Код суду 233 Справа № 233/7991/23
Вирок
Іменем України
05 січня 2024 року м. Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у зактирому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22023050000003372 від 15 серпня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Костянтинівка, Донецької області, громадянки України, з середньо-технічною освітою, заміжньою, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України
ВСТАНОВИВ:
24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць. Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах I, III та XIII Основного Закону України - Конституції України. Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України. Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. До участі у військовій агресії Російської Федерації проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяло створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування. 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє по цей час. Громадянка України ОСОБА_4 , діючи умисно, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, перебуваючи на території м. Костянтинівки Донецької області (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) за допомогою власного мобільного телефону марки «РОСО», моделі «РОСО М5» ( НОМЕР_1 ), ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ), використовуючи наступні облікові записи мобільного додатку «Telegram»: 1) обліковий запис під назвою « ОСОБА_7 », до 22.08.2023 « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ID НОМЕР_7, унікальне ім'я користувача « ОСОБА_8 », до 22.08.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 »,) зареєстрований за номером мобільного зв'язку НОМЕР_4 , 2) обліковий запис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ID НОМЕР_5 ) зареєстрований за номером мобільного зв'язку НОМЕР_6 , здійснила поширення інформації військового характеру, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами щодо місць розташування підрозділів ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на території м. Костянтинівки Донецької області серед користувачів ТГ-чатів «Константиновка обсуждения новостей» (чат ТГ-групи Константиновка обстановка за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ( ІНФОРМАЦІЯ_7 Так, ОСОБА_4 , використовуючи обліковий запис « ОСОБА_7 » (ID НОМЕР_7 , ім'я користувача ІНФОРМАЦІЯ_8 , до 22.08.2023 використовувала нікнейм « ОСОБА_9 » з ім'ям користувача ОСОБА_10 ), зареєстрований за номером мобільного зв'язку НОМЕР_4 поширила серед користувачів ТГ-чату « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ( ІНФОРМАЦІЯ_7 наступну інформацію: - 07.01.2023 о 23 год. 39 хв. про розташування на території полігону, розташованого західніше центру первинної медико-санітарної допомоги Костянтинівської міської ради, за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, пр-т Ломоносова, буд. 161, підрозділів ЗСУ; - 15.04.2023 о 12 год. 47 хв. про розташування на території КЛПУ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », за адресою: АДРЕСА_3, підрозділів ЗСУ. Крім того, 20.09.2023 ОСОБА_4 , використовуючи обліковий запис « ОСОБА_7 » (ID НОМЕР_5 ) зареєстрований за номером мобільного зв'язку НОМЕР_6 поширила серед користувачів ТГ-чату «Константиновка обсуждения новостей» наступну інформацію: - о 01 год. 34 хв. про розташування під автомобільним мостом (вул. Ємельянова) по вул. Олекси Тихого (раніше вул. Леніна) військової техніки та інженерного обладнання ЗСУ; - о 01 год. 41 хв. про розміщення підрозділів ЗСУ на території колишнього універмагу « ІНФОРМАЦІЯ_10 », за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Торецька, буд. 273 та на території Костянтинівського дошкільного навчального закладу №14 «Ягідка» Костянтинівської міської ради Донецької області, за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Калмикова, буд. 8;
- о 01 год. 44 хв. про розміщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки міністерства оборони України у будівлі колишнього Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області, за адресою: АДРЕСА_2 .
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою провину у вчинені інкримінованого їй правопорушення, підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснила, що мала телефон марки «РОСО М5» та зареєстрована за обліковим записом як « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_12 ». В чатах поширила інформацію 7 січня 2023 року та 15 квітня 2023 року про місце розташування військових ЗСУ. На той час не розуміла, що це є злочином, розмістила вказану інформацію, щоб попередити людей про те, що в цих місцях стоять військові, з метою, щоб люди там не ходили. Усвідомлювала, що в державі введено воєнний стан та є заборона на розповсюдження інформації щодо місць розташування ЗСУ. Зазначила, що помилилась у віруванні, на що вплинула пропаганда агресора, заплуталась у думках, не за ту країну переживала. Зробила повідомлення без жодної користі через особисту глупість. Додала, що це провадження для неї є уроком, як би можна було б повернути час, такого б вона не зробила. Просила призначити мінімальне покарання в межах санкції статті.
Прокурор у судовому засіданні зазначила, що під час судового розгляду встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченою, тому просила суд визнати ОСОБА_4 винуватою та призначити покарання за ч. 2 ст. 114-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. При цьому прокурор просила урахувати таку пом'якшуючу покарання обставину, як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обтяжуючих обставин. Вирішити питання щодо речових доказів та витрат на проведення судової експертизи.
Захисник зазначив, що підзахисна в повному обсязі визнає провину у скоєному, обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності, щиро кається. Просив розглянути справу у спрощеному провадженні, враховуючи особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, пом'якшуючи обставини, призначити мінімальне покарання за цією статтею.
Оскільки обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор та захисник також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочину, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинувачену та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 114-2 КК України як поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до положень ст. 66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Стосовно можливості та наявності повноважень суду щодо обрання того чи іншого виду покарання, в тому числі і в межах санкції закону про кримінальну відповідальність, суд керується висновками Верховного Суду, зазначеними у постанові від 01.02.2018 року по справі №634/609/15-к.
Зокрема в цій постанові Верховним Судом сформульовано правовий висновок щодо реалізації в судовій практиці поняття судової дискреції (судового розсуду), яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судової дискреції (судового розсуду) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
За таких обставин, судом враховано, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться, за місцем проживання характеризується посередньо. Разом з цим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 було не лише введено воєнний стан, а й тимчасово (на період дії правового режиму воєнного стану) передбачено можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина. Серед конституційних прав були й права, гарантовані ст. 34 Основного Закону України, а саме: вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Оскільки нині йдеться про інтереси національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку, закономірним визнано обмеження саме цих прав. Ефективна взаємодія військових і цивільних осіб в умовах воєнного стану має окремі особливості щодо вільного обігу «чутливої», у військовому значенні, інформації.
З урахуванням обставин вчинення правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, особи обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 114-2 КК України у виді позбавлення волі. На переконання суду, саме таке покарання у вигляді позбавлення волі буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Застосований стосовно обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою враховуючи призначене судом покарання, суд вважає необхідним залишити до набрання вироком законної сили.
Відповідно до протоколу затримання особи 01 листопада 2023 року об 11 годині 30 хвилин в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 201/13539/23 від 03 листопада 2023 року щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжено.
Разом з цим, за приписами ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 11 листопада 2023 року по 04 січня 2024 року включно, а початок строку відбування покарання визначити здати оголошення вироку, а саме 05 січня 2024 року.
Враховуючи, що на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 201/13538/23 від 02 листопада 2023 року на мобільний телефон марки «РОСО», моделі «РОСО М5» ( НОМЕР_1 ), ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ) накладено арешт, а розгляд провадження завершено, то арешт на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
При цьому, суд враховує, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Зважаючи на те, що вилучений у ОСОБА_4 мобільний телефон марки «РОСО», моделі «РОСО М5» ( НОМЕР_1 ), ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ) є знаряддям кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, суд вважає за необхідне застосувати до зазначеного майна спеціальну конфіскацію та передати його у дохід держави.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України по вказаному кримінальному провадженні проведено комп'ютерно-технічну експертизу за висновком №5 від 23.11.2023. Витрати, пов'язані з проведенням зазначеної експертизи на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 118, 124, 349, 363-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 05 січня 2024 року.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення в період з 01 листопада 2023 року до 04 січня 2024 року включно з розрахунку одному дню тримання під вартою відповідає один день попереднього ув'язнення.
Раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов'язані із проведенням по справі компютерно-технічної експертизи у сумі 7169,40 грн.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 201/13538/23 від 02 листопада 2023 року на мобільний телефон марки «РОСО», моделі «РОСО М5» ( НОМЕР_1 ), ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ) -скасувати.
До речового доказу, після набрання вироком законної сили, мобільного телефону марки «РОСО», моделі «РОСО М5» ( НОМЕР_1 ), ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ), застосувати спеціальну конфіскацію на підставі ч. 1 ст. 96-1, 96-2 КК України та передати у власність держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1