Постанова
Іменем України
09 січня 2024 року
провадження №22-ц/824/4213/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 ,
на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 18 вересня 2023 року
в складі судді Шум Л. М.
у цивільній справі №759/11958/23 Святошинського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_3
про стягнення аліментів
В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, в якому посилаючись на те, що відповідач, який є здоровою особою, має у власності два автомобілі, зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) та не виконує свого обов'язку щодо надання матеріальної допомоги на утримання спільної доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею, просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 22 720 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач визнав позов частково та просив стягнути аліменти у розмірі 2 000 грн, посилаючись на те, що він має третю групу інвалідності, на його утриманні перебуває хвора мати та на те, що в період воєнного стану дохід від підприємницької діяльності не є постійним.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , щомісячно, в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.06.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1 073 грн 60 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка подала до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене без повного дослідження доказів, просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2023 з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Як на підставу скасування рішення посилалася на те, що суд першої інстанції самовільно змінив предмет позову та спосіб стягнення аліментів, що є порушенням ч. 3 ст. 181 СК України, згідно якої аліменти на дитину можуть бути визначені судом або у частці від доходу матері чи батька дитини, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, з ким проживає дитина.
Звернула увагу, що за приписами ч. 3 ст. 181 СК України вибір способу стягнення аліментів належить до виключного права того з батьків, з ким проживає дитина.
Позивачка належним чином повідомлена про розгляд її апеляційної скарги на рішення суду від 18.09.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 150-151).
Відповідач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги позивачки на рішення суду від 18.09.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 134 та 134 на звороті).
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували у шлюбі з 10 серпня 2019 року, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року розірвано.
Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні та вихованні.
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Згідно довідки до акта огляду Житомирської обласної МСЕК №087862 від 14.12.2022 ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності.
Рішенням Виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області №77 від 30.08.2022 затверджено висновок щодо доцільності визначення ОСОБА_3 опікуном своєї матері ОСОБА_6 .
Також з матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_3 на праві власності зареєстроване рухоме майно, а саме автомобіль Volkswagen Touareg, 2003 року випуску, та автомобіль Nissan Sentra, 2018 року випуску.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що відповідач є фізично здоровою людиною, зареєстрований як ФОП, має у власності рухоме майно (два автомобілі) і як батько повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини.
Суд першої інстанції, врахувавши вищевказані обставини та застосувавши положення ст. 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182-184 СК України, які регулюють дані правовідносини, та встановивши, що дитина проживає разом з матір'ю і повністю знаходиться на її утриманні, тоді як батько дитини не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та як наслідок неправильно визначив розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених положень закону вказує на те, що право вибору способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі надано тому з батьків, разом з ким проживає дитина.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просила стягнути аліменти з ОСОБА_3 на утримання їх спільної дитини у твердій грошовій сумі. Тобто позивачка самостійно визначилася із способом стягнення.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також відповідальність батьків або осіб, що їх замінюють, за створенням умов, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведеність стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями частини 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Отже, матеріальне утримання дитини є обов'язком батьків, у контексті виховання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за заявою позивача безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд частково задовольнив позовні вимоги та визначаючи аліменти у розмірі 1/4 частки від доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилався на те, що дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, а також з того, що позивачкою не надано доказів про необхідність стягнення аліментів саме в розмірі 22 720 грн.
Проте, визначаючи розмір аліментів в частці, а саме 1/4 частки від доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 в позовній заяві просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі, що відповідає приписам ч. 3 ст. 181 СК України. При цьому, в мотивувальній частині рішення суд послався на положення ч. 3 ст. 181 СК України та водночас дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів у частці від доходу відповідача. Також суд першої інстанції не приділив належної уваги тій обставині, що ОСОБА_3 є ФОПом і як стверджує останній має нерегулярний, мінливий дохід, що в свою чергу теж впливатиме на розмір аліментів, зважаючи на визначення їх у частці.
Крім того, суд не надав належної правової оцінки і тій обставині, що відповідач частково визнав позовні вимоги, а саме в розмірі 2 000 грн, тобто у твердій грошовій сумі.
При таких обставинах, приймаючи до уваги положення зазначених вище правових норм та за наявності відповідної заяви одержувача аліментів про обрання ним способу стягнення аліментів у вигляді твердої грошової суми, то й розмір аліментів необхідно визначити у твердій грошовій сумі.
Як вже вказувалося вище, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, а саме у розмірі десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що становить 22 720 грн.
Разом з тим, як вірно зазначено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, заявляючи про стягнення аліментів в розмірі 22 720 грн ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів необхідності стягнення аліментів в такому розмірі, у зв'язку з чим й відсутні підстави для стягнення аліментів у цьому розмірі.
Визначаючи розмір аліментів, колегія суддів враховує наступне.
В статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2 272 гривень.
Беручи до уваги все вищевикладене, в тому числі й те, що дитина проживає разом з матір'ю, на яку окрім матеріального забезпечення дитини покладено й обов'язок у постійному вихованні дитини, контролі, що потребує більше моральних витрат, враховуючи вік і стан здоров'я дитини, стан здоров'я платника аліментів, а також враховуючи приписи ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, згідно яких обов'язок утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття стосується обох батьків, колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів необхідно визначити в твердій грошовій сумі у розмірі двох прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Колегія суддів вважає, що за встановлених у справі обставин такий розмір аліментів є достатнім та справедливим по відношенню як до інтересів дитини, так і її батьків.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи, але працездатною особою, працює ФОП, є опікуном своєї матері та має у власності рухоме майно.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розмір аліментів необхідно визначити в сумі 4 544 грн.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині визначеного розміру аліментів, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2022 року - змінити в частині визначеного розміру аліментів, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Стягнути з ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4 544 (чотири тисячі п'ятсот сорок чотири) грн 00 коп., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 червня 2023 і до досягнення дитиною повноліття".
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
А. М. Стрижеус