09 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 350/1312/23 пров. № А/857/22625/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючої судді - Судової-Хомюк Н.М.,
суддів - Онишкевича Т.В. Шинкар Т.І.,
за участі секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
представника позивача: не з'явився
представника відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2023 року у справі №350/1312/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Калуського РВП лейтенанта поліції Госебла Андрія Ярославовича, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції Пилик М.В.
час ухвалення рішення не зазначено
місце ухвалення рішення с.Рожнятів
дата складання повного тексту рішення не зазначено,-
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до інспектора СРПП Калуського РВП лейтенанта поліції Госебла Андрія Ярославовича (далі також відповідач 1), Головного управління Національної в Івано-Франківській області (далі також ГУНП в Івано-Франківській області відповідач 2) та просив: визнати незаконною і скасувати постанову серії БАА № 978716 від 22.07.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу правопорушення.
В обґрунтування позивних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач Правил дорожнього руху не порушував. Так, отримавши у мобільному застосунку «Дія», який встановлений у мобільному телефоні позивача, він дізнався про наявність несплаченого штрафу в розмірі 20400,00 грн., накладеного на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Отримавши наручну оскаржувану постанову, позивач з'ясував, що на нього 22 липня 2023 року була складена постанова серії БАА №978716, якою на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Так як оскаржувана постанова написана нерозбірливим почерком, то позивач не зміг достеменно зрозуміти коли і яке правопорушення ним вчинене, коли відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення і було вирішено притягнути його до адміністративної відповідальності. Того дня, 22.07.2023, ні в указаний час доби чи взагалі в інший час, ніякі уповноважені працівники поліції щодо позивача жодних постанов чи протоколів у сфері порушення правил дорожнього руху не виносили та не складали. Про факт розгляду справ про адміністративне порушення позивач не повідомлявся і про наявність такої справи не знав взагалі.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №978716 по справі про адміністративне правопорушення від 22.07.2023, винесену поліцейським СРПП Калуського РВП лейтенантом поліції Госеблом Андрієм Ярославовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора СРПП Калуського РВП лейтенанта поліції Госебла Андрія Ярославовича про визнання незаконною і скасування постанови про накладення адміністративне стягнення.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач ГУНП в Івано-Франківській області, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що із долучених до матеріалів справи доказів а саме DVD-R диску в якому міститься відеофайли на яких чітко вбачається, що саме позивач керував транспортним засобом, оскільки іншого водія не було.
Також, апелянт вказує, що із відео вбачається, що позивач жодним чином не заперечував керування даним транспортним засобом, та в подальшому здійснив рух
Таким чином скаржник вважає, що оскільки позивач був позбавлений права керування транспортним засобом постановою Калуського міськрайонного суду від 20.02.2023 у справі №345/4195/22, яка вступила в закону силу 02.03.2023 року, а також постановою Калуського міськрайонного суду від 03.04.2023 у справі №345/894/23 яка вступила в закону силу 13.04.2023 року відповідач правомірно і в межах своєї компетенції склав на позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.4 статті 126 КУпАП України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законим і обґрунтованим та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.07.2023 поліцейським СРПП Калуського РВП лейтенантом поліції Госеблом А.Я. винесено постанову серії БАА №978716 від 22.07.2023 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в сумі 20400 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 22.07.2023, о 13:16 год., в м.Калуш по вул. Грушевського, керував автомобілем марки Mercedes Vito не маючи права керування, будучи позбавленим права керувати т/з Калуським міськрайонним судом від 03.04.2023.
Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на жодному із відеозаписів не зафіксовано факту руху або факту зупинки поліцейським транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 до моменту вимоги поліцейського переставити транспортний засіб.
Будь-які інші докази, які б спростовували таке твердження позивача у матеріалах справи відсутні.
При цьому суд зазначив, що окремо сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної постанови.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з такими та зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно із ч.2 ст.126 КУпАП вбачається, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч.1 3 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За змістом п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пункт 5 розділу ІV Інструкції передбачає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 22.07.2023, о 13:16 год., в м.Калуш по вул. Грушевського, керував автомобілем марки Mercedes Vito не маючи права керування, будучи позбавленим права керувати т/з Калуським міськрайонним судом від 03.04.2023.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, як на обставини вчинення правопорушення покликається на складену відповідачем постанову у справі про адміністративне правопорушення та долучений відеозапис.
В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Колегія судів зазначає, що лише фіксація вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Так, відповідач, окрім зазначення обставин подій в оскаржуваній постанові, долучив до матеріалів справи відеозаписи video_2023-09-28_10-01-45 та video_2023-09-28_10-02-01 на DVD-R диску, які апеляційний суд дослідивши їх, встановив, що працівники патрульної поліції під'їхавши до припаркованого транспортного засобу марки Mercedes Vito, підійшли до даного авто, після чого позивач вийшов з транспортного засобу із місця водія та після розмови з працівником поліції, сів за кермо та здійснив рух автомобілем для перепаркування.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивач був позбавлений права керування транспортним засобом строком на один рік постановою Калуського міськрайонного суду від 20.02.2023 у справі №345/4195/22 яка вступила в закону силу 02.03.2023 року, а також постановою Калуського міськрайонного суду від 03.04.2023 у справі №345/894/23 яка вступила в закону силу 13.04.2023 року.
Отже, позивач станом на 22.07.2023 року вважався особою позбавленою права керування транспортним засобом.
Таким чином, ОСОБА_1 як особа, яка була позбавлена права керування транспортним засобом, здійснив керування транспортним засобом без права такого керування.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника позивача про те, що на момент прибуття працівників поліції транспортний засіб стояв в нерухомому стані, і лише на вимогу працівника поліції, позивач був змушений здійснити перепаркування транспортного засобу на незначну відстань.
Колегія суддів вважає, що позивач, свідомо взяв участь у керуванні транспортним засобом та повинен був усвідомлювати негативні наслідки своїх дій та міг уникнути керування автомобілем у зв'язку з позбавленням його права на таке керування. Окрім того, міг надати пояснення працівнику патрульної поліції, що він не може перепаркувати даний транспортний засіб у зв'язку із позбавленням його права керування.
Відтак, доводи позивача про відсутність в його діях прямого умислу, оскільки він виконував вказівку працівників поліції на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, спростовуються встановленими у справі обставинами, на час вчинення правопорушення позивачу було відомо про позбавлення його права керування транспортним засобом. Сідаючи за кермо автомобіля та здійснюючи рух транспортним засобом, позивач будучи позбавленим права керування, вчинив правопорушення передбачене ч.4 ст.126 КУпАП.
На підставі наведеного, враховуючи відсутність доказів повернення позивачу права керування транспортними засобами, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, тому підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №978716 від 22 липня 2023 року відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 243,308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області задовольнити.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2023 року у справі № 350/1312/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора СРПП Калуського РВП лейтенанта поліції Госебла Андрія Ярославовича, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області - визнання незаконною та скасування постанови відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 09 січня 2024 року