Справа №760/28135/23
2-о/760/597/23
20 грудня 2023 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., за участю секретаря - Дубаніної О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про встановлення факту смерті на окупованій території, -
До Солом'янського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту звернулася ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просила суд:
- встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Майделіво, Покровського району, Орловської області, рф, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Макіївка, Донецької області, Україна.
В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. На момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на тимчасово окупованій території.
На думку заявника факт смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території підтверджується наступними документами: довідкою про причини смерті (до форми №106/у №430), виданою 19.10.2023 Державною бюджетною установою «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Макіївки»; лікарським свідоцтвом про смерть №430, виданим 19.10.2023 ДБУ ЦПМСД №5 м. Макіївки; свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 21.10.2023 Червоногвардійським відділом РАГС Макіївського міського управління юстиції Міністерства юстиції «ДНР».
Факт поховання ОСОБА_3 підтверджується наявними у заявника доказами, а саме: договором-замовленням на організацію та проведення поховання №085146 від 20.10.2023, актом приймання-передачі наданих послуг №228/18 від 20.10.2023.
Проте, як зазначає заявник, вказані документи є недійсними, оскільки видані незаконним органом на тимчасово окупованій території.
ОСОБА_1 з метою реєстрації факту смерті звернулася до Солом'янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві, однак 24.11.2023 Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві відмовив у проведенні державної реєстрації смерті №911/33.9-52, оскільки для проведення державної реєстрації смерті заявником пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Встановлення факту смерті ОСОБА_3 необхідно заявниці для проведення державної реєстрації смерті матері компетентним органом виконавчої влади України, отримання свідоцтва про смерть встановленого державного зразку та для реалізації своїх спадкових прав.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.12.2023 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на окупованій території залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення заявником недоліків ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19.12.2023 відкрито окреме провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про встановлення факту смерті на окупованій території та призначено судове засідання на 16 год. 00 хв. 20.12.2023.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , є її донькою та онукою померлої ОСОБА_3 , просила заяву задовольнити та встановити факт смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території.
Інші заінтересовані особи в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.
Вислухавши думку представника заявника, оцінивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає заявлені вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статті 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти , від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 03.05.1967.
Заінтересована особа ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого 12.12.1987.
Згідно з довідкою від 27.02.2017 №1767 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є АДРЕСА_2 , одночасно вказана адреса є адресою місця реєстрації сина померлої.
Відповідно до лікарської довідки про смерть (форма 106/у) №430 від 19.10.2023, виданої ДБУ ЦПМСП №5 м. Макіївка, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За даними довідки про причину смерті (до форми №106/у) №430 від 19.10.2023 причиною смерті ОСОБА_3 є хронічна серцево-судинна недостатність ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз.
20.10.2023 між ОСОБА_1 та Державною корпорацією «Ритуал» (ДНР 83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, буд. 94 А) було укладено договір №085146 на організацію та проведення поховання. Надання послуг з поховання підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №228/18 від 20.10.2023.
21.10.2023 Червоногвардійським відділом РАЦСу Макіївського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 .
24.11.2023 Солом'янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , оскільки останньою для проведення державної реєстрації пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1.
Наявні у заявника документи на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть), не відповідають вимогам законодавства України, оскільки їх було видано на тимчасово окупованій території України, визначеній Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року.
У зв'язку з цим, наявні документи не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
У відповідності до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В даному випадку йдеться про захист прав та законних інтересів заявника, що виникають із цивільних правовідносин, з метою забезпечення реалізації прав як фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою факту смерті близького родича заявника та які пов'язані із виникненням в останньої права на спадкування спадщини, яка залишилися після смерті ОСОБА_3 .
Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть /форма № 1 Об/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть /форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Встановлення факту смерті ОСОБА_3 необхідно заявнику для проведення державної реєстрації її смерті компетентним органом виконавчої влади України, отримання свідоцтва про смерть встановленого державного зразку та для реалізації своїх спадкових прав.
Положеннями ст.ст.293-294, 315-319 ЦПК України передбачена можливість встановлення юридичного факту, що має значення, в судовому порядку.
Так, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Стаття 317 ЦПК України встановлює особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно з ч. 2 статті 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції від 07 травня 2022 року дано визначення терміну «Тимчасово окупована територія», а саме - тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Згідно з п. 1 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5 державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
При відсутності підстав для державної реєстрації смерті, визначених Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.
Таким чином, законодавством визначено процедуру державної реєстрації смерті у даному випадку шляхом звернення до суду.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Порядок встановлення факту смерті та її причин, встановлений Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 1 Об/о), затвердженою наказом МОЗ України від 08 серпня 2006 року №545.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання (ч. 3 ст. 17 Закону).
З доданих до заяви документів судом встановлено, що згідно з довідкою від 27.02.2017 №1767 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є АДРЕСА_2 .
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» закріплено, що внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від'їзду.
Виходячи з пояснень наданих представником в судовому засіданні, з обліку внутрішньо переміщених осіб у передбаченому законом порядку померла не знімалась, докази перетину кордону в зворотньому напрямку відсутні, як і докази в який час і яким чином ОСОБА_3 перетнула кордон. В судовому засіданні представник зазначила, що померла повернувшись до м. Макіївки була лежачою хворою, тому не мала змоги знятися з обліку внутрішньо переміщених осіб, але відповідно до довідки про причину смерті від 19.10.2023 причиною смерті ОСОБА_3 є хронічна серцево-судинна недостатність ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, інших доказів на підтвердження зазначеного представником надано не було.
Оскільки відповідно до довідки від 27.02.2017 №1767 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є АДРЕСА_2 в суду виникає небезпідставний сумнів щодо смерті останньої на тимчасово окупованій території.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно із ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що заява не підлягає задоволенню.
Таким чином, обставини заяви про встановлення юридичного факту (факту смерті) не знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання, не доведені, а тому заява не обґрунтована і не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» ст.ст. 1, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 315, 317 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про встановлення факту смерті на окупованій території - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.О. Козленко