Справа №295/390/24
1-кс/295/300/24
10.01.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчог СВ ВП №1 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024060410000017 від 06.01.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на ніж, три вирізи з наволочки зі слідами речовини бурого кольору, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та тимчасово позбавити власника, користувачів та інших осіб можливості відчужувати, розпоряджатися та використовувати вищевказане майно.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про проведення судового розгляду клопотання без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Житомирським РУП ГУНП в Житомирській області розслідується кримінальне провадження № 12024060410000017 від 06.01.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 05.01.2024 близько 17 год. 15 хв. військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рядовий, перебуває на посаді водія перевезення автомобільним транспортом, повернувся з зони бойових дій та перебуває у відпустці з 02.01.2024), перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ножем наніс тілесне ушкодження в область шиї своїй сестрі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в цей момент перебувала біля останнього, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
Після цього, в ході огляду місця події від 05.01.2024, за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено ніж, три вирізи з наволочки зі слідами речовини бурого кольору, які було упаковано згідно правил пакування речових доказів до паперових конвертів.
В подальшому, 08.01.2024 року вказані речі, визнано речовим доказом, про що винесено відповідну постанову.
Згідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170, ст. 98 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами в справі є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Таким чином, у клопотанні слідчого про арешт майна зазначено підставу і мету, відповідно до положень ст. 170 КПК України, а також відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на його вчинення; правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження тощо.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних. Частиною 5 передбачено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Слідчий суддя звертає увагу, що арешт майна є тимчасовим заходом, тобто він не є безстроковим, та обмежений строком досудового розслідування, який чітко регламентований статтею 219 КПК України.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що після проведення певних процесуальних та слідчих дій, в тому числі, експертних досліджень, буде встановлена належність або неналежність вилученого майна до обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, що не позбавляє власника майна в подальшому ставити питання про скасування арешту в порядку статті 174 КПК України.
З огляду на завдання арешту майна, враховуючи, що ніж, три вирізи з наволочки зі слідами речовини бурого кольору є речовим доказом у даному кримінальному провадженні і могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, які можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні, тому з метою збереження речових доказів для проведення повного, всебічного, об'єктивного розслідування, а також проведення необхідних експертиз, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на ніж, три вирізи з наволочки зі слідами речовини бурого кольору, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавити власників та користувачів, можливості відчужувати, розпоряджатися та використовувати вищевказане майно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1