Іменем України
09 січня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/4180/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва
від 02 жовтня 2023 року
у складі судді Гаврилової О. В.,
у цивільній справі №755/4650/22 Дніпровського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення боргу за договором страхування
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. В мотивувальній частині рішення викладено висновки про відсутність правових підстав для стягнення на користь відповідача з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у стягненні на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, останній подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та без повного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував про помилковість висновку суду, що не надання акту виконаних робіт є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Зазначив, що гонорар адвокатського об'єднання не залежить від кількості проведених процесуальних дій, а оплата проводиться після підписання акту виконаних робіт між адвокатським об'єднанням та МТСБУ у майбутньому, оскільки вимога щодо підписання акту виконаних робіт має відкладальний характер.
За наведених обставин просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2023 року в частині відмови у стягненні понесених відповідачем витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
Сторони, належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення суду від 02.10.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 154-157).
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Спір у даній справі не належить до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; ціна позову не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відтак справа розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Також в питанні надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначила: "Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила: "З урахуванням практики ЄСПЛ не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність".
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12 жовтня 2021 року між МТСБУ та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено Договір №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права (далі - Договір), предметом якого є, серед іншого, супровід судових справ.
28 грудня 2021 року між МТСБУ та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено Додаткову угоду до Договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права.
05 липня 2022 року між МТСБУ та Адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» укладено додаткову угоду №777 до Договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права, згідно якої, відповідно до умов договору, замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника справи за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ. Вартість послуг визначена в розмірі 2 000 грн.
Пунктом 2 Додаткової угоди №777 від 05.07.2022 визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів з дати підписання сторонами Акту про виконані роботи.
Аналіз наведених фактичних обставин вказує на те, що в даному випадку викладена в Додатковій угоді №777 до договору №4.1/12-10/2021 домовленість сторін цього договору містить відкладальну обставину щодо проведення оплати послуг адвоката.
При цьому, розділом 5 самого Договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права визначено порядок та розмір оплати. Так, відповідно до п. 5.3. Договору, оплата здійснюється замовником шляхом перерахування суми винагороди на рахунок виконавця на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем раз на місяць та передається замовнику у місяці, наступному за звітним, у двох екземплярах разом із матеріалами справи.
Крім того, за змістом Додаткової угоди до Договору №4.1/12-10/2021 від 28.12.2021 про надання послуг у сфері права, а саме пункту 4.17 виконавець зобов'язаний щомісячно до 15 числа кожного місяця направляти замовнику погоджені Акти виконаних робіт, підписані в сервісі «Вчасно».
Також в Додатковій угоді від 28.12.2021 сторони домовилися про те, що починаючи з 01 січня 2022 року при виконанні умов Договору, зобов'язані здійснювати формування та підписання Актів на закриття справи, Актів приймання-передачі наданих послуг та інших документів передбачених Договором з використанням програмних рішень Сервісу «Вчасно», якщо інше не визначено Договором або Додатком до цього договору (п.4.18).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять жодних Актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних у Сервісі «Вчасно» на підтвердження прийняття відповідачем наданих йому правових послуг, як то визначено умовами Договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права від 12.10.2021 з урахуванням укладених до нього Додаткових угод від 28.12.2021 та від 05.07.2022.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, МТСБУ посилалося на те, що оскільки договором про надання правової допомоги визначено фіксовану суму гонорару, то вимога щодо надання Акту виконаних робіт є надмірним формалізмом.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що такі доводи відповідача суперечать умовам договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права та змісту додаткових угод до вказаного договору, які до того ж є чинними, адже відсутні докази про визнання їх недійсними у визначеному законом порядку.
При цьому колегія суддів ураховує, що наведені в договорі про надання правничої допомоги вартість послуги - 2 000 грн у справі, в якій ціна позову становить 10 000 грн і більше, не є підставою для стягнення таких витрат з позивача.
Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі №509/5043/17 (провадження №61-5662св20).
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту надання послуг і виконання робіт, що могло б бути підставою для відшкодування відповідачеві таких судових витрат за рахунок позивачки, що є підставою для відмови в їх стягненні з останньої.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у стягненні на користь відповідача витрат на правничу допомогу є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
А. М. Стрижеус