печерський районний суд міста києва
Справа № 279/4420/20-ц
03 листопада 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Підпалого В.В.,
при секретарі судового засідання - Паламарю С.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У вересні 2020 ОСОБА_1 звернувся до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до АТ «Укрзалізниця», в якому зазначив, що працює в виробничому підрозділі Коростенської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ої категорії, що підтверджується відповідним посвідченням та користується пільгами і доплатами, які надано відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На даний час має право на щомісячну доплату до заробітної плати згідно зі ст. 39 вищевказаного закону, що обмежується відповідачем.
Однак проведення нарахувань та виплат згідно з нормами статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач не проводить з 17 липня 2018 року до теперішнього часу.
Маючи статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, він працює та проживає в місті Коростені Житомирської області, яке відповідно до переліку населених пунктів віднесено до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячне підвищення до заробітної плати у розмірі двох мінімальних заробітних плат, згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік. Але відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень» розрахунковою величиною для виплати є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого з 01 січня 2017 року.
Виходячи з вищевикладеного вона має право на доплату до заробітної плати у розмірі двох прожиткових мінімумів.
Підпунктом 7 пункту 4 розділу 1 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76/-VІІІ, який набрав чинності з січня 2015 року, статтю 31, 37, 39 та 45 включено. Однак, згідно рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17 липня 2018 року підпункт 7 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, рішенням Конституційного Суду відновлено дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і остання діє з 17 липня 2018 року, її норми підлягають застосуванню. З 17 липня 2018 року відповідач повинен був відновити нарахування та виплату доплати до заробітної плати у відповідності до ст. 39 Закону України «Про захист і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати вказаної грошової допомоги з 17 липня 2018 року є протиправною.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати протиправною бездіяльність АТ «Українська залізниця» в особі Коростенської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-західна залізниця» щодо не нарахування та не виплати грошових коштів ОСОБА_1 , не подання розрахункових даних до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, з 17 липня 2018 року по даний час передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати АТ «Українська Залізниця» в особі Коростенської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-західна залізниця» нарахувати ОСОБА_1 з 17 липня 2018 року по даний час грошові кошти, передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та подати ці розрахункові дані на виплату ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
Ухвалою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.09.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
08 лютого 2021 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2021 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання відкрито провадження у справі.
06 липня 2022 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.
08 травня 2023 року через канцелярію суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, у яких вказує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин (з 17.07.2018 року по теперішній час) управління соціального захисту населення не уповноважені приймати у підприємств, установ, організацій, які знаходяться на території зон радіоактивного забруднення (крім зони відчуження) документи щодо розрахункових витрат на виплату доплат до зарплати відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також третя особа у своїх поясненнях вкує, що до управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації розрахунки за статтею 39 Закону № 796-XII виробничим підрозділом Коростенської дистанції колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» - не надавалися.
Таким чином третя особа вважає, що на даний час відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу доплати за роботу у зоні гарантованого добровільного відселення.
З огляду на викладене третя особа просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, заяв з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтями 4, 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В частині 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність АТ «Українська залізниця» в особі Коростенської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-західна залізниця» щодо не нарахування та не виплати грошових коштів ОСОБА_1 , не подання розрахункових даних до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, з 17.07.2018 року по даний час передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати АТ «Українська Залізниця» в особі Коростенської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-західна залізниця» нарахувати ОСОБА_1 з 17.07.2018 року по даний час грошові кошти, передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та подати ці розрахункові дані на виплату ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За результатами розгляду порушеного спору визначається чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
На позивача покладено обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушено, а тому потребують захисту.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду:
1) копію паспорта громадянина України;
2) копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
3) копію посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 20.12.1996 року;
4) копію довідки з місця роботи №101 від 28.05.2020 року;
5) заяву ОСОБА_1 від 04.06.2020 року адресовану начальнику Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації;
6) копію відповіді Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 02/35-5543 від 23.06.2020 року;
7) копію заяви ОСОБА_1 від 05.01.2021 року адресовану начальнику виробничого підрозділу Коростенька дирекція залізничних перевезень;
8) копію проміжної відповіді АТ «Укрзалізниця» № ДН-4-01-4/83 від 19.01.2021 року;
9) копію відповіді КСУ № 15/5-15/5-18/757 від 21.02.2022 року;
10) копію відповіді БПД № Ю-1/05-24 від 17.05.2022 року;
11) копію відповіді Мін'юту № 40160/Ю-10933/7.2.1 від 27.05.2022 року.
З наданих суду копій документів вбачається, що сторони перебувають у трудових відносинах: ОСОБА_1 займає посаду інженера у виробничому підрозділі Коростенської дистанції колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця».
Також ОСОБА_1 має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 20.12.1996 року.
З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що позивач проживає в м. Коростень Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесено до зон радіологічного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Доплата, передбачена ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу з 17 липня 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року.
З 01 червня 2016 року було поновлено здійснення доплати громадянам лише за роботу у зоні відчуження (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 04 лютого 2016 року №987-VII).
Згідно з роз'ясненнями Міністерства соціальної політики виплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення не нараховуються та не виплачуються, за виключенням території зони відчуження.
Доплата, передбачена статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не є складовою заробітної плати та не є заробітною платою за особливі умови праці, що включає в себе компенсаційні виплати на відповідний рік, а є соціальною гарантією.
Відповідно до п. 4 пп. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у редакції Постанови КМУ № 759 від 26 жовтня 2016 року) виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, доплата особам, які працюють у зоні відчуження, відповідно до статті 39 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 року № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян.
Таким чином, починаючи з 2018 року, у підприємств, установ, організацій, які знаходяться на території зон радіоактивного забруднення (крім зони відчуження) відсутній обов'язок подавати до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат на виплату доплат до зарплати відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто відсутні делеговані державою повноваження.
Враховуючи наведене, доплата, визначена статтею 39 вказаного Закону, не є складовою заробітної плати та не є заробітною платою за особливі умови праці, що включає в себе компенсаційні виплати, а є соціальною гарантією. Отже, відповідач не є розпорядником коштів, якому надано право проводити нарахування та виплати відповідно до статті 39 вказаного Закону.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України.
Оскільки у задоволенні позову суд відмовив у повному обсязі, судовий збір у повній мірі покладається на позивача.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16 ЦК України
ст.ст. 39, 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»: код ЄДРПОУ 40075815, адреса: вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150.
Третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації: код ЄДРПОУ 37470057, адреса: просп. Перемоги, 5, м. Київ, 01135.
Суддя В.В. Підпалий