Постанова
Іменем України
09 січня 2024 року
провадження №22-ц/824/4141/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 ,
на рішення Подільського районного суду м. Києва
від 15 серпня 2023 року
в складі судді Скрпник О. Г.
у цивільній справі №758/5604/23 Подільського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1
про стягнення аліментів
В травні 2023 року ОСОБА_3 , посилаючись на те, що після припинення шлюбних відносин з відповідачем, з нею залишився проживати їх спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на її утриманні, звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 11 600 грн, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5 000 грн, щомісячно, починаючи з 22.05.203 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1 073 грн 60 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права; викладені в рішення висновки не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про мінливий дохід відповідача через різні суми доходу за червень та липень 2023 року, оскільки не врахував, що працевлаштування відбулося посеред місяця червня, а тому й заробітна плата нарахована за відпрацьовані дні у червні та відповідно менша ніж у липні 2023 року.
Стверджував, що згідно довідки про доходи від 04.10.2023 він має постійний, а не мінливий дохід.
Вважав, що визначаючи спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд повинен був перевірити чи має відповідач нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Додав, що саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 03.10.2018 у справі №643/10660/16-ц.
Зазначив, що при ухваленні рішення суд першої інстанції прийняв позицію позивача щодо згоди ОСОБА_1 сплачувати аліменти на утримання дитини не менше 5 000 грн, яка була висловлена в проектах мирової угоди. Проте, не коректно тлумачити поодинокі положення мирової угоди окремо від інших, таких як й обов'язок ОСОБА_3 по утриманню дитини та закріплювала обов'язок обох батьків в повній мірі нести додаткові витрати на дитину.
Також зазначив, що визначення аліментів у твердій грошовій сумі, а саме у розмірі 5 000 грн перевищує половину його щомісячного доходу. На думку скаржника, за таких обставин слід змінити спосіб стягнення аліментів та визначити в частці від доходу.
За наведених обставин просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 15.08.2023 та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.05.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на рішення суду від 15.08.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом отримання на електронну адресу копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується звітом про доставку електронного листа (том 2, а. с. 51-52).
Позивачка також належним чином повідомлена про розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення суду від 15.08.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги під розписку (том 2, а. с. 26).
Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_3 подала відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували у шлюбі з 31 жовтня 2017 року, який рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2023 року у справі №758/5215/23 розірвано.
Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу проживає разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні та вихованні.
Відповідач перебуває у працездатному віці, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, допомогу по безробіттю не отримує, на утриманні інших осіб не має; працевлаштований та отримує дохід.
Згідно довідки про доходи від 08.08.2023, ОСОБА_1 займає посаду затягувальника взуття у ФОП ОСОБА_6 . Заробітна плата за червень 2023 року становить 3 959,09 грн, за липень 2023 року - 6 700 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 11.03.1996, ОСОБА_1 , є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
За ОСОБА_1 на праві власності зареєстроване рухоме майно, а саме автомобіль Ford, марки S-Max, 2007 року випуску.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 вказувала на те, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, працевлаштований, не має на утриманні інших осіб, за ним на праві власності зареєстроване нерухоме і рухоме майно та у відповідності до вимог сімейного законодавства зобов'язаний матеріально утримувати свою дитину. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції, застосувавши положення ст. 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182-184 СК України, які регулюють дані правовідносини, встановивши, що дитина проживає разом з матір'ю і знаходиться на її утриманні, а також врахувавши, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, необхідність обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини в розмірі 5 000 грн.
Апеляційна скарга не містить доводів незгоди з рішенням суду в частині наявності правових підстав для стягнення аліментів та фактично зводиться до незгоди з визначеним судом розміром аліментів та способом стягнення.
Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення суду, з огляду на наступне.
Однак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про мінливий дохід відповідача, оскільки не врахував, що ОСОБА_1 був працевлаштований всередині місяця червня 2023 року та згідно довідки про доходи, заробітна плата в цьому ж місяці була нарахована йому за відпрацьовані дні, а в наступному місяці за повний місяць (липень).
Проте, з урахуванням вищенаведених та врахованих судом першої інстанції фактичних обставин, такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновку про наявність правових підстав для визначення аліментів у твердій грошовій сумі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд прийняв позицію позивача щодо згоди відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини не менше 5 000 грн колегія суддів вважає безпідставними, оскільки мотивувальна частина оскаржуваного рішення таких висновків не містить.
Колегія суддів вважає недоречними доводи апеляційної скарги, що визначаючи спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд повинен був перевірити чи має відповідач нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі та інші обставини, що мають істотне значення, оскільки в сімейному законодавстві, яким врегульовано порядок вирішення спорів у даних правовідносинах, така норма закону втратила чинність.
Так, дане положення ч. 1 ст. 184 СК України, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, було викладено в Сімейному кодексі України в редакції 2017 року.
В чинній редакції ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Таким чином, при вирішенні даного спору та визначенні аліментів у твердій грошовій сумі, в суду першої інстанції був відсутній обов'язок щодо перевірки чи має платник аліментів нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі.
З огляду на викладене, не заслуговують на увагу судової колегії посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №643/10660/16-ц, в якій зроблено висновок про необхідність застосування судом ч. 1 ст. 184 СК України в редакції 2017 року, яка на момент виникнення спірних правовідносин втратила чинність.
Посилання відповідача в апеляційні скарзі про можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходів (заробітку) не є безумовною підставою для визначення аліментів саме в такому розмірі, оскільки факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (постанова Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №344/10971/16-ц).
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі про необхідність змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на стягнення у частці від доходу, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених положень закону вказує на те, що право вибору способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі надано тому з батьків, разом з ким проживає дитина.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_3 просила стягнути аліменти з ОСОБА_1 на утримання їх спільної дитини у твердій грошовій сумі, посилаючись на те, що з нею проживає дитина. Тобто позивачка самостійно визначилася із способом стягнення аліментів, що узгоджується з нормами сімейного законодавства.
Крім того, щодо доводів скаржника про зміну способу стягнення аліментів слід враховувати правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 22.08.2022 у справі №712/6313/21, згідно якої з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову про стягнення аліментів. Рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
А. М. Стрижеус