65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"04" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/11/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В., розглянувши заяву Керівника Болградської окружної прокуратури про забезпечення позову по справі №916/11/24 за позовом: Керівника Болградської окружної прокуратури (вул. Варненська, 19,Болград,Одеська область,68702) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (просп.Шевченка,4,Одеса,Одеська область,65032) до відповідачів: 1. Бородінська селищна рада Болградського району Одеської області (вул. Миру, 132,с.Бородіно,Болградський район, Одеська область,68540); 2. Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Космонавтів 34,Одеса,Одеська область,65078) про визнання незаконним та скасування наказу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Керівник Болградської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до відповідачів: 1. Бородінська селищна рада Болградського району Одеської області; 2. Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельну ділянку
Підставою для пред'явлення вказаного позову є порушення вимог земельного законодавства та Закону України «Про державний кордон України», що були допущені Бородінською селищного радою Болградського району Одеської області, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області під час передачі в комунальну власність земельної ділянки площею 5,4513 га з кадастровим номером 5124786900:01:002:1903, частина з якої площею 1,6802 га знаходиться в законодавчо встановлених межах прикордонної смуги, так як наслідок належить до земель оборони, які мають обмежену оборотоздатність та можуть перебувати виключно в державній власності.
Разом із позовом, до Господарського суду Одеської області від Керівника Болградської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову де заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 5124786900:01:002:1903, площею 5,4513 га, (реєстраційний номер об?екта нерухомого майна 2426996051247), розташовану на території Петрівської Другої сільської ради Тарутинського (нині Болградського) району Одеської області та шляхом заборони Бородінській селищній раді Болградського району Одеської області, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об?єднання, передачі у власність або в оренду, тощо земельної ділянки із кадастровим номером 5124786900:01:002:1903, площею 5,4513 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2426996051247), розташованої на території Петрівської Другої сільської ради Тарутинського (нині Болградського) району Одеської області.
В обґрунтування забезпечення позову заявник вказав на те, що відповідно до розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Тарутинського району Одеської області N° 773/A-2012 від 24.10.2012 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Петрівської Другої сільської ради» надано дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та іншим 2 громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Петрівської сільської ради Тарутинського району Одеської області (за межами населених пунктів).
На виконання розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Тарутинського району Одеської області N° 773/A-2012 від 24.10.2012 та договору на виконання робіт від 06.02.2020 укладеного з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ФОП Барон Г.О. розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Петрівської Другої сільської ради (за межами населених пунктів) Тарутинського району Одеської області. Вказаним проектом землеустрою сформовано, окрім земельної ділянки площею 1,0000 га, що підлягає передачу у власність ОСОБА_1 , земельну ділянку комунальної власності площею 5,4513 га з цільовим призначенням 16.00 земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у користування громадянам чи юридичним особам).
Керівник прокуратури зазначає, що відомості про вказану земельну ділянку площею 5,4513 га з кадастровим номером 5124786900:01:002:1903 зареєстровані до Державного земельного кадастру державним реєстратором Відділу в Тарутинському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Матвєєвим М.С. 09.04.2020.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області No33-ОТГ від 05.12.2020, за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, передано з державної у комунальну власність Бородінської селищної ради Тарутинського (на теперішній час Болградського) району Одеської області земельні ділянки загальною площею 10570,8488 га згідно з додатком.
Відповідно до вказаного додатку до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення під порядковими номером 377 зазначено земельну ділянку з кадастровим номером 5124786900:01:002:1903 площею 5,4513 га, землі запасу.
Крім того, Керівник прокуратури вказує, що право комунальної власності Бородінської селищної ради на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2021, підстава - рішення державного реєстратора Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Дмитренко Д.В. від 05.08.2021 індексний номер 59689169. У свою чергу рішення державного реєстратора прийнято на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Ne33-ОТГ від 05.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання-передачі. За таких обставин, частина земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 5124786900:01:002:1903 площею 1,6802 га знаходиться у межах прикордонної смуги шириною 50 метрів вздовж від лінії державного кордону України з Республікою Молдова, відтак має належати до земель оборони. Однак, вищевказана реєстрація права комунальної власності Бородінською селищною радою Болградського району Одеської області на земельну ділянку площею 5,4513 га з кадастровим номером 5124786900:01:002:1903, частина якої розміром 1,6802 га накладається на законодавчо встановленні розміри прикордонної смуги (землі оборони), свідчить про незаконність формування та відведення вказаної ділянки за рахунок земель оборони, що мають обмежену оборотоздатність та можуть перебувати виключно в державній власності, що створює перешкоди її законному власнику Одеській обласній державній (військовій) адміністрації в здійсненні права володіння та розпорядження нею.
Отже, заявник стверджує, що у разі передачі Бородінською селищною радою спірної земельної ділянки у користування, відчуження останньої на користь третіх осіб та внесення до Державного реєстру речових прав записів про право приватної власності або користування даного земельною ділянкою, ії поділ на декілька земельних ділянок, або об'єднання з іншими земельними ділянками призведуть до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки - Одеської обласної державної (військової) адміністрації, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. Таким чином, у прокурора є об'єктивні підстави стверджувати перед судом, що не вжиття заходів забезпечення позову може створити передумови для відповідача щодо подальшого відчуження права власності або оренди на спірну земельну ділянку, що у випадку ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог, створить перешкоди під час його виконання.
Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву Керівника Болградської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 916/11/24, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Згідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, приходить до висновку, що вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, які позивач просить суд застосувати, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому припущення Керівника Болградської окружної прокуратури, може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі передачі Бородінською селищною радою спірної земельної ділянки у користування, відчуження останньої на користь третіх осіб та внесення до Державного реєстру речових прав записів про право приватної власності або користування даного земельною ділянкою, ії поділ на декілька земельних ділянок, або об'єднання з іншими земельними ділянками, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, оскільки, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд відмовляє Керівнику Болградської окружної прокуратури у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх.№ 2-13/24 від 02.01.2024р. у справі № 916/11/24.
Керуючись ст.ст.136-140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Керівнику Болградської окружної прокуратури у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх.№ 2-13/24 від 02.01.2024р. у справі № 916/11/24.
Ухвала набирає законної сили 04.01.2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Суддя С.В. Літвінов