27 грудня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/540/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участі секретаря судового засідання: Кульчицька Д.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", 46016, м. Тернопіль, проспект Злуки, 2в, ідентифікаційний код 42145798
про: стягнення 205 412 821,24 грн. заборгованості та судові витрати.
За участю представників:
-позивача: Чугунов Ігор Олександрович, адвокат, довіреність №03/01-9 від 03.01.2023, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001625 видане 30.07.2019 (в режимі відеоконференції);
-відповідача: Хомишин Ірина Богданівна, начальник відділу правового та корпоративного забезпечення, довіреність №5768/08 від 27.12.2022, рішення №07/2 від 20.07.2021, Положення про Дирекцію Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільелектропостач» затверджено рішенням одноосібного учасника від 20.07.2021 №07/2.
Суть справи.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" про стягнення заборгованість у розмірі 169064367,56 грн., пеню у розмірі - 4047129,09 грн, штраф у розмірі 5015991,22 грн., 3% річних у розмірі - 4873483,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 22411849,41 та суму судового збору в розмірі 939 400,00 грн.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані порушенням щодо своєчасної сплати коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0261-02024 від 01.01.2019.
При цьому позивач посилається на ст.ст ст. 530, 610, 612, 625, ст.629, ч.2 ст.714 Цивільного кодексу України, ст. ст.20, 193, 216, 230 Господарського кодексу України.
Заперечення відповідача.
19.10.2023 до матеріалів справи від відповідача поступив Відзив на позовну заяву №1571/08 від 17.10.2023 (вх.№8584 від 19.10..2023), в якому зазначає, що проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що типовий договір, на основі якого між сторонами укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0261-02024 від 01.01.2019, є недосконалим. Тобто спричиняє великі касові розриви.
3 початку дії воєнного стану значно погіршилася платіжна дисципліна між учасниками ринку. Зокрема, виникли мільйонні/мільярдні борги перед постачальниками універсальних послуг (в т.ч. ТОВ «Тернопільелектропостач») за надані послуги в межах виконання спецобов'язків. Враховуючи це, з метою уникнення енергетичного колапсу та стабілізації функціонування учасників ринку електричної енергії, НКРЕКП прийнято Постанову № 332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" Згідно Постанови № 332 НКРЕКП встановлено рекомендації учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій. передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії».
Відповідач зазначає, що неправомірно нараховано: 3 127 165,45 грн. штрафу та 1 403 97,44 грн. пені,здійснених з 24.02.2022 по 21.04.2022, в період дії Постанови 332, а тому підлягає застосуванню та поширює свою дію з початку дії воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Таку ж позицію щодо обов?язковості застосування постанови №332 на весь період дії воєнного стану, висловлено Верховним судом України у справі №6922/1948/22.
Враховуючи постанову №332, загальний розмір позовних вимог мав би бути
меншим на 4 531 136,89 грн.
Всупереч цьому, за період з 24.02.2022 по 21.04.2022 позивачем зайво нараховано та включено до позовних вимог.
Також відповідач зазначив, що неправомірно нараховано 208 689,76 грн. інфляційних нарахувань та 29 523,49 грн. 3% річних за непоставлені обсяги.
Відповідач вказує, що розрахунки проведені без урахування фактичного обсягу наданих позивачем послуг, що спричинило нарахування штрафних санкцій на суми вартості послуг, які фактично Позивачем надані не були.
Відповідно до наданих розрахунків, нарахування позивач проводив виходячи з розміру планових платежів за послуги з передачі електричної енергії, які розраховувались позивачем насамперед за плановими показниками які, зазвичай, були істотно вищими, ніж фактично заданий обсяг. Даний факт засвідчують акти коригування до актів приймання-передачі послуг за спірний період, які позивачем надані до позовної заяви. Зокрема: акти коригування від 29.06.2022, від 18.08.2022, від 20.09.2022, від 29,11.2022, від 21.12.2022, від 30.12.2022, від 17.03.2023, від 30.03.2023, від 21.04.2023, від 19.05.2023, від 16.06.2023. Такі акти коригування має право та можливість формувати тільки позивач. Позивач направляє відповідачу акти коригування із значними затримками (3.5 місяців) і лише в актах коригування відображені фактичні обсяги та вартість наданих позивачем послуг.
Враховуючи вищезазначене, позивачу (на дату звернення до суду) було достеменно відомо про те, що ним надавалися послуги передачі відповідачу в інших обсягах та вартості, аніж взяті ним до розрахунку при обчисленні штрафних та інших нарахувань, заявлених до стягнення. Попри те, розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань проведено на значення вартості послуг, які перевищують фактичні послуги. Враховуючи це, не підлягають задоволенню 208 689,76 грн. інфляційних нарахувань та 29 523,49 грн. 3% річних.
Також відповідач, просить зменшити штраф, пеню та 3% річних на 70% враховуючи скрутне фінансове становище відповідача; відсутність доказів понесення позивачем збитку та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем; суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та її соціальну спрямованість; обставини, що зумовили затримку розрахунків із позивачем; ступінь виконання відповідачем своїх зобов?язань за договором у спірний період.
Відповідач зазначає, що є організацією, що створена для задоволення потреб споживачів в постачанні електричної енергії (першочергово, населення Тернопільської області), а тому сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, оскільки здатність відповідача здійснювати безперебійну передачу електричної енергії прямо залежить від фінансового стану компанії, тобто в спроможності організації в подальшому належним чином здійснювати свою господарську діяльність щодо обслуговування належних йому об?єктів, які забезпечують стале функціонування енергетичної системи в цілому, що ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, може призвести до значних матеріальних збитків та негативних наслідків для держави. Товариство недотримало значну кількість коштів. Платоспроможність споживачів різко знизилась у зв'язку з військовими діями, тому стягнення заявлених позивачем сум стане непосильним тягарем та порушить стабільне функціонування Товариства, а енергозабезпечення відноситься до сектору критичної інфраструктури.
Відповідь на відзив.
30.10.2023 до матеріалів справи від позивача поступила Відповідь на відзив № 01/55643 від 25.10.2023 (вх.№8667 від 30.10.2023), в якій позивач зазначає, зокрема, про те що застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов?язання унормовано законами - Цивільним та Господарським кодексами України, законом України «Про ринок електричної енергії», а не актом індивідуальної дії, яким є постанова НКРЕКП №332.
Зазначає, що зазначені в п. 16 постанови НКРЕКП №332 настанови не мають характеру обов?язку, є рекомендаційними та не містять умови чи застереження про звільнення учасників ринку електричної енергії, зокрема, відповідача, від сплати штрафних санкцій за порушення умов договору з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Розрахунок штрафних санкцій здійснено позивачем за період 24.02.2022 по 21.04.2022, що у своєму відзиві не заперечує відповідач, а отже до прийняття постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, яка зворотної дії у часі не має.
Таким чином, посилання відповідача на приписи Постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 року "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" є безпідставними.
Позивач зазначає, що хибна думка відповідача, що інфляційні втрати та 3 % річних нараховані без урахування фактичного обсягу наданих позивачем послуг.
Таким чином, враховуючи те, що процес надання послуг за договором з передачі електричної енергії є безперервним, а обов?язок здійснення користувачем п?яти планових платежів існував до моменту отримання акту приймання-передачі за фактично надану послугу та відповідних актів коригування спростовується твердження відповідача про те, що інфляційні втрати та 3 % річних нараховані неправомірно.
Також позивач вважає, що задоволення клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій та 3 % річних за даних обставин справи порушить принцип рівності сторін та об?єктивного очікування сторони на отримання компенсації за порушенні зобов?язання.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що у даній справі відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій і річних нарахувань та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Заперечення на Відповідь на відзив.
Від відповідача до матеріалів справи заперечень на відповідь на відзив не поступало.
Рух справи.
Ухвалою від 18.08.2023 прийнято позовну заяву № 07/39245 від 11.08.2023(вх. №584 від 14.08.2023) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до розгляду та відкрито провадження у справі №921/540/23 та призначено у справі підготовче засідання на 09.10.2023 року на 14 год. 40 хв.
Ухвалою від 09.10.2023 Клопотання відповідача № 1464/08 від 12.09.2023 (вх. № 7401 від 12.09.2023) про продовження строку на подання відзиву - задоволено та продовжено строк на подання відзиву до 18.10.2023; відкладено підготовче засідання на 18.10. 2023 на 12 год. 40 хв.
Ухвалою від 18.10.2023 з ініціативи представника відповідача продовжено строк проведення підготовчого провадження в порядку ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України на 30 днів - до 18.11.2023 року включно та відкладено підготовче засідання на 08.11.2023 року на 14 год. 00 хв.
Ухвалою від 08.11.2023 відкладено підготовче засідання на 20.11.2023 року на 14 год. 00 хв.
Ухвалою від 20.11.2023 Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (вх.№ 8361 від 18.10.2023) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог задоволено; провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення 169 064 367,56 грн. основного боргу закрито; закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/540/23 до судового розгляду по суті на 21.11.2023 року на 14 год. 00хв.
Ухвалою (протокольною) від 21.11.2023 оголошено перерву розгляду справи по суті до 20.12.2023 до 14 год. 00 хв., для надання учасникам справи підготуватися до стадії дослідження доказів та судових дебатів.
20.12.2023 судове засідання по справі №921/540/23 не відбулось, оскільки, секретарем судового засідання під час спроби фіксування судового засідання у підсистемі відеоконференцзв'язку було виявлено технічний збій, що унеможливило здійснювати запис фіксування судового засідання технічними засобами від 20.12.2023р. у справі №921/540/23, що підтверджується Актом про технічний збій в ході фіксування судового засідання №921/540/23/675/2023 від 20.12.2023, який складений відповідальними працівниками суду.
Ухвалою від 20.12.2023 повідомлено учасників справи, що розгляд справи по суті відбудеться 27.12.2023 о 15 год. 00 хв.
Явка сторін.
Представник позивача в судове засідання з'явився (в режимі відеоконференції), просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, заперечив проти позовних вимог повністю.
Розгляд заяв та клопотань.
Ухвалою від 27.12.2023 в задоволенні Клопотання №1849/08 від 27.12.2023 (вх.№10453 від 27.12.2023) відповідача про зупинення провадження у справі №921/540/23 до набрання законної сили рішенням у справі №911/1359/22 відмовлено.
Технічна підтримка.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).
Господарський процес.
Судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Суд розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство» державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» реорганізовано шляхом перетворення в приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», який є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» та 100 відсотків акцій якого належить державі.
НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п.55 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
01.01.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі-ОСП, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (далі користувач, відповідач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0261-02024 (далі - договір).
Положення договору № 0261-02024 від 01.01.2019 сторони змінили шляхом укладення додаткової угоди від 29.08.2019 року.
Положення договору № 0261-02024 від 01.01.2019 сторони змінили шляхом укладення додаткової угоди від 28.12.2021 року.
Положення договору № 0261-02024 від 01.01.2019 сторони змінили шляхом укладення додаткової угоди від 19.01.2023 року
Згідно пункту 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 19.01.2023 і надалі) ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.1.2. Договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Згідно пункту 2.1 Договору передбачено, що терміни, які використовуються в цьому договорі, вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку, Правилах ринку.
Відповідно до пункту 3.1 договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/ з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором), та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті.
Згідно пункту 4.1 Договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується Користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. у разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом Послуги визначається фактичний обсяг наданої Послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг Послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру.
Згідно пункту 4.2 Договору планові обсяги Послуги Користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю.
Відповідно до п.5.1. Договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до пункту 5.2 Договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Відповідно до пункту 5.3 Договору у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач: передає ОСП повідомлення про зміну обсягів послуги протягом 5 робочих днів до моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.
В пункті 5.5 Договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих Виконавцем (ОСП) або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі Сервіс), з використанням електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі-КО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання акті приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Відповідно до пункту 5.6 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги, шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Згідно пункту 5.7 Договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення Користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Відповідно до пункту 9.1 Договору планові обсяги Користувач зобов'язаний подавати ОС до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.
Згідно пункту 9.4 Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур?єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов?язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією з сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Згідно пункту 9.5 Договору будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання Договору в тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі послути можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпис уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що Виконавець зобов?язаний повідомити на своєму веб-сайті так і в електронній формі з використанням електронного підпису (з винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомого Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходить в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа). Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку визначеному законодавством.
Пунктом 13.1. Договору, сторони погодили, що останній набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 року.
Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору останній протягом жовтня 2021 року - червня 2023 року направив відповідачу наступні акти приймання-передачі за фактично надані послуги з передачі електричної енергії:
- Акт приймання-передачі послуги від 31.10.2021 на суму 36513562,42 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 30.11.2021 на суму 40174966,84 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 30.12.2021 на суму 44631101,77 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 31.01.2022 на суму 50366300,64 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 28.02.2022 на суму 41574424,78 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 31.03.2022 на суму 43278093,05 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 30.04.2022 на суму 39054301,87 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 31.05.2022 на суму 33781594,78 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 30.06.2022 на суму 33349112,45 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 31.07.2022 на суму 35766051,04 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 31.08.2022 на суму 3668336,59 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 30.09.2022 на суму 35774274,22 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 31.10.2022 на суму 38006449,84 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 30.11.2022 на суму 37512032,69 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 31.12.2022 на суму 3793722,54 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 28.02.2023 на суму 44241636,47 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 31.03.2023 на суму 47070657,73 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 30.04.2023 на суму 48243882,07 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 31.05.2023 на суму 43824202,28 грн;
- Акт приймання-передачі послуги від 30.06.2023 на суму 40290216,04 грн;
Окрім того позивачем було надіслано відповідачеві наступні акти коригування:
від 29.10.2021 до Акту від 28.02.2021 приймання-передачі послуги;
від 17.11.2021 до Акту від 31.03.2021 приймання-передачі послуги;
від 17.12.2021 до Акту від 30.04.2021 приймання-передачі послуги;
від 29.12.2021 до Акту від 31.05.2021 приймання-передачі послуги;
від 30.12.2021 до Акту від 30.06.2021 приймання-передачі послуги;
від 28.01.2022 до Акту від 31.07.2021 приймання-передачі послуги;
від 21.02.2022 до Акту від 31.08.2021 приймання-передачі послуги;
від 21.03.2022 до Акту від 30.09.2021 приймання-передачі послуги;
від 19.05.2022 до Акту від 31.10.2021 приймання-передачі послуги;
від 30.05.2022 до Акту від 30.11.2021 приймання-передачі послуги;
від 16.06.2022 до Акту від 31.12.2021 приймання-передачі послуги;
від 29.06.2022 до Акту від 31.01.2022 приймання-передачі послуги;
від 27.07.2022 до Акту від 28.02.2022 приймання-передачі послуги;
від 18.08.2022 до Акту від 31.03.2022 приймання-передачі послуги;
від 20.09.2022 до Акту від 10.04.2022 приймання-передачі послуги;
від 20.10.2022 до Акту від 31.05.2022 приймання-передачі послуги;
від 18.11.2022 до Акту від 30.06.2022 приймання-передачі послуги;
від 29.11.2022 до Акту від 31.07.2022 приймання-передачі послуги;
від 21.12.2022 до Акту від 31.08.2022 приймання-передачі послуги;
від 30.12.2022 до Акту від 30.09.2022 приймання-передачі послуги;
від 21.02.2023 до Акту від 31.10.2022 приймання-передачі послуги;
від 17.03.2023 до Акту від 30.11.2022 приймання-передачі послуги;
від 30.03.2023 до Акту від 31.12.2022 приймання-передачі послуги;
від 21.04.2023 до Акту від 31.01.2023 приймання-передачі послуги;
від 19.05.2023 до Акту від 28.02.2023 приймання-передачі послуги;
від 16.06.2023 до Акту від 31.03.2023 приймання-передачі послуги;
Акти коригування підписані позивачем та відповідачем електронно-цифровим підписом.
Як вказує позивач рахунки-фактури за період з жовтня 2021 року - червня 2023 року направлені відповідачу через програму «Аскод».
Також позивачем через програму «Аскод» було направлено відповідачу Вимогу про виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 01/16104 від 26.04.2022, № 01/19657 від 20.05.2022, № 01/24917 від 21.06.2022, № 01/35587 від 19.08.2022, № 01/46541 від 20.10.2022, № 01/4334 від 23.01.2023, № 01/14562 від 22.03.2023, № 01/24189 від 18.05.2023,
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з передачі електричної енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 169 064 367,56 грн.
Ухвалою від 20.11.2023 Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (вх.№ 8361 від 18.10.2023) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог задоволено; провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення 169 064 367,56 грн. основного боргу закрито.
Оскільки відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювались оплати за надані послуги позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань нараховано пеню у розмірі - 4047129,09 грн, штраф у розмірі 5015991,22 грн., 3% річних у розмірі - 4873483,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 22411849,41 грн.
Оцінивши подані позивачем та відповідачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За приписами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Частинами 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем надавались послуги відповідачу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0261-02024 від 01.01.2019 за період з жовтня 2021 року по червень 2023, проте останній належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку із чим виникла заборгованість в розмірі 169 064 367,56 грн.
Судом встановлено, що у процесі розгляду справи сторонами повідомлено про оплату відповідачем основної заборгованості у розмірі 169 064 367,56 грн.
Ухвалою від 20.11.2023 провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення 169 064 367,56 грн. основного боргу закрито.
За таких обставин предметом розгляду у даній справі є спір щодо стягнення пені у розмірі - 4047129,09 грн., штрафу у розмірі 5015991,22 грн., 3% річних у розмірі - 4873483,96 грн., інфляційних втрат у розмірі 22411849,41грн.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
Згідно пункту 5.7 Договору (в редакції додаткової угоди від 19.01.2023) у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення Користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Згідно з розрахунком позивача, останнім нарахована пеня в сумі 4047129,09 грн. та штраф в сумі 5015991,22 грн. за прострочення оплати послуг за період з 24.02.2022 по 21.04.2022.
Разом із цим, відповідач наголошував на тому, що постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, НКРЕКП прийнято постанову №332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду».
Пунктом 5 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 в редакції із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП №333 від 27.02.2022, було передбачено: «Рекомендувати учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
У подальшому пункти 1-12 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 замінено новим пунктом 1 в редакції постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022, підпунктом 16 якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови, зокрема: «зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».
З аналізу наведеного вбачається, що після прийняття постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022 положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» на відповідний період, з огляду на вжите Регулятором словосполучення «надати настанови» замість «рекомендувати» втратили свій рекомендаційний характер. Відповідно, вказані приписи Регулятора слід тлумачити як вказівку цим учасникам діяти певним чином.
На підтвердження такого висновку слугують і позиції Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, в яких Верховний Суд за наявності такого ж ужитого Регулятором формулювання «надати настанови» у поєднанні з наступними після нього словосполученнями дійшов висновку, що 08.04.2020 НКРЕКП прийнято обов'язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою №766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Зокрема, як зазначив Верховний Суд, пункт 2 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 № 905) містить імперативну заборону застосовувати до електропостачальників заходи щодо нарахування пені та штрафу, що слідує із формулювання норми: «ОСП не застосовувати…». Водночас у пункті 4 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 № 905) закріплено диспозитивне положення стосовно можливості ОСП не застосовувати до Операторів систем розподілу заходів щодо нарахування пені та штрафу, що слідує з формулювання норми: «ОСП дозволити не застосовувати».
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного підходу та змісту постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (зі змінами), настанова зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є не диспозитивною порадою, а імперативною вказівкою.
Відповідно до ст. ст. 1, 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України; Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
У статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» зазначено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.
Отже, з аналізу зазначеного вбачається, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
З огляду на вищенаведені положення законодавства Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 дійшов висновку, що НКРЕКП як Регулятор прийняв постанову №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Також судом враховані правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 25.01.2022 у справі №911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно саме до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Суд звертає увагу й на те, що положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (зі змінами) тимчасово зупиняють нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії (подібна позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21).
Вищенаведеним у сукупності спростовуються заперечення позивача щодо обов'язковості постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (зі змінами) як підзаконного нормативно-правового акта у договірних правовідносинах сторін.
Судом враховується, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в Україні, який триває.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні господарські правовідносини між сторонами склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» як між учасниками ринку електричної енергії, у зв'язку з чим постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині заявлених до стягнення пені та штрафу, які нараховані за період, що входить до періоду дії воєнного стану.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22.
Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інший правовий висновок щодо застосування постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, ніж той, що викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22, станом на час розгляду справи відсутній.
Беручи до уваги зазначене, суд погоджується із аргументами відповідача про необґрунтованість нарахування пені та штрафу за період з ведення воєнного стану та доходить висновку про відмову у позові в цій частині з вищенаведених підстав.
Проте, наведена постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не передбачає підстав для прийняття судом рішення про відмову у стягненні штрафних санкцій нарахованих до ведення в Україні воєнного стану.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 1 403 971,44 грн., та штрафу в сумі 2 923044,84 грн. нарахованих за прострочення оплати послуг за період з 24.02.2022 по 21.04.2022.
А тому, підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2 643 157,65 грн. та штрафу в сумі 2 092 946,38 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4873483,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22411849,41 грн. нараховані за період жовтня 2021 року по червень 2023 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, погоджується з ним частково.
Вважає, що нараховані 3 % річних підлягають до часткового задоволення в сумі 4843960,47 грн., в частині стягнення 3% річних в розмірі 29523,49 грн. слід відмовити, оскільки останні нараховані, з врахування суми відхилень від даних актів коригування.
Суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат, погоджується з ним частково.
Вважає, що нараховані інфляційні втрати підлягають до часткового задоволення в сумі 22 203 159,60 грн., в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 208 689,76 грн. слід відмовити, оскільки останні нараховані, з врахування суми відхилень від даних актів коригування.
Щодо Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, пені та 3 % річних на 70 %.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Велика Палата Верховного Суду в своїй ухвалі від 18.05.2021, повертаючи справу №904/3177/20 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду вказала на те, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
У пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Тобто, Великою Палатою зроблено висновок відносно можливості зменшення: 1) неустойки; 2) відсотків річних, що встановлені статтею 625 ЦК України.
При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, пені та 3 % річних, суд дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховує, що основна заборгованість в розмірі 169064367,56 грн. за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0261-02024 від 01.01.2019 погашена відповідачем самостійно. Також враховує правовий статус відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є надання послуг постачання електричної енергії, і те, що основним споживачем послуг відповідача є населення, суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та віддіграння нею особливої соціальної ролі. Оскільки невчасне погашення відбулося у зв'язку з значним обсягом несплаченої заборгованості споживачами, що тягне за собою нестачу коштів для здійснення ліцензованої господарської діяльності, що привело до нарахування сум штрафу, пені та 3 % річних та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану позивача у зв'язку з порушенням відповідачем умов спірного договору, враховуючи що розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача надмірний, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % від правомірно нарахованої сум та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" на користь Приватного акціонерного товариства "Укренерго" 1 321 578,82 грн. (50% від 2643157,65 грн.) пені, 1 046 473,19 грн. (50% від 2 092 946,38 грн.) штрафу та 2 421 980,24 грн. ( 50% від 4 843 960,47 грн.) 3 % річних за неналежне виконання умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0261-02024 від 01.01.2019.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи викладене, зменшення розміру штрафу, пені та 3 % річних до 50 %, суд дійшов висновку про задоволення позову частково на загальну суму 26993191,80 грн., з яких: 1 321 578, 82 грн. - пені, 1 046 473,19 грн.- штрафу, 2 421 980,24 грн. - 3% річних, 22 203 159,60 грн. - інфляційні втрати.
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 939 400,00 грн. згідно платіжної інструкції № В-4728 від 08.08.2023.
Ухвалою від 20.11.2023 провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення 169 064 367,56 грн. основного боргу закрито.
21.11.2023 від представника позивача надійшло Клопотання № 01/62687 від 20.11.2023 (вх. № 9388 від 21.11.2023) про часткове повернення судового збору в розмірі 394 173,20 грн.
Згідно п.5 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки, провадження у справі закрито ухвалою від 20.11.2023 в частині позовних вимог про стягнення 169 064 367,56 грн. основного боргу, то суд вважає за необхідне повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" з Державного бюджету України сплачений судовий збір в розмірі 394 173,20 грн., згідно платіжної інструкції № В-4728 від 08.08.2023.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору на суму 404 897 грн. 87 коп. на користь позивача.
Витрати на правову допомогу.
Витрати на правову допомогу учасниками справи не заявлялись.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, ст.ст.231-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", 46016, м. Тернопіль, проспект Злуки, 2в, ідентифікаційний код 42145798 на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227:
-1 321 578 грн. 82 коп. - пені;
-1 046 473 грн.19 коп. - штрафу;
-2 421 980 грн. 24 коп. - 3% річних;
-22 203 159 грн. 60 коп. - інфляційні втрати;
-404 897 грн. 87 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3. В решті позову - відмовити.
4.Повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227, з Держаного бюджету України судового збору в розмірі 394173,20 грн. сплаченого згідно з платіжною інструкцією № В-4728 від 08.08.2023. Копію платіжної інструкції залишити в матеріалах справи.
5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6.Копію рішення направити:
-позивачу Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (в Електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд»);
-відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (в Електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд»).
7.Оригінал рішення направити позивачу Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано: 08 січня 2024 року.
Суддя С.О. Хома