04.01.2024 Справа №607/18388/23
Провадження №2/607/3470/2023
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.
за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сікорська І.С. звернулась до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» (далі - ТОВ «ІНСТАФІНАНС»), третя особа, яка не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинено виконавчий напис № 26317 від 10.09.2021 про стягнення з неї на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС» заборгованості розмірі 36 849,00 грн. Разом з тим, позивач вважає, що вказаний виконавчий напис № 26317 вчинений 10.09.2021 є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскілки такий було вчинено приватним нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 та визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а тому, у відповідності до Переліку № 1172, для вчинення виконавчого напису нотаріусу необхідно подати оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору. Проте, укладений між банком та нею кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, відтак нотаріусом не дотримано умови вчинення виконавчого напису в частині подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. № 26317 від 10.09.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС» заборгованості в розмірі 36 849,00 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сікорська І.С. не з'явились, проте разом з позовною заявою адвокат Сікорська І.С. подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, у якій вказала, що позивач наполягає на задоволенні позову у повному обсязі та не заперечує з приводу заочного розгляду справи.
У судове засідання представник відповідача ТОВ «ІНСТАФІНАНС» не з'явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку судової повістки про виклик до суду до електронної скриньки ТОВ «ІНСТАФІНАНС». Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. у судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу повістки про виклик до суду та опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подавав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 22.11.2020 між ТОВ «ІНСТАФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № ID 9512678, шляхом підписання Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № ID 9512678, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримала кошти у кредит у сумі 10 000 грн, зі сплатою відсотків 1,71% в день, з датою повного погашення - 29.11.2020.
Також, між ТОВ «ІНСТАФІНАНС» та ОСОБА_1 підписано Додаткові угоди № АМ 8179951 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № ID 9512678, якими встановлено нову дату повного погашення кредиту - 19.01.2021.
10.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис за номером в реєстрі 26317 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором № ID 9512678 від 22.11.2020, строк платежу за яким настав. Заборгованість стягнута за період з 05.01.2021 по 06.08.2021 загальною сумою 36 199,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 10 000,00 грн. та простроченої заборгованості по несплаті відсотків за користування кредитом - 26 199,00 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто із ТОВ «ІНСТАФІНАНС» плату в розмірі 650 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС».
30.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, з примусового виконання виконавчого напису №26317 виданого 10.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС» заборгованості в розмірі 36 849,00 грн.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5 містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Відтак, станом на день вчинення спірних виконавчих написів, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.
Таким чином, судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 10.09.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, якою скасовано положення, на підставі яких їх було вчинено, а саме пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У суду відсутні підстави вважати, що приватним нотаріусом вчинено оспорюваний виконавчий напис на підставі нотаріально посвідченого договору укладеного між позивачем та ТОВ «ІНСТАФІНАНС», оскільки жодних підтверджень цьому, матеріали справи не містять, що свідчить про вчинення виконавчого напису за відсутності передбачених для цього підстав.
Доказів протилежного відповідач чи третя особа суду не надали.
З приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Така ж позиція вказана в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №754/9711/14ц.
Відповідно до норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Відповідно, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджувати факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватись таким, що не підлягає виконанню.
За результатами розгляду даної справи судом встановлено, що вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося на підставі звернення ТОВ «ІНСТАФІНАНС» до приватного нотаріуса з недотриманням вимог щодо переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, а саме, за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору.
Отже, нотаріус при вчиненні оспорюваних виконавчих написів не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчими написами, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.
За вказаних обставин, суд приходиться до висновку про недотримання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вимог законодавства України під час вчинення оспорюваного виконавчого напису, а тому позовні вимоги є підставними, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. 10.09.2021 за реєстровим №26317 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС» грошових коштів в розмірі 36849,00 грн таким, що не підлягає виконанню.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ТОВ «ІНСТАФІНАНС» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 15, 16, 81, 89, 141, 142, 265, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сікорська Ірина Станіславівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 10.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимиром Олександровичем за реєстровим номером 26317 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» грошових коштів в розмірі 36849 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 08.01.2024.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», код ЄДРПОУ 43449827, місцезнаходження: вул. Сурикова, 3, м. Київ, 03035.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, адреса місця знаходження: проспект Петра Григоренка, 15, приміщення 3, м. Київ, 02068.
Головуючий суддяКунець Н. Р