Постанова
Іменем України
09 січня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/4116/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва
від 25 вересня 2023 року про зупинення провадження
в складі судді Комаревцевої Л. В.
у цивільній справі №753/16046/22 Дарницького районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Кронвест",
третя особа - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
про визнання недійсними договорів позики та застави,
В грудні 2022 року ОСОБА_2 , посилаючись на порушення прав споживача, звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Кронвест" про визнання недійсними договорів позики та застави.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року за клопотанням ОСОБА_2 зупинено провадження у даній справі до припинення перебування його на військовій службі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про зупинення провадження, та перешкоджає подальшому провадженню у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність в матеріалах справи належних доказів, які зумовлюють зупинення провадження у справі з підстав перебування строни в Збройних Силах України (далі - ЗСУ).
Вказував, що згідно судової практики, висвітленої в постановах Верховного Суду, належним письмовим доказом для зупинення провадження в таких випадках є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження військової служби в ЗСУ, затверджений Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, який позивачем суду надано не було.
За наведених обставин просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на ухвалу суду від 25.09.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (том 2, а. с. 35).
Позивач, належним чином повідомлявся про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу суду від 25.09.2023 в порядку уписьмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом надсилання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної справи на зазначену ним в позовній заяві електронну адресу. Згідно звіту від 03.01.2024 судові документи 01.12.2023 направлено ОСОБА_2 (том 1, а. с. 1, том 2, а. с. 36).
Зазначивши адресу електронної пошти, позивач проінформував суд у встановлений процесуальний спосіб адресу для електронного листування, чим поклав на себе ризики щодо її актуальності (постанова Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №128/31/23).
Інші учасники справи також належним чином повідомлялися про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу суду від 25.09.2023 в порядку уписьмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (том 2, а. с. 32-34, 37, 38).
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Положеннями статті 251 ЦПК України передбачено випадки у разі яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зокрема, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що 20.09.2023 позивачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 2частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки він мобілізований до складу ЗСУ і згідно витягу з наказу Міністерста оборони України від 11.09.2023 №190 вважається таким, що вибув у відрядження до запасного пункту управління з метою виконання завдань визначених бойовим розпорядженням Головнокомандувача ЗСУ №6719 від 18.09.2022.
Розглянувши вказане клопотання, суд першоїінстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі указаної норми до припинення перебування позивача на військовій службі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд виходить із такого.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № N 8-рп/2002).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупередженийта своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чиінтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Своєю чергою реалізація завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права не можливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.
Частиною третьою статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 14.03.2022 №7168, Указом Президента України від 19.04.2022 №7300, затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України 16.11.2022 №2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX та продовжений до теперішнього часу.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Як вже вказувалося вище ОСОБА_2 , звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, на підтвердження перебування на військовій службі надав Витяг з наказу начальника Військової служби правопорядку у ЗСУ - начальника Головного управління Військової служби правопорядку ЗСУ (по стройовій частині) №190 від 11.09.2023.
Так, у вищезгаданому Витязі з наказу №190 від 11.09.2023 зазначено вважати таким, що вибув у відрядження до запасного пункту управління - 2 Генерального штабу ЗСУ, з 11.09.2023 до окремого розпорядження з метою виконання завдань визначених бойовим розпорядженням Головнокомандувача ЗСУ №6719 від 18.09.2022 - підполковника ОСОБА_2 , офіцера відділу взаємодії з органами державної влади з правоохоронними функціями та спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції управління взаємодії з іншими правоохоронними органами України Головного управління Військової служби правопорядку ЗСУ (том 2, а. с. 4).
З даного Витягу з наказу №190 від 11.09.2023 також вбачається, що ОСОБА_2 знятий з котлового забезпечення за зальновійськовою нормою (№1) при військовій частині НОМЕР_1 , з 11.09.2023 та забезпечений харчуванням при Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального шта ЗСУ.
Сукупний аналіз вищенаведених положень закону вказує на те, що наданий позивачем Витяг з наказу начальника Військової служби правопорядку у ЗСУ - начальника Головного управління Військової служби правопорядку ЗСУ (по стройовій частині) №190 від 11.09.2023 не підтверджуєперебування ОСОБА_2 у складі ЗСУ, що переведені на воєнний стан, та не дає підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставність зупинення провадження у цій справі судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки факт перебування сторони у складі ЗСУ не доводить факту перебування ОСОБА_2 у структурному підрозділі ЗСУ, що переведений на воєнний стан.
Таким чином, не звернувши уваги на наведені обставини та норми закону, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі.
До того ж, необгрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу про зупинення провадження судом постановлено з порушенням норм процесуального права.
За вказаних обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
А. М.Стрижеус