Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 січня 2024 року № 636/4895/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), за участі третьої особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова,61024, м. Харків, вул.Пушкінська,б.61, визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії і зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області із позовом, в якому просив суд:
-визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), викладене в протоколі N 2 від 26.02.2021 року, в частині зняття ОСОБА_1 ( ПІН НОМЕР_1 ) з квартирного обліку.
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (ЕДРПОУ: НОМЕР_3 поновити ОСОБА_1 (ПІН НОМЕР_1 ) на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), зі збереженням часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації в загальній та в першочерговій черзі.
-стягнути з Відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 31.10.2023 року справу передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою до Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року відкрито спрощене провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 628 від 15.09.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а'ч.6 (у зв'язку із закінченням строку контракту) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII.
3 03.02.1995 року Позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 в загальній черзі, що підтверджується витягом з протоколу засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_2 № 10 від 13.01.2006 року складом сім'ї - 1 ( одна) особа.
Позивач зареєстрований в АДРЕСА_3 .
Надіславши 09.08.2021 року до військової частини НОМЕР_2 інформаційний запит щодо перебування його на квартирній черзі Позивач отримав відповідь з військової частини НОМЕР_2 від 25.08.2021 року за вих.КУ48/1309 згідно якої дізнався, що протоколом № 2 засідання житлової комісії військові ї частини НОМЕР_2 від 26.02.2021 року його було знято з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_2 ,як особу яка звільнена після закінчення строку контракту.
Позивач не згоден зі вказаним рішенням, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 22 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок), визначено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно - експлуатаційних органах.
Згідно з ч. 9 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штаттів або проведення інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
У п. 19 Інструкції з забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, перелік підстав згідно яких на обліку залишаються військовослужбовці, у тому числі, які виключені зі списків особового складу військових частин, та члени їх сімей є вичерпаний. Та Позивач не підпадає під жоден.
Таким чином, про зняття з квартирного обліку військовослужбовців, звільнених з військової служби після закінчення строку контракту, за сімейними обставинами відповідно до вимог пункту 9 статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла.
Також, зазначені вимоги викладені в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 №1081 - військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла. На підставі вищесказаного, була проведена інвентаризація облікових справ щодо виявлення осіб звільнених з військової служби які не відповідають критеріям залишення на квартирному обліку.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідач підкреслює, що гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року 18-рп/2004 щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних, і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам . України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Конституційний Суд України у рішенні 19-рп/2011 від 14.12.2011, зокрема, зазначив: Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією І законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Тобто, Конституційний Суд України визначив залежність виникнення права особи на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, виключно із існуванням порушення, створенням перешкод для реалізації конкретних прав і свобод такої особи. Наведене підтверджується також положеннями частин третьої-п'ятої статті 55 Конституції України, у яких чітко вказано про захист своїх прав і свобод.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача є безпідставними.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за участі третьої особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова,61024, м. Харків, вул.Пушкінська,б.61, визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.