Номер провадження 2-а/754/10/24
Справа №754/10417/23
Іменем України
08 січня 2024 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Буша Н.Д. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Бойка Олександра Павловича, третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправною, скасування постанови інспектора патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з даним позовом.
Позовна заява обґрунтована тим, що 24.07.2023 року інспектор 1 роти батальйону УПП у м. Києві лейтенантом поліції Бойко О.П. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7389069, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
В даній постанові зазначено, що позивач 24.07.2023 року о 09 год. 57 хв. керуючи транспортним засобом Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по пр. Броварському, 32 не виконав вимоги дорожнього знаку 12.4 ПДР України.
Позивач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Зазначає, що 24.07.2023 року під час притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач заявив поліцейському клопотання про перенесення розгляду справи для реалізації його права на правову допомогу. Проте поліцейський відхилив дане клопотання, чим на думку позивача обмежив його у праві скористатись правовою допомогою адвоката та одразу ж виніс оскаржувану постанову.
Постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки інспектор суттєво порушив його права відмовив у розгляді його клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю скористатися юридичною допомогою, тобто не надано можливості скористатись своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та порушено порядок розгляду справи.
Ухвалою суду від 04.08.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та було надано строк на усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
У встановлні строки позивачем було усунуто недоліки, ухвалою суду від 14.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов, а також роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
24.08.2023 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в яких просив суд скасувати вказану постанову та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції сплачену позивачем суму штрафу у розмірі 340 грн.
13.09.2023 року на адресу суду від представника Департаменту патрульної поліції, Дідковської Д.Ю. надійшла заява про залучення Департаменту патрульної поліції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки останній є, як орган Національної поліції, від імені якого інспектор уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у даній справі.
Ухвалою суду від 18.09.2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - департамент патрульної поліції.
Представник відповідача своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Однак 19.09.2023 року від представника третьої особи на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до поданого відзиву просять в задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи щодо позову представник зазначає, що винесена інспектором 1 роти 3 батальйону УПП у м. Києві лейтенантом поліції Бойко О.П. постанова серії ЕАС 7389069 від 24.07.2023 року є законною, обґрунтованою, винесеною відповідно до норм КУпАП, а також при розгляді справи про адміністративне правопорушення та притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Представник вважає, що всі твердження, які позивач виклав в позові, спростовуються відео - доказами з нагрудних камер поліцейських, які надано до відзиву. Вказує, що на відео доказах зафіксовано, як поліцейський ознайомлює водія з відеозаписом на якому зафіксовано факт вчинення правопорушення. Крім того, зазначає, що на відео доказах зафіксовано процедуру винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, при якій йому роз'яснено його права.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАС № 7389069 від 24.07.2023 року, незаконною, у зв'язку з тим, що вказана постанова порушує права та законні інтереси позивача. Інспектором не вжито жодних дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги у розумні строки. Позивач вважає, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до матеріалів справи, інспектор 1 роти 3 батальйону УПП в м. Києві лейтенант поліції Бойко О.П. 24.07.2023 року виніс відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАС № 7389069, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за порушення вимог п. 12.4 ПДР України. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 340 гривень.
Відповідно до вказаної постанови, 24.07.2023 року о 09 год. 57 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по пр. Броварському, 32, не виконав вимоги дорожнього знаку 12.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В графі 7 постанови «до постанови додаються» ніяких даних не зазначено.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, подавши письмове клопотання, однак, інспектором не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, на зворотному боці вказаного клопотання інспектор зазначив «… відхилено клопотання гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що під час розгляду справи на місці зупинки, згідно ст. 152 КУпАП водію було надано достатньо кількості доказів які зафіксовані на прилад TroCam ТС008390, де чітко видно факт адміністративного правопорушення, також водієві роз'яснено, що юридичною допомогою він може скористатись дистанційно….».
Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які могли б спростувати пояснення позивача з цього приводу.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч. 2 ст. 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
На думку суду, такі дії інспектора порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке мало місце та має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
З досліджених матеріалів справи, судом встановленор, що відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для надання водію часу скористатись правовою допомогою, оскільки позивач зазначав інспектору, що дистанційно він фізично це не може зробити, оскільки потрібно заключити з адвокатом договір про надання правової допомоги, що можливо зробити лише в офісі, де працює адвокат.
Також на відеозапису зафіксовано, як позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він бажає залучити до участі в розгляді справи захисника. Але інспектором було продовжено розгляд справи за місцем зупинки водія та відмовлено у задоволенні клопотання про надання необхідного часу для залучення захисника.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕАС № 7389069 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно бути вмотивованим.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів (ст. 280 КУпАП).
За змістом норм ч. 1, ч. 2 ст. 7, ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності. Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Цією нормою законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Європейський суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Отже, відповідач правомірність свого рішення та обставини, які б спростовували доводи позивача не довів.
Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Бойка Олександра Павловича, третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання протиправною, скасування постанови інспектора патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Бойко Олександра Павловича серії ЕАС №7389069 від 24.07.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачену суму штрафу в розмірі 340 грн., відповідно до платіжної інструкції №0.0.3115947759.1 від 24.07.2023 року .
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.01.2024 року.
Суддя Н.Д.Буша