Справа № 544/2709/23
1-кп/544/35/2024
УХВАЛА
04 січня 2024 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, проживав у АДРЕСА_1 , освіта середня, неодруженого, утриманців не має, не працюючого, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
УСТАНОВИВ:
У провадженні суду знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні 04.01.2024 прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 . Клопотання мотивоване тим, що ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 10.11.2023 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.01.2024. Враховуючи, що строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується, виникла необхідність у його продовженні. На сьогодні, ризики передбачені ст. 177 КПК України та встановлені ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 10.11.2023 про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати. Вважає, що ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати і дають підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу, свідків та переховуватися від суду. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за який загрожує покарання від 5 до 8 років позбавленні волі. Крім того ОСОБА_4 не має визначеного місця реєстрації, а тому з урахуванням положень п.2 ч.1 ст.178 КПК України виникає обґрунтоване припущення про можливе ухилення (переховування) ОСОБА_4 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Потерпіла ОСОБА_6 є співмешканкою обвинуваченого та є єдиним безпосереднім очевидцем вчинення останнім кримінального правопорушення. Тому з урахуванням наявності між обвинуваченим та потерпілою сімейних відносин, існує ризик впливу на потерпілу шляхом залякування, погроз з метою зміни нею показань на користь обвинуваченого під час судового розгляду. При цьому, з урахуванням репутації обвинуваченого, відсутності у нього будь-якого місця роботи та міцних соціальних зв'язків, обставин вчинення ним інкримінованих йому злочину, останній самостійно не здатен виконати обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України у випадку їх покладення на нього ухвалою суду, та потребує контролю з боку сторонніх осіб.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни показань останніми, і відсутня можливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, що підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання. Пояснив, що наявні всі ризики передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати. Просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклався на розсуд суду. Його захисник просив застосувати обвинуваченому більш мякий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з огляду на стан здоров'я обвинуваченого.
З'ясувавши думку учасників провадження щодо заявленого клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, вивчивши матеріали провадження у межах заявленого клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою суду від 10 листопада 2023 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 08.01.2024 включно. Судове слідство у справі триває.
Відповідно до ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше (продовженого) обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов'язаний розглянути та вирішити заявлені прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення судом перевірялася під час обрання запобіжного заходу. При розгляді вище вказаного клопотання суд не з'ясовує обставини вчинення кримінального правопорушення та не перевіряє їх дослідженням доказів, оскільки вказане є недопустимим на даній стадії судового провадження з огляду на принципи змагальності та диспозитивності кримінального судочинства. Суд лише визначає на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Ризик переховування від правосуддя суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування тощо). Ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Суд погоджується з доводами прокурора, що переховуватися від суду обвинуваченого може спонукати тяжкість можливого покарання. Крім того, ОСОБА_4 не має визначеного місця реєстрації та місця роботи, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також, єдиним безпосереднім очевидцем вчинення обвинуваченим вказаного кримінального правопорушення є потерпіла - його співмешканка ОСОБА_6 , її показання мають суттєве значення для забезпечення неупередженого розслідування, а з врахуванням наявності між обвинуваченим та потерпілою тривалих сімейних відносин, існує ризик впливу зі сторони обвинуваченого на потерпілу, шляхом залякування, прохань, з метою зміни нею показань на його користь під час судового розгляду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вищезазначені обставини дають підстави вважати, що існує ризик можливості обвинуваченого впливати на потерпілу, свідків.
Оцінюючи наявність вказаних ризиків суд уважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачуються, та пов'язаними із цим негативними для обвинуваченого наслідками.
Прокурором обґрунтовано доведено неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів з огляду на тяжкість вчиненого, відсутність звернень про взяття обвинуваченого на поруки або внесення за нього застави, а також необхідності постійного візуального контролю, доведені ризики виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, їм не можливо запобігти більш м'якими запобіжними заходами.
Суд приходить до висновку, що тільки такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії Російської Федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах як то ухилення від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилитися від суду.
Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для скасування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без шкоди для реалізації завдань кримінального провадження, не встановлено, крім того жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Перешкод медичного характеру для перебування обвинуваченого під вартою не встановлено. При цьому, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , на підставі п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
При цьому суд зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на строк 60 днів, тобто до 03.03.2024 включно, зважаючи на складність кримінального провадження з метою надання достатньо часу для судового розгляду відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 КПК України та виконання вимог ч. 1 ст. 197 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 183, 193, 199, 331 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)», строком на 60 днів, який обчислюється з дня постановлення даної ухвали 04.01.2024, і діє до 03.03.2024 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченими - в цей же строк з моменту вручення їм копії даної ухвали.
Учасники судового провадження мають прав отримати в суді копію ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1