Рівненський апеляційний суд
_______________________________________________________
УХВАЛА
Іменем України
04 січня 2024 року м. Рівне
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2023 року про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023181200000786 від 12.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2023 року задоволено клопотання старшої слідчої СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 лютого 2024 року. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн..
Не погодившись з рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала слідчого судді, в порушення вимог ст.ст.370, 372 КПК України, не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки слідчим суддею не було враховано характер, ступінь суспільної небезпеки, тяжкість вчиненого злочину та ризики, зазначені в клопотанні, особу підозрюваного, який раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, одружений, має постійне місце проживання та реєстрації.
Зазначає, що ризики, наведені в клопотанні, зокрема, ризик незаконного впливу на свідків, переховування від органу досудового розслідування та суду чи вчинення іншого кримінального правопорушення є недоведеними, оскільки не підтверджуються документально. Крім того вважає, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не забезпечить виконання покладених на нього обов'язків.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 11 грудня 2023 року та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити рішення слідчого судді без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 інкримінується придбання, збігання та збут психотропної речовини - PVP, яка відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, у великих розмірах, вчиненої повторно протягом 2023 року.
09.12.2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України.
Вимогами ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що рішення про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене слідчим суддею з дотриманням вимог зазначених статей.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що підтверджується доказами, зібраними органом досудового розслідування, а саме: протоколом допиту свідка - особи із зміненими анкетними даними ОСОБА_9 : матеріалами контролю за вчиненням злочину від 18.11.2023 року; висновком експерта від 27.11.2023 року за № СЕ-19/118-23/12504-НЗПРАП; матеріалами контролю за вчиненням злочину від 08.12.2023 року; протоколами допитів понятих, котрі були присутніми при проведенні НРСД; протоколом затримання ОСОБА_6 від 08.12.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом огляду місця події від 20.01.2023 року; висновком експерта від 27.01.2023 року за № СЕ-19/118-23/840-НЗПРАП; протоколом огляду відеозапису від 16.03.2023 року тощо.
Також, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки у разі доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування доведеним є ризик незаконного впливу на свідків, зокрема на особу із зміненими анкетними даними, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявна письмова заява вказаної особи - ОСОБА_9 , відповідно до якої останній зазначив, що боїться за своє життя та здоров'я, так як ОСОБА_6 шляхом вмовляння чи переконання може впливати на нього самостійно чи за допомогою інших осіб з метою зміни показань у справі. Даний ризик також стосується й свідків у кримінальному провадженні, які могли систематично купувати наркотичні та психотропні речовини у підозрюваного.
Крім того, в разі обрання підозрюваному запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, реальним є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочини, в яких останній наразі підозрюється, оскільки слідством встановлено, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не має постійних доходів, що дає підстави вважати, що вчинення злочинів є основним джерелом доходу для нього.
Доводи захисника щодо міцних соціальних зв'язків підозрюваного, а саме те, що він має постійне місце проживання і реєстрації, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, має середню освіту беруться до уваги колегією суддів, однак жодним чином не спростовують і не зменшують існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Посилання сторони захисту на наявність достатніх підстав, які б свідчили про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема домашнього арешту, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли, як і посилання на те, що слідчим суддею не враховано всіх даних про особу підозрюваного, оскільки вони суперечать матеріалам судового провадження та встановленим обставинам, викладеним в ухвалі.
Всі інші доводи захисника спростовуються наведеним вище, оскільки під час розгляду клопотання слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані прокурором та стороною захисту, дані, які характеризують особу підозрюваного, його вік, сімейний, майновий стан та стан здоров'я, характер інкримінованого правопорушення, а також належним чином мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позаяк перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об'єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин.
Разом з тим, при постановленні ухвали слідчий суддя, з врахуванням вимог ч.3 ст.183 КПК України, визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з врахуванням тяжкості інкримінованих злочинів та наявних ризиків, який достатньою мірою гарантував би виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження - під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчої з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції,а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Ухвалу слідчого судді Сарненського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2023 року про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023181200000786 від 12.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3