Справа № 500/7184/23
08 січня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні з 20.05.2022 пенсії за 26 років вислуги, відповідно до п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 68% відповідних сум грошового забезпечення;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 16.08.2022 призначення та проводити виплату пенсії за 26 років вислуги, відповідно п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб в розмірі 68% відповідних сум грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 04.11.2015 призначено пенсію за вислугу років відповідно до п."б" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) в розмірі 52% відповідних сум грошового забезпечення. 16.08.2023 позивач звернулася до відповідача щодо перерахунку (призначення) пенсії за вислугу років в розмірі 68%, мотивуючи свою заяву тим, що вислуга років складає 26 років 03 місяці та 28 днів і відповідно розмір пенсії повинен бути 68% відповідних сум грошового забезпечення. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 30.08.2023 відмовило в перерахунку пенсії, оскільки питання щодо обчислення вислуги років та підготовки і подання документів на призначення пенсії належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств і відомств та зазначивши, що для призначення пенсії відповідно до п."а" ст.12 Закону №2262-ХІІ необхідно мати 25 календарних років вислуги. 11.10.2023 позивач звернувся до відповідача з повторним проханням стосовно перерахунку пенсії та надав наказ Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 14.09.2023 №8/ОС-ЗМУ-МЮ/83 щодо внесення змін до наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області від 03.11.2015 №61/0015 стосовно оголошення вислуги років на час звільнення та розрахунок вислуги років для призначення пенсії та відповідного розрахунку вислуги років. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 25.10.2023 повторно відмовив мені в перерахунку пенсії з тих самих причин.
Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, посилаючись на п."а" ст.12 Закону №2262-ХІІ, який визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та звертає увагу суду, що для позивача він складає 25 календарних років і більше. В свою чергу, положеннями ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ та пп."г" п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова №393), передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні.
З урахуванням зазначеного, позивач вважає посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років необґрунтованими та такими, що суперечать зазначеним вище положенням Закону №2262-ХП та Постанови №393, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 10.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримано 11.11.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) та станом на 08.01.2024 відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотань про продовження процесуального строку також до суду не надходило.
Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 03.11.2015 звільнений наказом управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області від 03.11.2015 №61/0015. Згідно з цим наказом вислуга років на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 15 років 10 місяців 23 дні; загальний трудовий стаж - 27 років 01 місяць 15 днів (а.с.10).
З 04.11.2015 позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до п."б" ст12 Закону №2262-ХІІ в розмірі 52% відповідних сум грошового забезпечення та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.9).
16.08.2023 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про переведення його на пенсію за вислугою років відповідно до п."а" ст.12 Закону №2262-ХІІ в розмірі, передбаченому п."а" ст.13 цього Закону з моменту настання права на пенсію, а саме в розмірі 68% відповідних сум грошового забезпечення за 26 повних років вислуги (а.с.14).
Листом від 30.08.2023 №7750-7863/Д-02/8-1900/23 відповідач повідомив, що питання щодо обчислення вислуги років та підготовки і подання документів на призначення пенсії належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств і відомств. Одночасно зазначив, що відповідно до п."а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше (а.с.6).
Наказом Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 14.09.2023 №8/ОС-ЗМУ-МЮ/83 внесено зміни до наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області від 03.11.2015 №61/0015, а саме після слів: "вислуга років на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 15 років 10 місяців 23 дні" доповнено словами "у пільговому обчисленні - 26 років 03 місяці 28 днів" (а.с.11).
11.10.2023 позивач повторно звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, надавши наказ Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 14.09.2023 №8/ОС-ЗМУ-МЮ/83 щодо внесення змін до наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області від 03.11.2015 №61/0015 та розрахунок вислуги років для призначення пенсії від 14.09.2023 (а.с.5).
Листом від 25.10.2023 №9630-9798/Д-02/8-1900/23 відповідач повідомив, що питання щодо обчислення вислуги років та підготовки і подання документів на призначення пенсії належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств і відомств. Одночасно зазначив, що відповідно до п."а" ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2015 по 30.09.2016 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше (а.с.7).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону №2262-ХІІ.
Згідно з п."а" ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі службиЮ серед іншого: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно з ч.4 ст.7 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до ст.17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.
Постанова №393 встановлює, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, серед іншого, час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі.
Відповідно до п."г" ч.3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, як один місяць служби за сорок днів: зокрема, час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Відповідно до ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
В постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 Верховний Суд дійшов висновку, що передбачена Постановою №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого та розрахованого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.
Пільгове обчислення вислуги років та пільгових умов призначення пенсії для визначених законом осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, встановлено ст.17-1 Закону №2262-ХІІ та передбачено Постановою №393.
Тому, застосування лише положень п."а" ст.12 Закону №2262-ХІІ при обрахунку вислуги років для призначення пенсії особі, яка проходила службу, зокрема, в органах Державної кримінально-виконавчої служби, без врахування положень ст.17-1 Закону №2262-ХІІ є неправомірним та таким, що порушує встановлені гарантії її прав на пільгове пенсійне забезпечення.
Вказане виповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а.
Суд дійшов висновку, що п."а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
У свою чергу, положеннями ст.17-1 Закону № 2262-ХІІ та пп."а" та "г" п.3 Постанови №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону №2262-ХІІ та Постанови №393.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а та постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
Як встановлено судом, згідно з наказом управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області від 03.11.2015 №61/0015 вислуга років позивача на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 15 років 10 місяців 23 дні; загальний трудовий стаж - 27 років 01 місяць 15 днів.
Наказом Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 14.09.2023 №8/ОС-ЗМУ-МЮ/83 внесено зміни до наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області від 03.11.2015 №61/0015, а саме після слів: "вислуга років на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 15 років 10 місяців 23 дні" доповнено словами "у пільговому обчисленні - 26 років 03 місяці 28 днів".
Також, судом досліджено розрахунок вислуги років позивача для призначення пенсії від 14.09.2023, складений Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань Міністерства юстиції, згідно з яким: календарна становить 15 років 10 місяців 23 дні, пільгова - 26 років 03 місяці 28 днів, трудовий стаж - 27 років 01 місяць 15 днів.
В спірному випадку за встановлених фактичних обставин справи вислуга років позивача, враховуючи час служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 22 років і 6 місяців, отже, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п."а" ст.12 Закону №2262-ХІІ.
Доводи відповідача, що право на пенсію виникає виключно у разі вислуги років в календарному обчисленні є безпідставними, оскільки ст.17-1 Закону №2262-ХІІ, ч.4 ст.24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" та Постанова №393 встановлюють правило, за яким при визначенні права на пенсію може бути застосована вислуга років у пільговому обчисленні.
Так, згідно із ст.48 Закону №2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
За змістом п."б" ч.1 ст.50 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією (ч.3 ст.50 Закону №2262-ХІІ).
За приписами ст.51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Із матеріалів справи слідує, що позивач 16.08.2023 та 11.10.2023 повторно звертався до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення його на пенсію за вислугу років згідно п."а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
При цьому, лише 11.10.2023 позивачем було подано відповідачу наказ Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 14.09.2023 №8/ОС-ЗМУ-МЮ/83, яким наказ управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області від 03.11.2015 №61/0015 доповнено вислугою років на день звільнення у пільговому обчисленні - 26 років 03 місяці 28 днів, та відповідний розрахунок вислуги років позивача для призначення пенсії від 14.09.2023. Такі документи, при зверненні 16.08.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України позивачем не могли бути, з огляду на більш пізню дату їх винесення Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань Міністерства юстиції.
З огляду на викладене, позивач має право на переведення на пенсію за вислугою років за п."а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ з дня звернення про таке переведення (тобто з 11.10.2023), та право на перерахунок пенсії але не більш як за 12 місяців перед місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто, з 01.11.2022.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у переведенні позивача на пенсію за вислугу років згідно п."а" ст.12 Закону №2262-ХІІ та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років згідно п."а" ст.12 Закону №2262-ХІІ на підставі його заяви від 11.10.2023, здійснити перерахунок та виплату пенсії за п."а" ст.12 цього Закону з 01.11.2022, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 536,80 грн. згідно платіжної інструкції № 42849287 від 26.10.2023 на суму 1073,60 грн. (а.с.4) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за вислугою років згідно пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на підставі його заяви від 11.10.2023, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за пунктом "а" статті 12 цього Закону з 01.11.2022, з урахуванням раніше виплачених коштів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08 січня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мандзій О.П.