Провадження № 1-кп/537/66/2024
Справа № 537/5783/23
08.01.2024 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження №12023170500002287 від 17 вересня.2023року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженець м. Кременчук Полтавської області, освіта середня, не одружений, на утриманні малолітніх неповнолітніх дітей не має, учасником бойових дій не являється, зареєстрований та фактично проживаючий: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.4 КК України, -
встановив:
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин:
16.09.2023 близько 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за біля паркану локомотивного депо «Кременчук», регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», що розташоване за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, провулок Столярний 31 А, побачив електровоз ВЛ80 № 1024. В цей час у останнього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме кабелю живлення, що знаходився в середині вказаного електровоза.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, вважаючи, що його дії непомітні для оточуючих, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Закону України № 2915-IX, «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який було продовжено, переліз через бетонний паркан, далі проник через вхідні двері до моторної частини електровоза ВЛ80 № 1024 та за допомогою болторіза який заздалегідь приготував та приніс з собою, відрізав кабель ( мідний провід ) ППСРВМ 95\660\3000 довжиною 10 метрів погонних, згідно висновку експерта НДЕКЦ від 30.11.2023 № СЕ-19\117-23\17550-ТВ вартість якого становить 1 тисяча 810 гривень 76 копійок та кабель ( мідний провід ) ППСРВМ 3000\150 мм2 довжиною 7 метрів погонних, згідно висновку експерта НДЕКЦ від 30.11.2023 № СЕ-19\117-23\17550-ТВ вартість якого становить 2 тисячі 189 гривень 71 копійок.
Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим спричинив виробничому підрозділу «локомотивне депо Кременчук» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», матеріального збитку на загальну суму 4 тисячі гривень 47 копійок.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого, та пояснив, що дійсно вчинив крадіжку, тому що були потрібні гроші.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті , та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справив порядку, передбаченого ст.349 КПК України , суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюють ся та розглянути акт у спрощеному провадженні.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом злочинів повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.
Обвинувачений ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.
Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого , оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує:
- за ст. 185 ч.4 КК України як таємне викрадення чужого майна /крадіжці/, вчиненому в умовах воєнного стану;.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю і визнає ці обставини пом'якшуючими покарання.
Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України , судом не встановлено.
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст.60, ст. 61 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, що не суперечить положенням ч.3 ст.349 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує зокрема те, що обвинувачений не судимий, не працює, має постійне місце проживання, думку потерпілого і суд приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст.ст.75,76 КК України. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.
Судові витрати по справі - стягнути на користь держави.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили обрати особисте зобов'язання, поклавши на нього обов'язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-
засудив:
ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання
за ст. 185 ч.4 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Відповідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши один рік іспитового строку.
Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_4 покласти обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази по справі, відповідно до ст. 100 КПК України, а саме кусачки ОСОБА_5 - залишити власнику.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили обрати особисте зобов'язання, поклавши на нього обов'язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 9321 /дев'ять тисяч триста двадцять одна/ грн. 00 коп. судових витрат за проведення експертиз.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1