Провадження №2/533/33/24
(за правилами спрощеного позовного провадження)
10 січня 2024 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,
за участю: відповідача - ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ),
секретаря судового засідання - Шуліки Л. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі АТ «А-БАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
24.11.2023 АТ «А-БАНК» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 10.08.2016 в розмірі 27 635,83 грн.
В обґрунтування позову вказав, що 10.08.2016 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви йому надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ «А-БАНК» свої зобов'язання виконав, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору, однак відповідач не надав своєчасно позивачеві грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з порушеннями зобов'язань ОСОБА_1 станом на 24.10.2023 має заборгованість у розмірі 27 635,83 грн, яка складається з наступного:
- 16 526,01 грн - заборгованість за кредитом;
- 11 109,82 грн - заборгованість по відсоткам;
- 0,00 грн - штрафи.
Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача на користь АТ «А-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.08.2016 у розмірі 27 635,83 грн та судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.
Згідно ухвали суду від 30.11.2023 справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує. В разі неявки відповідача, прохає постановити заочне рішення.
Відповідач в судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що дійсно уклала кредитний договір з позивачем. Починаючи з 2022 року, перестала сплачувати грошові кошти в рахунок погашення кредиту, оскільки почалася війна. На даний час, проживає з неповнолітньою дитиною, яка є інвалідом за межами території України. Грошові кошти для погашення заборгованості відсутні, оскільки не працює, отримує допомогу від міжнародних організацій лише на утримання дитини, більшість яких витрачається на найм житла.
Позивачу необхідно відмовити у задоволенні позову, оскільки на даний час існують форс-мажорні обставини.
Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 10.08.2016 ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» складає між нею та АТ «А-БАНК» договір про надання банківських послуг (а. с. 24).
ОСОБА_1 відкрито рахунок в АТ «А-БАНК» № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня місяця 2022 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2024, № НОМЕР_4 строком дії до червня місяця 2018 року, № НОМЕР_5 строком дії до серпня місяця 2020 року, № НОМЕР_6 строком дії до березня місяця 2022 року, № НОМЕР_7 строком дії до вересня місяця 2026 року, № НОМЕР_8 строком дії до вересня місяця 2026 року, №5375235102854807 строком дії до жовтня місяця 2027 року (а.с. 143).
Як вбачається з довідки за лімітами 10.08.2016 позивачем був встановлений відповідачу кредитний ліміт в сумі 2 000,00 грн, який в подальшому змінювався та станом на 18.12.2019 становив 55 000,00 грн (а.с. 14).
Відповідно до виписки по картці від 24.10.2023 ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами (а. с. 25-142).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10.08.2016, укладеного між АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 станом на 24.10.2023 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 27 635,83 грн, яка складається з наступного: 16 526,01 грн - заборгованість за кредитом та 11 109,82 грн - заборгованість по відсоткам (а. с. 7 - 23).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач звернувся до суду передчасно, а відповідач не може належним чином виконати свої зобов'язання у зв'язку із війною, суд зазначає наступне.
Форс-мажорними визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Дане легальне визначення обставин непереборної сили знайшло своє закріплення в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні».
Верховний суд завдяки своїй багаторічній практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).
Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Такі правові висновки викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Так, у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 зі справи № 912/3323/20, на яку посилається скаржник, міститься загальний висновок про те, що відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані. Одне лише передбачене законом віднесення обставин (карантину) до форс-мажорних не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.
У постанові ВС від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22 вказано, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а не від обов'язку виконати це зобов'язання після припинення таких обставин. У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов'язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. Матеріали справи № 908/1620/22 не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану. Оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20. Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань. Тобто підлягає доведенню зв'язок між невиконанням зобов'язань і воєнними діями в Україні.
Отже, суд вважає, що відповідачем не надано суду будь яких відомостей, які б посвідчували факт повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, а також, будь яких відомостей, які б підтверджували значне погіршення матеріального становища відповідача у зв'язку із введенням воєнного стану. Суд зазначає, що зв'язок між невиконанням зобов'язань і воєнними діями в Україні відповідачем не доведено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позов позивача слід задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 27 635,83 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати в загальній сумі 2 684,00 грн.
Керуючись ст. 12, 14, 19, 76, 141, 263-265, 268, ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (юридична адреса: вулиця Батумська, буд. 11, місто Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080), заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.08.2016, яка станом на 24.10.2023 становить у розмірі 27 635,83 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судового збір в розмірі 2 684,00 грн.
Рішення може бути оскаржене впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Роз'яснити учасникам справи, що повний текст рішення буде виготовлений протягом п'яти робочих днів.
Повний текст рішення виготовлений 10.01.2024.
Суддя М.М. Оксенюк