Номер провадження: 22-ц/813/7055/23
Справа № 522/13364/23
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.
Доповідач Погорєлова С. О.
19.12.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Чернявської Л.М. 06 липня 2023 року у м. Одеса, -
встановила:
У липні 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову (в порядку п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України), в якій заявник просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити ОСОБА_2 або іншим особам проводити виконання підготовчих робіт на земельній ділянці площею 0,0495 га, кадастровий номер 5110137500:50:014:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,0495 га, кадастровий номер 5110137500:50:014:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що через земельну ділянку, яка нині належить ОСОБА_2 , проведені комунікації (водопостачання, водовідведення, газопостачання) до будинку заявниці, який знаходиться на сусідній земельній ділянці. ОСОБА_2 подав повідомлення про початок підготовчих робіт і на запит заявниці Управління ДАБК відмовило у проведенні позапланової перевірки проведення підготовчих робіт. Протиправне рішення про реєстрацію повідомлення про початок виконання підготовчих робіт надало ОСОБА_2 право на виконання таких робіт, що призвело до знищення і пошкодження майна заявника, чим порушені її права та законні інтереси.
Щодо заходів забезпечення позову, то ОСОБА_1 зазначено, що скасування рішення про реєстрацію повідомлення про початок виконання підготовчих робіт після завершення таких робіт втратить свою актуальність, тому необхідно забезпечити позов. Також є підстави вважати, що відповідач, з метою уникнення відповідальності за знищення майна заявника, може здійснити перереєстрацію речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову (в порядку п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України) було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наданих заявником доказів цілком достатньо для висновку про порушення прав ОСОБА_1 , а отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, остання скористалась передбаченим законом правом на захист своїх прав та інтересів. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що вона має намір подати до суду відповідну позовну заяву.
Сторони про розгляд справи на 19 грудня 2023 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явився представник ОСОБА_2 .
Сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи було здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року № 28.
Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР було сповіщено шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу.
Колегія суддів зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (ч. 6 ст. 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується із правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18 зазначено, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову передбачено частиною 1 статті 150 ЦПК України; відповідно до положень даної норми процесуального права позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», надалі - Постанова).
Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Як вірно зазначено у оскаржуваній ухвалі суду, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, на підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 жодного доказу, який би давав змогу вважати та встановити судом, що підтверджував би побоювання позивача про неможливість чи затруднену можливість виконання рішення, у разі ухвалення такого на користь позивача, не надано.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявником не надано до суду доказів, які б свідчили про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Також судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що ОСОБА_3 зверталась до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання адміністративного позову до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Крім того, з даних КП «Д-3» вбачається, що ОСОБА_1 27 червня 2023 року зверталась до Приморського районного суду міста із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 проводити виконання підготовчих робіт на земельній ділянці площею 0,0495 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову відмовлено.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявник до суду із позовом, який мав намір подати, не звернувся, а робить дії щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії ОСОБА_2 або іншим особам проводити виконання підготовчих робіт на спірній земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та враховує, що з даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у даній справі у передбачений ч. 4 ст. 152 ЦПК України десятиденний строк ОСОБА_1 до суду позовну заяву не подала.
Частиною четвертою ст. 152 ЦПК України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно ч. 1 п. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що процесуальна поведінка заявника свідчить про можливе зловживання нею своїми процесуальними правами, у зв'язку із чим суд не вбачав підстав для забезпечення позову, про намір подання якого заявлено ОСОБА_1 , та який у передбачений законом строк останньою не подано.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, остання скористалась передбаченим законом правом на захист своїх прав та інтересів, то колегія суддів вважає, що вони не мають правового значення для вирішення справи, оскільки, як вже вказувалось вище, ОСОБА_1 у передбачений положеннями ч. 4 ст. 152 ЦПК України строк не було подано до суду першої інстанції відповідної позовної заяви, що унеможливлює задоволення її заяви про вжиття заходів забезпечення позову, поданої в порядку п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2023 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 05 січня 2024 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе