09 січня 2024 року
м. Київ
справа №620/3102/20
адміністративне провадження № К/9901/4826/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №620/3102/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року (головуючий суддя - Оксененко О.М., судді - Шурко О.І., Мельничук В.П.),
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, у якому просив:
- визнати неправомірною відмову відповідача у виплаті позивачу середнього заробітку за весь час затримки належних йому при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 03 квітня 2019 року по 21 жовтня 2019 року, яка виражена у листі від 09 липня 2020 року №5/2923ф;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки належних йому при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 03 квітня 2019 року по 21 жовтня 2019 року, обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що остаточний розрахунок при звільненні був проведений з ним лише 21 жовтня 2019 року, у той час як звільнення з військової служби відбулось 02 квітня 2019 року.
3. З огляду на викладене вважав, що наявні підстави для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток час затримки розрахунку при звільненні належних йому грошових сум, за період з 03 квітня 2019 року по 21 жовтня 2019 року, обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні, що є порушенням норм статті 116 КЗпП України, у частині своєчасної виплати всіх сум, що належали позивачу при звільненні.
6. Зазначив, що порушення відповідачем статті 116 КЗпП України, у частині виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, лише 21 жовтня 2020 року, є безпосереднім наслідком протиправної бездіяльності відповідача, а саме: недотримання посадовими особами фінансової дисципліни.
7. Вирішив, що оскільки відповідачем не доведено відсутності своєї вини при проведенні розрахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення при звільненні в повному обсязі, то позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з позивачем своєчасного повного розрахунку при звільненні; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток час затримки розрахунку при звільненні належних йому грошових сум, за період з 03 квітня 2019 року по 21 жовтня 2019 року, обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що індексація грошового забезпечення за 2016-2018 роки згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №620/1187/19 була виплачена позивачу 21 жовтня 2019 року.
10. Тобто, датою, з якої позивач мав би дізнатися про порушення своїх прав, є дата проведення з ним розрахунку, а саме 21 жовтня 2019 року.
11. Вирішив, що до спірних правовідносин слід застосовувати абзац 1 частини другої статті 122 КАС України, яким визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
12. Констатував, що позивач звернувся до суду лише 11 серпня 2020 року, тобто з пропуском установленого КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
13. З огляду на викладене дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, а справу №620/3102/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
15. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не ураховано, що позивач звертався до відповідача у порядку досудового врегулювання спору із вимогою виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а тому суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права застосувавши абзац 1 частини другої статті 122 КАС України, у той час як до спірних правовідносин слід було застосувати частину четверту статті 122 КАС України (тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень).
Позиція інших учасників справи
16. 25 березня 2021 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому у якому відповідач, посилаючись на об'єктивність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
17. 15 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2021 року для розгляду судової справи №620/3102/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Соколова В.М.
19. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху.
20. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №620/3102/20.
21. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі, справу №620/3102/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
22. Згідно копії наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 02 квітня 2019 року №92 ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 15 березня 2019 року №58 з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я), виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 02 квітня 2019 року (а.с. 9).
23. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №620/1187/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 40538 грн 27 коп.
24. Указане судове рішення виконано відповідачем у повному обсязі 21 жовтня 2019 року.
25. 01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом на інформацію, у якому, зокрема, просив виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку (а.с.10).
26. Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09 липня 2020 року вих. №5/2923ф (а.с.11) позивачу повідомлено, що індексацію у повному розмірі йому виплачено 21 жовтня 2019 року. Водночас, указаний лист не містить відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 на вимогу ОСОБА_1 виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
27. У зв'язку з невиплатою відповідачем на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 квітня 2019 року по 21 жовтня 2019 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
30. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
31. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
32. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
33. Спірні правовідносини виникли у зв?язку з відмовою відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, яка [затримка] полягала у несвоєчасній виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
34. Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб?єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
35. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд апеляційної інстанції вирішив, що до спірних правовідносин слід застосовувати абзац 1 частини другої статті 122 КАС України, яким визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Констатував, що такий строк слід обраховувати з дати фактичного розрахунку, тобто з 21 жовтня 2019 року, а позивач звернувся до суду лише 11 серпня 2020 року, тобто з пропуском строку, установленого КАС України.
36. Спірним питанням, яке стало предметом касаційного розгляду, є визначення строку звернення до адміністративного суду з таким позовом та його дотримання позивачем.
37. Колегія суддів зазначає, що указане питання вже було предметом розгляду у межах справи №240/532/20, де Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
38. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
39. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
40. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
41. Отже, КАС України передбачає можливість установлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
42. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.
43. Суд зазначив, що строки звернення до суду у порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п?ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
44. У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 11 серпня 2020 року, тобто з пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку (21 жовтня 2019 року), не зазначивши підстав для поновлення цього строку.
45. За наведених обставин суд апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про скасування рішення суду першої інстанції, прийняте по суті позовних вимог, та залишення позовної заяви без розгляду, проте допустив помилку у застосуванні норм процесуального права у зв'язку із чим Верховний Суд вважає за необхідне змінити мотивувальну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у цій справі.
46. У тексті касаційної скарги позивач переконує, що до спірних правовідносин слід застосовувати частину четверту статті 122 КАС України, оскільки він звертався до відповідача у порядку досудового врегулювання спору із вимогою виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
47. Так, частиною четвертою статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
48. Водночас, Кодекс законів про працю України не передбачає можливості або обов'язку досудового вирішення спору про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому Суд відхиляє такі доводи скаржника.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
50. За змістом частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
51. Ураховуючи викладене Верховний Суд уважає за необхідне змінити мотивувальну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у цій справі, з огляду на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
IV. Висновки щодо судових витрат
52. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №620/3102/20 змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
3. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №620/3102/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду