Справа №:755/19829/23
Провадження №: 1-кс/755/4100/23
"27" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргу ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, установив :
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
ОСОБА_4 звернувся з даною скаргою, в порядку ст. 303 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання від нього заяви про вчинення кримінального правопорушення поданої в інтересах довірителя в строки визначені ст. 214 КПК України.
ІІ. Позиція сторін
Сторони у судове засідання не з'явилися, однак слідчий суддя беручи до уваги положення ст. 22, 26 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у їх відсутність.
ІІІ. Стислий виклад обставин справи
Суб'єктом оскарження було отримано 18 грудня 2023 року від особи, яка подала скаргу заяву/повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від цієї ж дати
Дані про унесення відомостей щодо обставин відображених у зверненні до ЄРДР, на час розгляду скарги слідчим суддю, не установлені.
IV. Правове регулювання питання
Кримінальний процесуальний кодексу України
Стаття 214. Початок досудового розслідування
1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення […], зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування […].
5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: […] 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, […]; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність
Стаття 303. […] бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження
1. […] : 1) бездіяльність […], яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, […], - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, […]
Стаття 307. Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на […] бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування
2. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги […] може бути про: […] 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
V. Оцінка слідчого судді
Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК встановлено, що на досудовому провадженні, серед іншого, може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 та від 24 квітня 2019 року у справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 373/18/23 Верховний Суд вказав що системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40, ч. 4 ст. 40-1 КПК України прокурор, слідчий та дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
При цьому, нормами кримінального процесуального законодавства передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше.
Разом з цим, передбачено необхідність попередньої оцінки слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать про ознаки певного кримінального правопорушення, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення, і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до ЄРДР за відповідною правовою кваліфікацією. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Верховний Суд у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 761/20985/18 наголосив якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
В постанові від 30 вересня 2021 року в справі № 556/450/18 Верховний Суд указав, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Таким чином, Суд, виходячи зі змісту аргументів наведених в постановах ВП ВС та ККС ВС у вказаних справах, констатує, що закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Щодо позиції ВССУ в частині умов застосування норм ст. 214 КПК, викладеної у листі від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», то Суд зауважує, що в постанові від 3 лютого 2022 року в справі № 755/11024/20 Верховний Суд у т.ч. звернув увагу, що роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань кримінального права та інтерпретаційні норми, які містяться в постановах ВСУ, не є джерелом кримінального права. Разом з тим, змінами, внесеними до Кримінального процесуального кодексу України та змінами від 3 жовтня 2017 року до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року, введені нові механізми єдності правових позицій та застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, врахування іншими судами при застосуванні таких норм права висновків, які викладені в рішеннях палат Верховного Суду, Об'єднаної палати та Великої Палати, тому посилання на Постанови Пленуму Верховного Суду України є неправильним, тим самим в ключі наведеного судом в цій справі сприймаються і з 09 лютого 2022 року (дати оприлюднення в ЄДРСР висловленої позиції ВС з указаного питання в справі № 755/11024/20) й дані у наведеному листі, позаяк наявна позиція ВС щодо тлумачення норм ст. 214 КПК України.
З цих підстав Суд відхиляє доводи щодо: (1) необхідності перевірки слідчим суддею дій (бездіяльності) уповноважених осіб щодо невнесення відомостей до ЄРДР виключно на предмет дотримання ними строків вирішення заяви; (2) помилковості доводів викладених в скарзі щодо імперативності норми про слушність унесення даних в Реєстр без необхідності здійснення попередньої оцінки (аналізу) слідчим суддею заяви про кримінальне правопорушення.
Водночас, забезпечуючи попередню оцінку вказаного характеру слідчий суддя вбачає слушним відповісти на наступні питанні:
(і) щодо наявності або ж відсутності підстав для внесення до ЄРДР відомостей заяви про вчинене кримінальне правопорушення за зверненням автора даної скарги
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
В цій ситуації під час оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчим суддею здійснено попередню оцінку (аналізу) змісту заяви/повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації про кримінальне правопорушення установив, що наведені у зверненні обставини (1) свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення; (2) в силу його характеру можливо встановити попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення зазначив конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони можливого кримінального правопорушення наведеного у заяві/повідомленні правопорушення;
(іі) щодо дотримання суб'єктом оскарження вимог ст. 214 КПК
Нормами кримінального процесуального законодавства України встановлюється обов'язок після отримання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення унесення за нею відомостей до ЄРДР у разі їх відповідності критеріям наведеної статті указаного Кодексу в т.ч. п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК.
У цьому випадку встановлено, що суб'єкт оскарження відомості за зверненням заявника, попри їх відповідність указаним критеріям, до ЄРДР не уніс протягом строку визначеного ст. 214 КПК, хоча згідно ч. 1 ст. 25 КПК України, саме прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Тобто, строки визначені ст. 214 КПК України, суб'єктом оскарження не дотримані.
Тим самим є дійсним факт бездіяльності визначеної п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України;
(ііі) щодо повноважень слідчого судді на здійснення контролю за правильністю визначення попередньої кваліфікації кримінального правопорушення
Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
За приписами ст. 2 КПК одним із завдань кримінальної процесуальної діяльності є правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, норм як Особливої, так і Загальної частин КК.
Кваліфікацією кримінальних правопорушень є встановлення і юридичне закріплення точної відповідності ознак суспільно небезпечного діяння ознакам складу правопорушення, визначеному у нормі закону про кримінальну відповідальність, поєднане (у разі необхідності) з відмежуванням кримінальних правопорушень одне від одного та від діянь, що не є кримінальними правопорушеннями, однак КПК не визначає окремих підстав правової кваліфікації кримінального правопорушення (див. постанову ВС від 06 грудня 2023 року у справі № 755/12415/22).
Таким чином, самостійне визначення особою у заявах/повідомленнях про кримінальне правопорушення наявності ознак діяння за певною статтею КК та бажаної кваліфікації без наведення достатніх відомостей не може автоматично свідчити про те, що було вчинено саме це кримінальне правопорушення.
Окрім того, слідчий, прокурор не зобов'язаний вносити відомості до реєстру у точній відповідності зі змістом заяви в частині обраної заявником правової кваліфікації, позаяк ні заявник, ні потерпілий, ні слідчий суддя не уповноважені спрямовувати хід досудового розслідування, зокрема, шляхом нав'язування слідчому саме тієї кваліфікації кримінального правопорушення, яка є бажаною для них, чи яку вони вважають правильною.
В постанові від 20 квітня 2023 року в справі № 373/18/23 ВС відмітив, що повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є прокурор, слідчий чи дізнавач вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймаються уповноваженою особою самостійно.
Завданням слідчого судді, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК, є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Однак способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування (див. постанову ВП ВС від 04 квітня 2019 року у провадженні № 11-945сап18).
Таким чином, здійснення судового контролю з боку слідчого судді за діями слідчого, прокурора щодо правильності правової кваліфікації (у тому числі попередньої кваліфікації при внесенні відомостей заяви про кримінальне правопорушення до ЄРДР) на етапі досудового розслідування до повідомлення особи про підозру КПК не передбачено. Виправлення допущених слідчим помилок на цьому етапі можливе прокурором у межах процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Отже, єдино можливим заходом з боку слідчого судді, у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, та у ракурсі норм ст. 307 указаного Кодексу є зобов'язати органу досудового розслідування вчинити дію передбачену ст. 214 КПК України (після подання заяви/повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування) без указівки на попередню кваліфікацію кримінального правопорушення.
За таких умов, з урахуванням наведеного, слідчий суддя розглянувши скаргу, у межах наявних та поданих до суду доказів, на час її розгляду, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню шляхом зобов'язання суб'єкта оскарження вчинити дії передбачені ст. 214 КПК України.
Керуючись ст. 214, 303-307, 369-372, 376, 534 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив :
скаргу - задовольнити.
Зобов'язати уповноважену особу (слідчого/дізнавача) Дніпровського УП ГУНП в м. Києві вчинити дію передбачену ст. 214 КПК України (після подання заяви/повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування) за заявою ОСОБА_3 , від 18 грудня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення (отримано УП 18 грудня 2023 року за №13406) в строки визначені ст. 214 вказаного Кодексу та з урахуванням положень ст. 28 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України, оскільки Верховний Суд в постанові від 05 листопада 2020 року в справі № 757/2094/20-к вказав, що зі змісту рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 у справі № 3-180/2018(1644/18) вбачається, що воно ухвалене з метою забезпечення конституційного права на судовий захист особи, яка звертається до уповноважених державних органів із заявою, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а тому виходячи з аналізу положень цього рішення апеляційному оскарженню підлягає саме ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення особи про кримінальне правопорушення, а не ухвала слідчого судді про задоволення такої скарги.
Слідчий суддя ОСОБА_5