Справа № 521/23448/23
Номер провадження № 2-а/521/40/24
08 січня 2024 року
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйок І.А,
за участю секретаря судового засідання - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті ( адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул.. Антоновича, 51) про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення № АА00008378 від 11.05.2023 року та № АА00008379 від 11.05.2023 року, -
10.10.2023 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення, у якому просив суд: визнати протиправним та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України №АА00008378 від 11.05.2023 року та постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України №AA00008379 від 11.05.2023 року, прийняті Державною службою України з безпеки на транспорті, в повному обсязі, та просив судові витрати стягнути з відповідача.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.10.2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом, відмовлено, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, залишено без розгляду.
Постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2023 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 11.10.2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.01.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Представник відповідача подав 05.01.2024 року до суду відзив, який було зареєстровано у суді 08.01.2024 року, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Учасники в судове засідання не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно. Представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його особистої участі, у задоволенні позову просив відмовити.
Суд, вивчивши та дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показниками технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом було встановлено, що ОСОБА_1 надає послуги з перевезень вантажним автомобільним транспортом в якості фізичної особи - підприємця на вантажному автомобілі «MAN TGS 18.400» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить йому на праві власності.
12.04.2023 року позивач здійснював перевезення вантажів з с. Долинське Запорізької області до м. Одеси відповідно до разового договору №070423 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.04.2023 р. та товаро-транспортній накладній №12423 від 12.04.2023 року.
Відповідно до зазначеної товаро-транспортної накладної №12423 від 12.04.2023 р. позивач вибув від вантажовідправника 12.04.2023 р. о 14 годині 30 хвилин і прибув до вантажоодержувача під розвантаження 13.04.2023 року о 12 годині 30 хвилин.
Позивач отримав постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серія АА №00008377 від 11.05.2023 року, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті, з якої дізнався, що ним було скоєно порушення з допущення руху транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України, а саме з перевищенням загальної маси транспортного засобу, відповідальність яке передбачена ч. 2 ст. 1321 Кодексу про адміністративні правопорушення України.
Судом встановлено, що позивач сплатив штраф за порушення, передбачене ч. 2 ст. 1321 КпАП України, накладене на нього відповідно до постанови серії АА №00008377 від 11.05.2023 року.
В подальшому, відносно позивача Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову серії AA00008379 від 11.05.2023 року за порушення ПДР з допущення руху транспортного засобу з перевищенням загальної маси транспортного засобу на 12% і перевищення навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 8,659%, зафіксоване в автоматичному режимі 12.04.2023 року о 16 годині 35 хвилин, що зафіксоване засобом автоматичного контролю, що знаходиться за адресою М-30, км. 862+259, Дніпропетровська область.
Також, відносно позивача Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову серії AA №00008379 від 11.05.2023 року за порушення ПДР з допущення руху транспортного засобу з перевищенням загальної маси транспортного засобу на 12%, зафіксоване в автоматичному режимі 12.04.2023р. о 17 годині 03 хвилин, що зафіксоване засобом автоматичного контролю, що знаходиться за адресою: траса М-04, км. 600+100.
Судом встановлено, що позивач не заперечує, що транспортний засіб здійснив перевезення з перевищенням дозволених вагових параметрів. Як на підставу позивач посилається на те, що ним вчинено правопорушення і за однією з постанов вже було сплачено штраф, а інші постанови винесено неправомірно, у зв?язку з чим, звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь У дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Загальне поняття адміністративного правопорушення дає стаття 9 КУПАП. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність права і свободи громадян на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Структуру складу адміністративного правопорушення складають об?єкт, об?єктивна сторона, суб?єкт, суб?єктивна сторона.
Об?єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Об?єктом адміністративного правопорушення можуть бути також здоров?я, честь і гідність людини.
Отже, об?єктом виступають конкретні норми, приписи, законні вимоги, заборони. Це означає, що форми, в яких проявляється конкретний об?єкт, можуть бути різними.
Об?єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв?язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об?єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, пов?язані з недотриманням установлених правил у сфері порядку управління, громадського порядку, природи, здоров?я населення та інших правил, виконання яких входить до їхніх службових обов?язків. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, а й за неналежне забезпечення виконання їх іншими особами, насамперед підлеглими.
Судом встановлено, що факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень встановлено постановами серії АА №00008378 від 11.05.2023 та АА №00008379 від 11.05.2023 року у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 132-1 КУпАП, зафіксовані в автоматичному режимі.
Відповідно, постановою від 11.05.2023 серії АА №00008378, зафіксовано правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті 12.04.2023 о 16 год. 35 хв., за адресою: траса М-30, км 862+259, Дніпропетровська обл. технічний прилад WIM58, WAGA-WIM40, CRUA-01-VVE.
Постановою від 11.05.2023 серії АА №00008379, зафіксовано правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті 12.04.2023 о 17 год. 03 хв., за адресою: траса М-04 Знам?янка - Луганськ - Ізварине (на м. Волгоград через мм. Дніпро, Донецьк), км 60+100. Технічний прилад WIM12, 12.
З оскаржуваних постанов суд вбачає, що порушення порядку у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 132-1 КУПАП відбулися у різних проміжках часу, на різних технічних засобах фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі та не є триваючим правопорушенням, оскільки вважаються вчиненим у момент фіксації адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Як вбачається з правових висновків, викладених в пунктах 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 по справі №487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі№ 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов?язків, передбачених законом.
Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов?язків.
Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об?єктивно існує цей обов?язок, виконанням обов?язку відповідним суб?єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 132-1 КУПАП (за порушення п. 22.5 ПДР) не мають ознак триваючого правопорушення.
Штрафи за адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 132-1 КУпАП є компенсаційними - тобто порушником нанесено шкоду державним автошляхам, яка має бути компенсована до територіальних громад, де було зафіксоване адміністративне правопорушення.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.5 Правил дорожнього руху України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов?язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений відділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Разом із тим, у відповідності до частини другої статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 КУпАП та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Судом встановлено, що система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства, що унеможливлює втручання уповноважених посадових особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
Положення частини другої статті 36 КУпАЛ до вказаних правовідносин не застосовуються. Кодексом України про адміністративні правопорушення урегульовано накладення стягнень при вчиненні кількох (двох або більше) проступків однією й тією ж особою. Відповідно до частини першої статті, у разі, коли справи розглядаються різними суб?єктами юрисдикції або одним й тим же суб?єктом юрисдикції, але не одночасно. У такому разі стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Судом встановлено, що в даному випадку факт притягнення позивача за перевищення нормативно правових параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР, не може вважатися одним і тим же правопорушенням, так як виявлені порушення було вчинено у різний час та при кожному окремому зважуванні перевищення загальної маси мало різні показники.
Коли адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачене частиною другою статті 132-1 КУпАП, зафіксовано в автоматичному режимі, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу.
За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов?язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов?язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Згідно пункту 2 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512 уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об?єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
Під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 3 зазначеної Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно пункту 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174, рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Отже, розгляд справи про правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі здійснюється шляхом опрацювання інформаційних файлів за результатом якого виноситься сформована системою в автоматичному режимі постанова на яку здійснюється накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що є підтвердженням прийняття рішення, з фіксацією дати та часу прийняття рішення за кожною автоматично зафіксованою подією правопорушення.
Відомості про накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису на кожній оскаржуваній постанові (сформованій системою в автоматичному режимі) наступні (отримані шляхом зчитування QR-коду кожної постанови)
Судом встановлено, що оскаржувані постанови виносились не одночасно, а в різний час, а тому і справи про адміністративні правопорушення не було розглянуто одночасно.
Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Тобто, визначальною ознакою частини другої статті 36 КУпАП є саме здійснення розгляду справ одночасно, чого не було у спірних правовідносинах.
Суд зазначає, що особливістю автоматичної фіксації правопорушень та їх розгляду є те, що інспектор, який здійснює розгляд справ, немає ані нормативної, ані технічної можливості обрати матеріали для розгляду. Так, після здійснення автоматичної фіксації правопорушення інформація потрапляє на розгляд у хронологічному порядку вчинення таких правопорушень, незалежно від особи яка їх здійснила. Крім того, посадові особи, які здійснюють розгляд також позбавлені можливості здійснювати будь-яку вибірку щодо дат вчинення правопорушень окремими особами або ж виокремлювати інформацію для розгляду стосовно конкретної особи.
З огляду на те, що засади Конституції України та положення КУпАП встановлюють індивідуальну відповідальність особи окремо за кожне вчинене правопорушення, гарантії щодо розгляду справ з урахуванням її особливостей у кожному конкретному випадку, здійснення розгляду справ про адміністративні правопорушення без будь-якого впливу та інформації про інші дії особи, свідчить виключно про об?єктивність та справедливість.
Відтак, судом встановлено у даному випадку, що справи про адміністративні правопорушення, за наслідками розгляду яких винесено оскаржувані постанови не були розглянуті одночасно; кожне з адміністративних правопорушень є самостійним та було оцінено незалежно від інших, з урахуванням особливостей кожного з них (транспортний засіб та його особливості, дата та час, місце вчинення, обсяг навантаження та інше); що неможливо здійснити зовнішнє втручання в систему, яка здійснює фіксацію та формування матеріалів про вчинені адміністративні правопорушення, оскільки суть процесу полягає саме в безсторонності та знеособленості під час розгляду справ.
Аналогічні висновки містяться в постановах П?ятого апеляційного адміністративного суду по справах 52212389/22, 522/3308/22, 521/15888/23, Першого апеляційного адміністративного суду по страві 243/1392/23, Третього апеляційного адміністративного суду по справі 175/1117/23, Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі 282/424/22.
На підтвердження факту фіксації руху транспортного засобу позивача через автоматичний пункт з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що стало підставою для притягнення його до відповідальності, а також справності технічного засобу та достовірності встановлених ним відомостей матеріали справи містять наступні відомості: прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM58, WAGA-WIM40, CRUA-01-VVE, автомобільна дорога М-30, км 862+259, Дніпропетровська обл., яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується сертифікатом відповідності UA.TR.113-0747/01F-22, UA.TR.113-0748/01F-22, сертифікатом перевірки типу UA.TR.113-0747-21, UA.TR.113-0748-21 щодо технічного засобу: «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі»; прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM12, автомобільна дорога М-04 км 60+100 Знам?янка-Луганськ-Ізварине, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується сертифікатами відповідності №№ UA.TR. 001 35 214-21, UA.TR. 001 35 215-21 від 17.06.2021, сертифікатом перевірки типу UA.TR/001-76-20 Rev.1 від 13.04.2021 щодо технічного засобу: «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №374 «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці» прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь відносяться до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 року № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану», позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Суд зазначає, що інформація, яка формує об?єктивну сторону порушення, міститься не лише в постанові, але й підтверджується інформаційними файлами та даними фото фіксації, що містяться в матеріалах справи.
Так, інформація щодо зважування міститься в інформаційній карті габаритно-вагового контролю, яка безпосередньо формується автоматичним пунктом та надсилається уповноваженій посадовій особі, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, у вигляді метаданих та використовується нею при встановленні події та складу адміністративного правопорушення, відображає, як саме відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення.
В інформаційній карті габаритно-вагового контролю відображено дані про кількість осей транспортного засобу, відстань між осями, навантаження на кожну вісь, висоту, довжину, ширину транспортного засобу, перевищення габаритів, перевищення ваги, температуру повітря, повну масу, шинність, клас транспортного засобу, загальну масу транспортного засобу тощо.
Судом встановлено, що в постанові АА №00008378 зафіксовано такі параметри: кількість вісей - 2 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 5884 мм; навантаження на вісь 1 - 7536 кг; 2 - 14876 кг; загальна маса - 22400 кг; висота - 3.966 м.; ширина - 2.566 м.; довжина - 10.881 м.
Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу загальна маса - 20160 кг, навантаження на одиночну вісь - 12495.84 кг.
Судом встановлено, що перевищення навантаження на вісь за постановою АА №00008378 складає 996 кг, що становить 8,659%.
В постанові АА №00008379 зафіксовано такі параметри: кількість вісей - 2 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 5920 мм; навантаження на вісь 1 - 8205 кг; 2 - 14375 кг; загальна маса - 22580 кг.
Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу загальна маса - 20322 кг.
Судом встановлено, що навантаження на вісь за постановою АА №00008379 складає 2322 кг, що становить 12,9%.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що оскаржувані постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідають усім вищенаведеним критеріям та містять усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та пунктом 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень, отже, зміст адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час рухуху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами).
Судом встановлено, що дії посадових осіб відповідача під час її формування є законними та такими, що відповідають вимогам статті 19 Конституції України.
Таким чином, обставини адміністративних правопорушень, викладених в оскаржуваних постановах, відповідають дійсності, а тому суд вважає, що у діях позивача на час розгляду даної справи наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1321 КУпАП.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 19, 63 Конституції України, статтями 122, 222, 251, 252, 258, 268, 278, 279 КУпАП, 42, 49, 55, 57, 60, 72, 73, 77, 78, 79, 165, 42, 165 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті ( адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул.. Антоновича, 51) про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення № АА00008378 від 11.05.2023 року та № АА00008379 від 11.05.2023 року - залишити без задоволення.
Постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України №АА00008378 від 11.05.2023 року, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України №AA00008379 від 11.05.2023 року, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: І.А.Бобуйок