08 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/715/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 44 598,86 грн заборгованості
Без виклику представників сторін
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 44 598,86 грн з яких: 22 000 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 21 385,56 грн суми прострочених платежів по процентах, 1213,30 грн суми прострочених платежів за комісією.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань по своєчасному та повному поверненню кредиту за договором №377437-КС-003 від 17.11.2021.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 позовну заяву розподілено судді Чопку Ю.О
Позиція відповідача
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 21.06.2023 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
З урахуванням приписів ч.8 ст. 176 ГПК України, ухвалою від 26.10.2023 судом зроблено запит до Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради та Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області щодо реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_1 як фізичної особи.
Згідно з відповіді №1874/28-03 від 01.11.2023 (вх.№8840 від 03.11.2023) Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, адреса реєстрації ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіді №6101.4-10875/6101.4.1-23 від 31.10.2023 (вх.№8893 від 03.11.2023) Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області, адреса реєстрації ОСОБА_2 АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/715/23 за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Разом з цим, судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч.5 ст.12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Як вже зазначалось, відповідачем, станом на 08.01.2024, відзиву на позовну заяву не надано.
Оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку ч.5 ст.252 ГПК України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
17.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (надалі - Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позичальником) укладено договір №377437-КС-002 про надання кредиту (Електронна форма) (надалі Договір), відповідно до п.1. якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 22 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі Договір).
Пунктом 1. Договору також обумовлено: строк кредиту складає 16 тижнів; процентна ставка в день 0,99188637, (фіксована); комісія за надання кредиту 3 300 грн; загальний розмір наданого кредиту 22 000 грн; термін дії Договору до 09.03.2022; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 42 880 грн.
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів (п.2. Договору).
Пунктом 3. Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Договору.
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає Договір (п.5. Договору).
Відповідно до п.8 Договору, підписанням цього договору Позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбаченому ч.2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п.10. Договору).
Факт укладення вказаного договору відповідачем не заперечується.
Матеріали справи містять анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи (https://my.bizpozyka.com/) від 08.08.2023, згідно якої номер банківського рахунку (банківської картки для перерахування коштів) ФОП ОСОБА_1 значено як НОМЕР_1 , на яку позивач і перерахував кредитні кошти.
На підставі анкети ФОП ОСОБА_1 , як стверджує позивач, Товариство перерахувало 17.11.2021 на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 22 000 грн.
З долученого позивачем до позову розрахунку заборгованості за кредитом убачається, що на виконання умов вказаного договору, Позичальником здійснено часткову оплату на загальну суму 5 360 грн.
За інформацією розрахунку суми заборгованості, станом на 08.08.2023, заборгованість за кредитом складає 44 598,86 грн, з яких: 22 000 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 21 385,56 грн суми прострочених платежів по процентах, 1213,30 грн суми прострочених платежів за комісією.
Вказану заборгованість позивачем нараховано станом на 09.03.2022, тобто у межах строку кредитування.
Оскільки відповідач не повернув позивачу кредитні кошти та не сплатив проценти та комісію, Товариство звернулося з даним позовом до суду.
21.08.2023 мало місце звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 21.08.2023 (вх. №614) про видачу судового наказу у справі №921/570/23 про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за договором №377437-КС-003 про надання кредиту від 17.11.2021, що становить 44 598,86 грн.
Ухвалою суду від 25.08.2023 у справі 921/570/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" у видачі судового наказу.
Даною ухвалою суду, серед іншого, встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як фізична особа - підприємець, припинила свою підприємницьку діяльність, про що до реєстру внесено запис від 20.12.2021 №2006460060001027552.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Так, за ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Як уже зазначалось, звертаючись з позовом у справі №921/715/23 до суду, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , як з фізичної особи, суму неповерненого кредиту, отриманого нею на підставі договору, укладеного як з фізичною особою - підприємцем.
Отже, у справі №921/715/23 позивачем заявлено позовні вимоги до фізичної особи, підприємницька діяльність якої припинена 20.12.2021, проте вони безпосередньо випливають з результатів такої діяльності.
Згідно із ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.
До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" (в реакції на час припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статтей 51, 52, 598-609 ЦК України, статтей 202-206, 208 ГК України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припиняються.
Тому, такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 параграфу 2 глави 71 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. (ст. 1050 ЦК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Нормами ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Судом з'ясовано, що в порушення умов кредитного договору, приписів перелічених норм, а також ст.ст. 11, 14 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, відповідач вчасно не повернув кредитні кошти, відсотки та комісію.
Доказів на підтвердження повернення позивачу цієї суми кредитних коштів як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за кредит у визначений умовами Договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором на суму 22 000 грн простроченої заборгованості по тілу кредиту, суму 21 385,56 грн простроченої заборгованості по процентах та 1 213,30 грн прострочених платежів за комісію, а тому позовні вимоги щодо їх стягнення є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч.4 ст.74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву, він позбавляється права заперечувати проти обставин справи, якщо його незгода не викладена у відзиві.
За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача 22 000 грн суми простроченої заборгованості по тілу кредиту, суми 21 385,56 грн простроченої заборгованості по процентах та 1 213,30 грн суми прострочених платежів за комісію, як доведені позивачем та не заперечені належним чином відповідачем.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
За вимогами ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становив 2684 грн.
Таким чином, при зверненні до господарського суду із позовною заявою б/н від 23.10.2023 (вх. №778 від 24.10.2023) про стягнення коштів в сумі 44 598,86 грн до сплати підлягав судовий збір в розмірі 2684 грн.
Разом з тим, ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовну заяву б/н від 23.10.2023 (вх. №778 від 23.10.2023) Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" сформовано та подано до суду через систему «Електронний суд», тобто в електронній формі.
Позивачем згідно платіжної інструкції №3886 від 09.10.2023 сплачено судовий збір в сумі 1 932,48 грн.
Судом з'ясовано, що 21.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Тернопільської області в порядку наказного провадження із заявою б/н від 21.08.2023 (вх. №614) про видачу судового наказу у справі №921/570/23 про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за договором №377437-КС-003 про надання кредиту від 17.11.2021, що становить 44 598,86 грн.
За подання вказаної заяви ним сплачено судовий збір в сумі 214,72 грн згідно платіжної інструкції №2838 від 16.08.2023
Як вже зазначалось, Ухвалою суду від 25.08.2023 у справі 921/570/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" у видачі судового наказу.
Відповідно до ст.151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
З урахуванням наведеної норми ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", сплаченої суми судового збору у справі №921/570/23, суд зазначає, що за звернення до суду із позовом у справі №921/715/23 слід вважати сплаченим судовий збір на загальну суму 2 147,20 грн.
Тому, в порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в сумі 2147,20 грн покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 41084239) 22 000 (двадцять дві тисячі) грн простроченої заборгованості по тілу кредиту, 21 385 (двадцять одну тисячу триста вісімдесят п'ять) грн 56 коп. простроченої заборгованості по процентах, 1 213 (одну тисячу двісті тринадцять) грн 30 коп. прострочених платежів за комісію та 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 08 січня 2024 року.
Суддя Ю.О. Чопко