Справа № 372/3593/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/15306/2023
22 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Близнюк А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс банк» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2023 року (суддя Зінченко О.М.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
у вересні 2021 року АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк», звернулось до суду із позовом про стягнення з відповідачки частини заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 000 доларів США та судові витрати по справі.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 26 червня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 490080134, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 49 998,96 доларів США строком до 26 червня 2015 року зі сплатою 14,99 % річних. Того ж дня, між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 з метою забезпечення належного і своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором № 490080134, був укладений договір поруки № 490080134-П.
Позивач зазначав, що позичальник належним чином не виконував свої зобов'язання по поверненню кредитної заборгованості, у зв'язку з чим банк звернувся до суду та рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський Фінансовий Союз» від 4 листопада 2014 року № 3384-1/1032/14 з ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 1 550 224,02грн, а ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2015 року АТ «Альфа-Банк» видано виконавчий документ на виконання зазначеного рішення третейського суду.
Позивач посилався на те, що згідно анкети на отримання кредиту, наданої ОСОБА_2 , останній із 11 червня 2005 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , у зв'язку з чим отриманий позичальником кредит є спільним майном подружжя і за цим договором виникають зобов'язання в обох з подружжя.
Позивач вважав, що при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов'язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, якщо питання про поділ зобов'язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов'язаннями солідарно всім своїм майном.
Позивач зазначав, що вказані обставини є підставою для стягнення з відповідачки частини заборгованості у розмірі 20 000 доларів США.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2021 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа - Банк» частину заборгованості за тілом кредиту в сумі 20 000 доларів США та судовий збір в розмірі 8081,85грн.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2021 року скасовано та призначене підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2023 року провадження у справі закрито, повернуто Акціонерному товариству «Сенс Банк» (попереднє найменування АТ «Альфа-Банк») з державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 8 081,85грн.
У поданій апеляційній скарзі представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Стеценко М.В. просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись необґрунтованість ухвали суду, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вже існує судове рішення про той самий предмет, з тих самих підстав та між тими ж сторонами, а саме рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2014 року № 372/1600/14-ц, оскільки зі змісту цього рішення вбачається, що позов був пред'явлений саме до поручителя, у той час як підставою даного позову є факт перебування боржників у шлюбі та солідарну відповідальність, що виникла в них за кредитним договором, як правочином, що був вчинений в інтересах сім'ї.
Також представник позивача посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд не розглянув його заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та не розглянув його клопотання про залишення відзиву без розгляду.
Таким чином, представник позивача стверджує, що суд першої інстанції позбавив позивача можливості надати пояснення стосовно клопотання представника відповідачки про закриття провадження у справі, що свідчить про поверхневе ставлення суду першої інстанції до розгляду справи, порушення принципів об'єктивності та неупередженості суду, та грубе порушення норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на її обґрунтованість та законність.
АТ «Сенс Банк», будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.218), свого представника у судове засідання не направив, представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Стеценко М.В. надіслав на електронну адресу Київського апеляційного суду клопотання, підписане його електронним підписом, про розгляд справи у його відсутність (с.с.232).
Третя особа ОСОБА_2 про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлявся за наявною в матеріалах справи адресою, однак судова повістка-повідомлення повернулася до суду без вручення, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.223-224).
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у
випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Матеріали справи не містять іншої адреси місця проживання або місця знаходження ОСОБА_2 .
Частина 1 статті 131 ЦПК України передбачає, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Виходячи з вищезазначених норм процесуального права, ОСОБА_2 належним чином повідомлений про день та час апеляційного розгляду, у судове засідання не з'явився, клопотань про його перенесення не подав, тому на підставі положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Кулініченка Г.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що існує рішення суду, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені статтею 255 ЦПК України і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, у тому числі і у зв'язку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують
звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Аналогічний за змістом висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц.
Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року, справа № 908/299/18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 серпня 2014 року (справа № 372/1600/14-ц), яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 листопада 2014 року, у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (с.с.164-165, 166-167).
Зі змісту рішення суду вбачається, що позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 були пред'явлені як до поручителя, з якою 26 червня 2008 року був укладений договір поруки № 490080134-П у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 490080134.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що порука є припиненою згідно частини 1 статті 559 ЦК України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором, посилаючись на те, що кредит брався ОСОБА_2 в інтересах сім'ї, відповідачка була дружиною позичальника, тому грошові кошти, отримані від банку, були спільним майном подружжям.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на норми Сімейного Кодексу України.
Отже, підстава даного позову не є тотожною до тієї, яка вже була предметом судового розгляду.
На вказані обставини не звернув уваги суд першої інстанції та прийшов до помилкового висновку, що підстава позову у даній справі є абсолютно тотожною до тієї, яка була предметом судового розгляду у справі №372/1600/14-ц.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи,
допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали про закриття провадження у справі, тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс банк» задовольнити.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 30 серпня 2023 року скасувати, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості направити до Обухівського районного суду Київської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 9 січня 2024 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук